Дівич-вечір
Дівич-вечір — передвесільна обрядова вечірка молодої; прощання з дівуванням; день перед весіллям, зазвичай вечір п'ятниці або суботи.
Проведення дівич-вечора
На дівич-вечері виготовляли восковий вінок та букетики для інших весільних учасників. До весілля прикрашали також гільце квітами, стрічками. Коровай прикрашався калиною та гілочками, крім того пекли ще інші обрядові хліби: «борону», «лежинь», «барило», «шишки». У п'ятницю перед весіллям молода з дружками та молодий з боярами окремо йшли запрошувати на весілля. Всім кланялись по три рази в пояс і старша дружка тоді давала обрядовий хлібець — «шишку».
Зібравшись на дівич-вечорі дівчата-дружки вибирали світилку — меншу віком дівчинку, яка сідала на покуті і тримала на заквітчаній калиною козацькій шаблі, запалену трійчасту свічку.
Чекали на прибуття нареченого. Дружки співали журливих пісень, адже наречена прощалася з безтурботним дівочим життям (наприклад, пісню «Летять галочки у три рядочки…»[1]). Для молодої дівчата сплітають красивий вінок. Прибуває молодий. Він обдаровує наречену, викупляє її гільце. Дівчата-дружки співають:
Благослови, Боже, і отець, і мати
Своєму дитяті на посад сідати[2].
На дівич-вечір, окрім виготовляння гільця та вінків, у багатьох районах влаштовували посад — окремо в домі дівчини і хлопця. Спільний посад як подружжя відбувався згодом, а цей посад символізував, як весь дівич-вечір, прощання з холостим життям. Молодий і молода, кожен у себе вдома, сідали на кожух, під який було підкладено жито й гроші, батьки благословляли своє дитя на щасливий шлюб. Часто на дівич-вечорі влаштовували не тільки співи, а й танці, наречена могла востаннє стати в танок, у хоровод зі своїми подружками.
Після цього красивого ритуалу, прикрасивши наречених вінками, їх починали називати «князем» та «княгинею», вони збирали весільний поїзд і йшли запрошувати гостей на весілля.
Див. також
Примітки
- Летять галочки у три рядочки… — Весільна пісня // Бібліотека української літератури
- Українське весілля: основні етапи та пісенний супровід // Українська література. Хрестоматія для учнів 9 класу загальноосвітніх шкіл. Упорядники: Надія Левчик, Ольга Камінчук. ТОВ «ЛДЛ», 2006 р., стор. 9 — 15.
Джерела
- Боряк О. О. Молодіжний вечір // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2018. — 608 с. — С. 345.
- Дівич-вечір // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- Скляренко В. М., Шуклінова А. С., Сядро В. В. Українські традиції і звичаї. Дитяча енциклопедія. — Харків: Фоліо, 2008. — С. 215—216.
Посилання
- Дівич-вечір // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 348. — 1000 екз.
- Квітка весільна // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 621. — 1000 екз.
- Дівич-вечір // Шубравська М. М. Весілля: збірник. У двох книгах. Книга 1. — К.: Наукова думка, 1970. — С. 21–22. — 455 с.
- Дівич-вечір // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 186.
- Дівич-вечір // Кусайкіна Н. Твоя країна — Україна. Енциклопедія українського народознавства. — Харків: ВД «Школа», 2009. — С. 391—392. — 513 с.
- Дівич-вечір // Ілюстрована енциклопедія українського народу. Звичаї. Свята. Традиції / Уклад. І. І. Сметана. — Харків: «Клуб Сімейного Дозвілля», 2012. — С. 386.
- Пісні. Жанр: Дівич-вечір // Проект Поліфонія — найбільший відкритий онлайн-архів українського пісенного фольклору