Дієція

Дієція (англ. Dioecy; від грец.: διοικία «два домогосподарства»)[1] — характеристика виду, що означає, що він має окремі індивідуальні організми, які виробляють чоловічі або жіночі гамети, безпосередньо (у тварин), або опосередковано (у насінних). Дієційне розмноження є двобатьковим розмноження. Дієція має недоліки, оскільки лише близько половини населення безпосередньо виробляє потомство. Це один із методів для виключення самозапліднення та сприяння алогамії, і, таким чином, має тенденцію до зменшення експресії рецесивних шкідливих мутацій, наявних у популяції. Рослини мають кілька інших методів запобігання самозаплідненню, включаючи, наприклад, дихогамію, геркогамію і автостерильність.

Дієція є диморфною системою статей, разом із гінодієцією і андродієцією[2].

У зоології
Physalia physalis — дієційна колоніальна морська тварина; всі репродуктивні медузи в колонії належать до однієї статі[3].

У зоології, дієційні види можна протиставити гермафродитним, тобто особина є або самцем, або самкою, і в цьому випадку частіше використовується синонім роздільностатевість[4]. Більшість видів тварин є дієційними (роздільностатевими)[5]. Дієційними можуть бути також колонії всередині виду, такі як колонії Сифонофор, які можуть бути як дієційними, так і моноєційними[6].

У ботаніці

Дієційні рослини називають дводомними. Дводомні рослини — рослини, які мають одностатеві квітки або рослини, в яких одностатеві чоловічі (тичинкові) і жіночі (маточкові) квітки (або чоловічі і жіночі статеві органи в неквіткових рослин) розташовані на різних особинах.

Запилення відбувається тільки перехресним способом. У верби, наприклад, плоди зав'язуються лише тоді, коли пилок з чоловічих квіток, що розміщені на одних деревах, буде перенесений на жіночі квітки інших дерев[7]. Велику роль у цьому відіграють бджоли[7]. Дводомність — це пристосування до перехресного запилення. Попри це для дводомних рослин імовірність самозапилення повністю зникає. Недоліком такого пристосування є те, що половина популяції в цьому випадку не дає насіння.

У рослинному світі станом на 1966 рік таких рослин налічували небагато: 4-6 %[7].

До дводомних належать такі рослини: верба, кропива дводомна, лавр, обліпиха, омела, осика, спаржа, тополя, коноплі, шпинат, щавель, деякі види суниць[7].

У мікології

Дієційних грибів виявлено дуже мало[8].

Моноєційні і дієційні гриби відіграють роль донора або реципієнта при спаровуванні, коли ядро переноситься з одного гаплоїдного гіфа до іншого, а потім два ядра, присутні в одній клітині, зливаються за допомогою каріогамії, утворюючи зиготу[9]. У визначенні уникається посилання на чоловічі та жіночі репродуктивні структури, які є рідкісними у грибів[9]. Особині дієційного виду грибів не лише потрібен партнер для спаровування, але й він виконує лише одну з ролей у перенесенні ядер: донора чи реципієнта. Моноєційний вид грибів може виконувати обидві ролі, але може бути лише автостерильним[9].

Адаптивна вигода

Порівняно з гермафродитизмом, дієція має демографічний недолік, що лише близько половини дорослих репродуктивних особин здатні дати потомство. Тому дієційні види повинні мати переваги пристосованості, щоб компенсувати ці витрати за рахунок збільшення виживання, зростання або розмноження. Дієція виглючає самозапилення і сприяє алогамії і, таким чином, має тенденцію до зниження експресії рецесивних шкідливих мутацій, наявних у популяції[10]. У дерев компенсація реалізується в основному за рахунок збільшення насіння в самок. Цьому, у свою чергу, сприяє менший внесок розмноження у зростання населення, що не призводить до видимих чистих витрат на наявність чоловіків у популяції порівняно з гермафродитами[11]. Дводомність може також прискорювати або уповільнювати урізноманітнення філогенетичних ліній у покритонасінних. Філогенетичні лінії дводомних більш різноманітні в деяких родах, але менше в інших. Аналіз показав, що дводомність ні не гальмує урізноманітнення постійно, ні не стимулює її сильно[12].

Див. також

Примітки
  1. diœcious, adj.. Oxford English Dictionary online. Oxford University Press. Процитовано 25 січня 2022.
  2. Torices, Rubén; Méndez, Marcos; Gómez, José María (2011). Where do monomorphic sexual systems fit in the evolution of dioecy? Insights from the largest family of angiosperms. New Phytologist (англ.) 190 (1): 234–248. ISSN 1469-8137. PMID 21219336. doi:10.1111/j.1469-8137.2010.03609.x.
  3. Animal Diversity Web. Процитовано 25 січня 2022.
  4. Kliman, Richard (2016). Encyclopedia of Evolutionary Biology. Academic Press. ISBN 978-0-12-800426-5. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Alternative archive URL
  5. David, J.R. (2001). Evolution and development: some insights from evolutionary theory. Anais da Academia Brasileira de Ciências 73 (3): 385–395. PMID 11600899. doi:10.1590/s0001-37652001000300008.
  6. Dunn, C.W.; Pugh, P.R.; Haddock, S.H.D. (2005). Molecular Phylogenetics of the Siphonophora (Cnidaria), with Implications for the Evolution of Functional Specialization. Systematic Biology 54 (6): 916–935. PMID 16338764. doi:10.1080/10635150500354837.
  7. Алєксєєнко Ф. М., Савченко Я. М. і ін. Виробнича енциклопедія бджільництва. — Київ: «Урожай», 1966. 500с. (с.:134)
  8. Gupta, Rajni. A Textbook of Fungi (англ.). APH Publishing. с. 77. ISBN 978-81-7648-737-5.
  9. Esser, K. (1971). Breeding systems in fungi and their significance for genetic recombination. Molecular and General Genetics 110 (1): 86–100. PMID 5102399. doi:10.1007/bf00276051.
  10. Charlesworth D., Willis J. H. (2009). The genetics of inbreeding depression. Nat. Rev. Genet. 10 (11): 783–96. PMID 19834483. doi:10.1038/nrg2664.
  11. Bruijning, Marjolein; Visser, Marco D.; Muller-Landau, Helene C.; Wright, S. Joseph; Comita, Liza S.; Hubbell, Stephen P.; de Kroon, Hans; Jongejans, Eelke (2017). Surviving in a Cosexual World: A Cost-Benefit Analysis of Dioecy in Tropical Trees. The American Naturalist 189 (3): 297–314. ISSN 0003-0147. PMID 28221824. doi:10.1086/690137.
  12. Sabath, Niv; Goldberg, Emma E.; Glick, Lior; Einhorn, Moshe; Ashman, Tia-Lynn; Ming, Ray; Otto, Sarah P.; Vamosi, Jana C. та ін. (2016). Dioecy does not consistently accelerate or slow lineage diversification across multiple genera of angiosperms. New Phytologist 209 (3): 1290–1300. PMID 26467174. doi:10.1111/nph.13696.

Бібліографія
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.