Дібрівський кінний завод
Дібрівський кінний завод — один з найдавніших та найбільших центрів розведення рисистих коней в Україні.
| Тип | державне підприємство |
|---|---|
| Форма власності | державне підприємство |
| Спеціалізація | розведення коней |
| Засновано | 1888 |
| Засновник(и) | Дмитро Романов |
| Штаб-квартира |
 Полтавська область, Дібрівка |
| Ключові особи | М. В. Радченко, А. С. Лабунець |
| Співробітники | понад 820[1] |
| dubrovka.ua | |
Історія
У місцині, на котрій згодом було зведено завод, розводили коней принаймні від часів її перебування у володінні Кочубеїв, а згодом Муравйових-Апостолів. Опісля кількох змін власників територія потрапила до Дмитра Романова, за часів котрого було побудовано додаткові стайні, манежі та іподром. У 1889-му відкрито школи жокеїв, ветфельдшерів та інших супутніх спеціальностей. Розширення інфраструктури створило умови для розвитку племінного конярства. Під час революції 1905—1907, внаслідок невиконання умов щодо збільшення заробітної платні працівникам, будівлі та стайні заводу було спалено[2].
За радянських часів завод вважався провідним з рисистого конярства загалом та орловської породи зокрема. Опісля проголошення Незалежності, головним чином від 2010-х, мали місце проблеми щодо подальшої діяльності підприємства[3].
Примітки
- Денис Птушко: Місцеві чиновники перешкоджають оформленню земельних ділянок кінних заводів
- Полтавщина: Енциклопедичний довідник / За ред. А. В. Кудрицького.— Київ : УЕ, 1992.— С. 717 (246 с.)
- Державні коні можуть опинитися на м'ясокомбінатах через приватизацію галузі
Посилання
- Філія «Дібрівський кінний завод № 62»
- Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- В порталі Полтавщина
- Дубровский конный завод до революции (рос.)