Ебергард Гопф
Ебергард Фредерік Фердинанд Гопф (англ. Eberhard Frederich Ferdinand Hopf; 17 квітня 1902, Зальцбург — 24 липня 1983, Блумінгтон) — математик та астроном, один із засновників ергодичної теорії та піонер теорії біфуркацій. Був професором Лейпцизького і Мюнхенського університетів. З 1948 року працював у США.
Ебергард Гопф | |
---|---|
англ. Eberhard Frederich Ferdinand Hopf | |
| |
Ім'я при народженні | нім. Eberhard Frederich Ferdinand Hopf |
Народився |
17 квітня 1902 Зальцбург, Австрія |
Помер |
24 липня 1983 (81 рік) Блумінгтон, Індіана, США |
Країна | Австрія, Третій Рейх, США |
Діяльність | математик, тополог, викладач університету, астроном |
Alma mater | Університет у Берліні |
Галузь | Математика, Астрономія, Фізика |
Заклад | Массачусетський технологічний інститут (1931—1936), Університет у Лейпцигу (1936—1942), Університет у Мюнхені (1944—1947), Університет Індіани (1949-1983) |
Звання | професор |
Ступінь | доктор фізико-математичних наук |
Науковий керівник | Erhard Schmidtd і Issai Schurd |
Відомі учні | Альберт Шефер |
Членство | Саксонська академія наукd, Саксонська академія наукd і Баварська академія наук |
Відомий завдяки: |
ергодична теорія теорія біфуркацій диференціальна геометрія |
Родичі | Johannes Wolfd[1] |
Нагороди |
Праці Гопфа відносяться до теорій диференціальних рівнянь з частковими похідними, інтегральних рівнянь, де одне із рівнянь назване рівнянням Вінера-Гопфа, топології, варіаційних розрахунків та інших розділів математики. Гопфу також належить монографія «Ергодична теорія», що присвячена спектральній теорії динамічних систем. Дослідження відбувались також в області астрофізики.
Біографія
Навчався Гопф у Німеччині, де у 1926 році отримав ступінь доктора фізико-математичних наук. У 1929 році захистив докторську дисертацію з математичної астрономії в університеті Берліна. В 1930 році отримав стипендію Фонду Рокфеллера для вивчення класичної механіки разом із Джорджем Біркгофом у Гарварді в Сполучених Штатах Америки.
До Кембриджа він приїхав у жовтні 1930, проте офіційно працював не на математичному факультеті Гарвардського університету, а в Гарвардській обсерваторії, де продовжував займатись вивченням математичних та астрономічних тем, зокрема топологією та ергодичною теорією. Вивчав теорію вимірювання та інваріантні інтеграли в ергодичній теорії. Важливим внеском Гопфа у цей період стало рівняння Вінера-Гопфа, розроблене разом із Норбертом Вінером, яке описувало радіаційну рівновагу зірок. Рівняння ще й досі використовується в електротехніці та геофізиці.
14 грудня 1931 року, завдяки Вінеру, Гопф став доцентом кафедри математики Массачусетського технологічного інституту, де працював до 1936 року. Цього ж року отримав запрошення від університету у Лейпцигу на посаду професора. У результаті цього разом із дружиною повернувся до Німеччини.
У 1940 році був запрошений на міжнародний конгрес математиків як доповідач, проте цей з'їзд було скасовано у зв'язку із початком Другої світової війни. Важливою подією стало опублікування книги «Ергодична теорія» у 1941 році, у якій Гопф провів детальний аналіз цього наукового напряму. В 1944 Гопф був призначений професором Мюнхенського університету, де пропрацював до 1947. Згодом повернувся до США, де у 1949 році отримав громадянство. У цьому ж році став професором Університету Індіани і займав цю посаду аж до виходу на пенсію в 1972.
Гопфу не пробачили переїзду до нацистської Німеччини у 1936 році, тому більша частина його робіт приписувалась іншим авторам чи просто ігнорувалась. Прикладом цього стало замовчування авторства Гопфа у дискретному варіанті рівняння Вінера-Гопфа, яке на даний час називається «фільтром Вінера».
Помер 24 липня 1983 року у Блумінгтоні, Індіана у віці 81 року.
Див. також
- Біфуркаційна теорема Гопфа
- Біфуркація Гопфа
- Диференціальна геометрія
- Ергодична теорія
- Метод Вінера-Гопфа
- Рівняння Вінера-Гопфа
- Теорія біфуркацій
- Теорія Ландау-Гопфа
Джерела
- http://www-history.mcs.st-andrews.ac.uk/Biographies/Hopf_Eberhard.html
- Богомолов А. Н. Математики, механики. — К. : Наукова думка, 1983. — 638 с.
- Бородин А. И., Бугай А. С. Биографический словарь деятелей в области математики. — К. : Радянська школа, 1979. — 605 с.