Еварісто де Маседо

У дорослому футболі дебютував 1950 року виступами за команду клубу «Мадурейра», в якій провів два сезони.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Фламенго», до складу якого приєднався 1953 року. Відіграв за команду з Ріо-де-Жанейро наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Фламенго», був основним гравцем атакувальної ланки команди.

1957 року уклав контракт з клубом «Барселона», у складі якого провів наступні п'ять років своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «Барселони» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. У новому клубі був серед найкращих голеодорів, відзначаючись забитим голом в середньому щонайменше у кожній третій грі чемпіонату. За цей час двічі виборював титул чемпіона Іспанії, ставав володарем Кубка ярмарків (також двічі).

З 1962 року три сезони захищав кольори команди клубу «Реал Мадрид». У цій команді продовжував регулярно забивати. За цей час додав до переліку своїх трофеїв ще три титули чемпіона Іспанії.

1965 року повернувся до клубу «Фламенго», за який відіграв 2 сезони. Завершив професійну кар'єру футболіста 1967 року виступами за команду «Фламенго».

1952 року захищав кольори олімпійської збірної Бразилії. У складі цієї команди провів 1 матч.

1955 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала усього 3 роки, провів у формі головної команди країни 13 матчів, забивши 8 голів.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1952 року у Гельсінкі, Чемпіонату Південної Америки 1957 року у Перу, де разом з командою здобув «срібло».

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1970 року, очоливши тренерський штаб клубу «Баїя».

1980 року був запрошений до збірної Катару, з якою пропрацював до 1984 року, а згодом ще декілька разів до цієї команди. Зокрема під орудою Еварісто ця команда була учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1984 року у Лос-Анджелесі, футбольного турніру на Олімпійських іграх 1992 року у Барселоні.

1985 року став головним тренером збірної Бразилії, яку тренував один рік. Згодом протягом 1985—1986 років очолював тренерський штаб збірної Іраку, керував цією командою на її першій і наразі єдиній світовій першості — чемпіонаті світу 1986 року у Мексиці.

1990 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі «Греміо». Залишив команду з Порту-Алегрі 1990 року. Протягом одного року, починаючи з 1991, був головним тренером команди «Крузейру».

З 1993 і по 1995 рік очолював тренерський штаб команди «Фламенго». 1996 року став головним тренером команди «Атлетіку Паранаенсе», тренував команду з Куритиби лише один рік.

Згодом протягом 1997—1997 років очолював тренерський штаб клубу «Греміо». 1997 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі «Віторія» (Салвадор). Залишив команду із Салвадора 1997 року.

Протягом одного року, починаючи з 1998, був головним тренером команди «Фламенго». 1999 року був запрошений керівництвом клубу «Корінтіанс» очолити його команду, з якою пропрацював до 1999 року.

З 2002 і по 2002 рік очолював тренерський штаб команди «Васко да Гама». 2002 року знову став головним тренером команди «Фламенго», тренував команду з Ріо-де-Жанейро лише один рік.

Згодом протягом 2003—2004 років очолював тренерський штаб клубу «Віторія» (Салвадор).

2005 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі «Атлетіку Паранаенсе». Залишив команду з Куритиби 2006 року.

Наразі останнім місцем тренерської роботи був клуб «Санта-Круж», головним тренером команди якого Еварісто де Маседо був протягом 2007 року.

• Статистика виступів в Іспанії на сайті BDFutbol.com (англ.)
• Еварісто де Маседо на сайті National-Football-Teams.com (англ.)