Діденко Петро Устимович

Народився 1908(1908) року в родині залізничника в селі Дептівка, нині Конотопський район, Сумська область, Україна. У 1914 році разом із родиною переїхав до міста Брянська. Батько працював на залізниці, помер 1937 року, мати — домогосподарка, померла 1933 року. Освіта: залізнична школа (1916–1918), семирічна школа (1923), Конотопська залізнична профтехшкола при паровозоремонтному заводі(1927).

У 1918–1920 роках проживав з родиною в Орловській та Ярославській губерніях, у 1920–1921 роках — в місті Брянську, а з 1921 року — на станції Конотоп, куди перевели на роботу батька. У 1924 році вступив до комсомолу. З 1927 року працював на залізниці помічником машиніста, монтером Конотопських залізничних майстерень.

У 1930 — червні 1931 року — секретар Батуринського, Дмитрівського та Конотопського районних комітетів ЛКСМУ.

З березня 1931 року — майстер з ремонту двигунів Конотопських залізничних майстерень, у червні — жовтні 1931 року — відповідальний секретар Конотопського районного комітету профспілки залізничників.

З листопада 1931 року — у Червоній армії: у листопаді 1931 — листопаді 1932 року — курсант школи 6-го залізничного полку Українського військового округу (УВО).

Член ВКП(б) з 1932 року.

У 1932–1934 роках — командир взводу 6-го окремого залізничного батальйону УВО; у 1934–1935 роках — політичний керівник роти; у 1935–1936 роках — відповідальний секретар партійної організації 6-го окремого залізничного батальйону Київського особливого військового округу (КОВО); у 1936–1937 роках — інструктор політичного відділу 96-ї стрілецької дивізії КОВО. З 1938 року — військовий комісар 14-го стрілецького полку 72-ї стрілецькї дивізії Київського особливого військового округу.

26 червня 1938 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР першого скликання по Хмельницькій виборчій окрузі № 40 Вінницької області.

У 1939 році — заступник начальника політвідділу 97-ї стрілецької дивізії, начальник політвідділу 87-ї стрілецької дивізії КОВО. У 1939–1940 роках брав участь у боях у радянсько-фінському конфлікті. У 1940 — жовтні 1941 року — військовий комісар 87-ї стрілецької дивізії КОВО. Закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе у Москві.

Під час Великої Вітчизняної війни у вересні 1941 року під час виходу дивізії з оточення був тяжко поранений біля Борисполя та залишений на окупованій території. Після одужання з 1942 року — у підпільній організації на станції Козятин, з 1944 року — у резерві військкомату Київського військового округу.

Після проходження спеціальної перевірки направлений на службу в органи НКВС, станом на 1945 рік — заступник начальника табірного відділення № 11 Управління табору для військовополонених № 62 НКВС СРСР у Києві.

• батальйонний комісар
• капітан

• Орден Червоного Прапора (22.07.1941)[1].

• Діденко Петро Устимович : облікова картка й автобіографія депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 3, арк. 194–198.
• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 44.
• Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
• Петро Юстимович Діденко // Більшовицька правда : газета. — Вінниця, 1938. — № 124 (1761). — 2 червня. — С. 2.