Дібрівка (Миргородський район, село)
Ді́брівка — село у Миргородському районі Полтавської області України. Населення становить 1045 осіб. Орган місцевого самоврядування — Дібрівська сільська рада.
село Дібрівка | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Полтавська область | ||||
Район/міськрада | Миргородський район | ||||
Рада | Дібрівська сільська рада | ||||
Код КАТОТТГ | UA53060230100058100 | ||||
Основні дані | |||||
Населення | 950 | ||||
Поштовий індекс | 37621 | ||||
Телефонний код | +380 5355 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 50°02′18″ пн. ш. 33°31′05″ сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
131 м | ||||
Відстань до обласного центру |
до м. Миргород — 9 км км | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 37622, Полтавська обл., Миргородський р-н, с.Дібрівка | ||||
Карта | |||||
Дібрівка | |||||
Дібрівка | |||||
Мапа | |||||
|
Географія
Село Дібрівка знаходиться за 3 км від лівого берега річки Лихобабівка, за 0,5 км від села Веселе. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою.
Символіка
Символіка затверджена 3 березня 2020 р. рiшенням сесії сільської ради. Автори - О.І.Маскевич, В.М.Джунь, Я.В.Квілінський.
Герб
Щит понижено скошений праворуч на золоте та синє поля. На верхньому золотому полі зображений чорний кінь із червоними копитами, який скаче. Це супроводжується у верхньому лівому куті червоним розширеним хрестом. На нижньому синьому полі зображені три золоті жолуді на золотій гілці з двома такими ж листками. Щит розміщений у золотому картуші та увінчаний золотою сільською короною. Під щитом на синій стрічці, підбитій золотом, золотими літерами напис "ДІБРІВКА".
Чорний кінь символізує степові простори, на яких розводили табуни коней. Кращі з них поповнювали кінну частину Миргородського козацького полку, а потім і Дібрівського кінного заводу. Малиновий розширений хрест символізує славну історію козацької доби. Дубова гілка символізує назву села (від слова "діброва").
Прапор
Прямокутне полотнище зі співвідношенням ширини до довжини 2:3. Понижено та розділено по діагоналі від древка до нижнього вільного краю. На верхньому жовтому полі зображений чорний кінь із червоними копитами, який скаче. Це супроводжується у верхньому лівому куті червоним (малиновим) розширеним хрестом. На нижньому синьому полі зображені три жовті жолуді на жовтій гілці з двома такими ж листками.
Конезавод
У селі Дібрівка розмістився один з найбільших конезаводів України — Дібрівський кінний завод[1][2][3] заснований у 1888 році князем Дмитром Костянтиновичем Романовим.
Завод розводить російських та орловських рисаків, а також новоолександрівських ваговозів. Щодня за конями слідкують, миють та годують десятки людей.
Найвідоміший представник дібрівських орловських рисаків — Піон 1966—1991 (Отклик — Приданниця), неодноразовий рекордист породи. Жвавість 2.00.1. Однак його феномен полягає не лише в досягненнях на біговій доріжці — він дав численне потомство жвавих дітей та внуків, визнаний найкращим жеребцем-плідником і є родоначальником нової лінії орловської рисистої породи.
Сама природа створила це місце саме для розведення коней. На Дібрівському кінному заводі виробляють кумис, що має дуже поживні якості.
Щороку 2 травня в селі Дібрівка проводиться свято — перегони коней рисистих порід. Це свято відвідують тисячі гостей та туристів, багато з яких приїжджають з миргородського курорту. Тут відбуваються перегони між найліпшими наїзниками, за якими слідкують безліч охочих.
До 2008 р. тут також існувала спортивна школа, що виховувала справжніх наїзників.
Об'єкти соціальної сфери
- Школа.
Пам'ятки
Перед конторою конезаводу стоїть бронзовий пам'ятник кобилі та лошаті (в натуральну величину).[4]
Відомі уродженці
- Головко Григорій Володимирович (1900—1982) — архітектор.
- Стасенко Михайло Дмитрович (1870 — 1958)— майстер-наїзник міжнародного класу.[4]
- Віценя Лідія Миколаївна (1954)- українська поетеса, прозаїкиня, публіцистка та журналістка.
Примітки
- Розыгрыш приза Дубровского конного завода(рос.)
- Підприємства Полтавщини: Дібрівський кінний завод № 62
- Офіційний сайт — Дібрівський кінний завод № 62
- Олена Луценко. Гітлеру сподобалась наша Гільда // Газета по-українськи. — 27 грудня 2013. — № 109 (1651). — С. 8.