Дівер

Ді́вер (прасл. *děverь) — термін свояцтва, брат чоловіка[1].

Крім того, у деяких районах України щодо брата чоловіка вживають термін «швагер», «шваґро́», але ним також можуть називати і шурина, і чоловіка сестри (зятя)[2]. Подібна омонімія існує і в західнослов'янських мовах, де загальнослов'янське «дівер» належить до застарілої лексики: пол. szwagier, чеськ. švagr, словац. švagor.

Дружину дівера називають діверкою[3] або ятрівкою[4].

Етимологія

Схожі позначення брата чоловіка існують чи існували у всіх слов'янських мовах: дав.-рус. дѣверь, біл. дзевер, рос. деверь, ст.-пол. dziewierz, ст.-чеськ. deveř, заст. словац. dever, болг. і мак. девер, серб. дjевер, заст. словен. dever. Співзвучні зі слов'янськими і позначення дівера в балтійських мовах: лит. dieveris, латис. diẽveris.

Лексема зі значенням «брат чоловіка» існувала, як вважається, вже в праіндоєвропейців: похідними від реконструйованого пра-і.є. *daiu̯ēr є слов'янські і балтійські терміни для позначення цього родича, а також давн.в-нім. zeihhur, давн-англ. tacor, санскр. देवृ, девр, дав.-гр. δαήρ (< *δαιϝήρ), лат. lēvir, вірм. տագր, таґр, տեգր, теґр[5][6].

Див. також

Примітки
  1. Дівер // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Швагер // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Діверка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Ятрівка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
  6. Деверь // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.