Дітріх Грабак

Дітріх «Дітер» Грабак (нім. Dietrich "Dieter" Hrabak; 19 грудня 1914, Белен  15 вересня 1995, Пфаффенгофен) — німецький льотчик-ас, генерал-майор люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Дітріх Грабак
нім. Dietrich Hrabak
Народився 19 грудня 1914(1914-12-19)
Großdeubend, Белен, Лейпциг, Саксонія
Помер 15 вересня 1995(1995-09-15) (80 років)
Єзенванг, Фюрстенфельдбрук, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина
Країна  Німеччина
Діяльність льотчик
Знання мов німецька
Учасник Друга світова війна, Польська кампанія, Битва за Британію і Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни
Військове звання Генерал-майор
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Золотий німецький хрест
Нагрудний знак пілота
Почесний Кубок Люфтваффе
Нарукавна стрічка «Крит»

Біографія

В квітні 1934 року поступив на службу в рейхсмаріне, в листопаді 1935 року переведений в люфтваффе. 31 січня 1939 року — командир 1-ї ескадрильї 76-ї винищувальної ескадри. Учасник Польської, Французької і Балканської кампаній, а також битви за Британію. З 26 серпня 1940 року — командир 2-ї групи 54-ї винищувальної ескадри. Учасник німецько-радянської війни. 23 березня 1942 року здобув свою 50-ту перемогу. З 1 листопада 1942 року — командир 52-ї, з 1 жовтня 1944 року — 54-ї винищувальної ескадри.

8 травня 1945 року в Курляндському котлі отримав наказ командувача 1-м повітряним флотом Пфлюгбайля до кінця дня летіти у Фленсбург. У тому ж наказі йшлося про те, що транспортна авіація і флот протягом дня будуть вивозити людей з котла, а сам Пфлюгбайль залишиться з тими, хто не зможе вибратися. Грабак не став чекати прильоту транспортних літаків і не став супроводжувати кораблі, рано вранці полетів в Рейх. В результаті, радянська авіація збила 33 «Юнкерса-52» з евакуйованими і потопила ліхтер з солдатами. Пфлюгбайль до 1954 року був в радянському полоні.

Всього за час бойових дій Грабак збив 125 літаків противника (з них 109 — на Східному фронті) і здійснив 820 бойових вильотів.

Після війни працював в автомобільній і хімічної промисловості. В 1955 році вступив у люфтваффе. З 1957 року — начальник льотної школи в Фюрстенбельбрюці. З 1966 року — спеціальний уповноважений з використання літаків F-104G, потім займав посаду генерала бомбардувальних з'єднань в Оперативному штабі ВПС. 30 вересня 1970 року вийшов у відставку.

Звання

Нагороди

Література

  • Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.236-237 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
  • Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
  • Kurowski F., Oberleutnant Otto Kittel, Der erfolgreichste Jagdflieger des Jagdgeschwaders 54, Flechsig Verlag, Würzburg, 2007
  • Internationales Militaria Magazine Nr 109, VDM Heinz Nicke, Zweibrücken, september-Oktober 2003

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.