Дітріх Грабак
Дітріх «Дітер» Грабак (нім. Dietrich "Dieter" Hrabak; 19 грудня 1914, Белен — 15 вересня 1995, Пфаффенгофен) — німецький льотчик-ас, генерал-майор люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.
Дітріх Грабак | |
---|---|
нім. Dietrich Hrabak | |
Народився |
19 грудня 1914 Großdeubend, Белен, Лейпциг, Саксонія |
Помер |
15 вересня 1995 (80 років) Єзенванг, Фюрстенфельдбрук, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина |
Країна | Німеччина |
Діяльність | льотчик |
Знання мов | німецька |
Учасник | Друга світова війна, Польська кампанія, Битва за Британію і Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни |
Військове звання | Генерал-майор |
Нагороди | |
Біографія
В квітні 1934 року поступив на службу в рейхсмаріне, в листопаді 1935 року переведений в люфтваффе. 31 січня 1939 року — командир 1-ї ескадрильї 76-ї винищувальної ескадри. Учасник Польської, Французької і Балканської кампаній, а також битви за Британію. З 26 серпня 1940 року — командир 2-ї групи 54-ї винищувальної ескадри. Учасник німецько-радянської війни. 23 березня 1942 року здобув свою 50-ту перемогу. З 1 листопада 1942 року — командир 52-ї, з 1 жовтня 1944 року — 54-ї винищувальної ескадри.
8 травня 1945 року в Курляндському котлі отримав наказ командувача 1-м повітряним флотом Пфлюгбайля до кінця дня летіти у Фленсбург. У тому ж наказі йшлося про те, що транспортна авіація і флот протягом дня будуть вивозити людей з котла, а сам Пфлюгбайль залишиться з тими, хто не зможе вибратися. Грабак не став чекати прильоту транспортних літаків і не став супроводжувати кораблі, рано вранці полетів в Рейх. В результаті, радянська авіація збила 33 «Юнкерса-52» з евакуйованими і потопила ліхтер з солдатами. Пфлюгбайль до 1954 року був в радянському полоні.
Всього за час бойових дій Грабак збив 125 літаків противника (з них 109 — на Східному фронті) і здійснив 820 бойових вильотів.
Після війни працював в автомобільній і хімічної промисловості. В 1955 році вступив у люфтваффе. З 1957 року — начальник льотної школи в Фюрстенбельбрюці. З 1966 року — спеціальний уповноважений з використання літаків F-104G, потім займав посаду генерала бомбардувальних з'єднань в Оперативному штабі ВПС. 30 вересня 1970 року вийшов у відставку.
Звання
- Фенріх-цур-зее (1 квітня 1935)
- Обер-фенріх-цур-зее (1 жовтня 1935)
- Лейтенант (1 квітня 1936)
- Обер-лейтенант (1 січня 1939)
- Гауптман (20 квітня 1940)
- Майор (1 жовтня 1942)
- Оберст-лейтенант (1 липня 1943)
- Оберст (1 вересня 1944)
- Бригадний генерал (18 грудня 1962)
- Генерал-майор (30 червня 1966)
Нагороди
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
- Нагрудний знак пілота
- Залізний хрест
- 2-го класу (15 вересня 1939)
- 1-го класу (28 травня 1940)
- Почесний Кубок Люфтваффе (28 вересня 1940)
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- лицарський хрест (21 жовтня 1940)
- дубове листя (№ 337; 25 листопада 1943)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Нарукавна стрічка «Крит»
- Німецький хрест в золоті (10 липня 1944)
- Відзначений у Вермахтберіхт (3 вересня 1944)
- Авіаційна планка винищувача в золоті з підвіскою «800»
Література
- Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.236-237 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
- Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
- Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
- Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
- Kurowski F., Oberleutnant Otto Kittel, Der erfolgreichste Jagdflieger des Jagdgeschwaders 54, Flechsig Verlag, Würzburg, 2007
- Internationales Militaria Magazine Nr 109, VDM Heinz Nicke, Zweibrücken, september-Oktober 2003