Діалекти російської мови

Діалекти російської мови — територіальні різновиди російської мови, що об'єднуються в традиціях російської діалектології у дві основні великі діалектні величини — наріччя, між якими розташована область перехідних говірок (середньоросійські говірки). Наріччя та перехідні говірки включають до свого складу групи говірок (рідше виділяються підгрупи говірок). Як величини другого, додаткового діалектного членування території поширення російської мови в цілому, грає допоміжну роль, виділяються діалектні зони[5].

Діалекти російської мови на території первинного формування[1][2][3].
Основою мапи є Діалектологічна карта, складена К. Ф. Захаровою і В. Г. Орловою і вперше опублікована в роботі «Російська діалектологія» під редакцією Р. І. Аванесова і В. Г. Орлової в 1965 році[4]

Говори раннього і пізнього формування

В діалектології розрізняють територію споконвічного великоросійського заселення (великоруська область поширення російської мови на XV століття), не включає Поволжя, Урал, Сибір, Північний Кавказ, з одного боку, і область пізнішого російського заселення, з іншого боку. У межах території споконвічного заселення ще в XV ст. склалися дві великі угруповання говорів — північне наріччя та південне наріччя, що характеризуються рядом чітких ізоглос, а також проміжні середньоросійські говірки. Для території пізнього формування (азійська частина РФ, Поволжі, Кавказ) характерна відсутність чіткого розподілу діалектних зон, строкатість невеликих ареалів, висхідних до мови переселенців з різних регіонів, а також риси, що відображають змішення різних діалектів[6].

Області розповсюдження діалектів і середньоруських говірок
Діалектологічна карта 1914 року
Області розповсюдження говорів.
Дана карта створена на основі діалектологічної карти 1915 року, обмежені територією Росії з рядом змін[2][7]

Територія середньоросійських говірок — Псковська, Тверська, Московська, Владимирська, Івановська, Нижньогородська області. Північніше цього поясу — зона північного наріччя, на південь — відповідно, південного.

Класифікація російських діалектів

В межах цих трьох головних груп (двох наріч та середньоросійських говірок) виділяються групи і підгрупи говірок:

  • північне наріччя: ладого-тихвінська, вологодська, костромська;
  • середньоросійські говірки: гдовська, псковська, владимирсько-поволзька;
  • південне наріччя: курсько-орловська, рязанська.

Середньоросійські говірки, насамперед московський говір, лягли в основу літературної російської мови.

Сучасне становище

Ступінь діалектних відмінностей не перешкоджає взаєморозумінню носіїв. В XX століття набуває широкий розвиток освіти та ЗМІ, масштабна міграція населення сприяли різкому скороченню носіїв традиційних говірок; зараз це в основному сільські жителі старшого покоління. У промові міського населення різних регіонів Росії є незначні відмінності, головним чином лексичного, почасти також фонетичного характеру, іноді опосередковано (через просторіччя) пов'язані з традиційними говорами даного регіону.

Див. також

Примітки
Коментарі
    Джерела
    1. Захарова К. Ф., Орлова В. Г. Диалектное членение русского языка. — 2-е изд. — М. : Едиториал УРСС, 2004. — С. 166—167. — ISBN 5-354-00917-0.
    2. Касаткин Л. Л. Русские диалекты. Карты. — М. : Наука.(Перевірено 15 червня 2011)
    3. Федеральная целевая программа Русский язык. Региональный центр НИТ ПетрГУ. Архів оригіналу за 10 листопада 2011.(Перевірено 15 червня 2011)
    4. Русская диалектология / под ред. Р. И. Аванесова и В. Г. Орловой. — М. : Наука, 1965.
    5. Захарова К. Ф., Орлова В. Г. Диалектное членение русского языка. — 2-е изд. — М. : Едиториал УРСС, 2004. — С. 18—26. — ISBN 5-354-00917-0.
    6. В. В. Лопатин, И. С. Улуханов. Русский язык // Языки мира: Славянские языки. М.:Academia, 2005, с. 445
    7. Народы Европейской части СССР. Этнографические очерки: В 2-х т / Под общ. ред. С. П. Толстова. — М. : Наука. — С. 148—156.

    Посилання і література
    • Архангельский областной словарь, вып. 1-11, 1980—2001.
    • Русская диалектология: Учебное пособие для педагогических институтов под ред. П. С. Кузнецова. — М., 1973.
    • Русская диалектология: Учебное пособие под редакцией Е. А. Нефедовой. — М.: МГУ, 1999.
    • Русская диалектология: Учебник для педагогических институтов под редакцией Л. Л. Касаткина. — М., 1989.
    • Язык русской деревни: Школьный общеобразовательный атлас: Пособие для общеобразовательных учреждений. — М., 1994.
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.