Евфемія Адлерсфельд

Евфемія була п'ятою дитиною в графській родині, отримала домашню освіту і провела безтурботне дитинство в Гіршбергу, тепер Єленя Гура (пол. Jelenia Góra). Батько Александр Карл Вольфганг з любов'ю плекав у ній проявлений літературних хист, але дівчинка мала ще і гарний голос рідкісного діапазону, тому нею впродовж років займалося кілька найкращих вчителів Сілезії і Саксонії. Коли у 1881 році батько помер, вона з мамою поїхала до Італії і там близько трьох років мешкала у Римі, Флоренції, Мілані і Венеції. Тут у дівчини проявився ще і малярський талант і вона зробила непоганий успіх у портретному живопису, була навіть прийнята до Італійської художньої академії. Після повернення з Італії Евфемія так само з мамою жила у Бреслау (тепер Вроцлав), де познайомилася з майором Йозефом фон Адлерсфельдом, за якого вийшла заміж у травні 1884 р. Через рік у них народилася донька Дагмар. Подальше життя письменниці пройшло у постійних переїздах, бо чоловіка часто переводили на нове місце служби. Навіть після того, як він вийшов на пенсію, родина кілька разів переїжджала з місця на місце. Коли Йозеф помер у 1907 році, вдовиця перебралася у Карлсруе, а після першої світової війни — у Мюнхен, де і померла.

Евфемія Адлерсфельд була одною з небагатьох німецьких авторів 19-го століття, яка не писала твори під псевдонімом. Перший твір «Небога кардинала» вона опублікувала вже у 17-тирічному віці під своїм дівочим прізвищем. Після цього за ціле життя нею було написано величезну кількість віршів, оповідань, гуморесок і чотири десятки романів. До того ж вона писала для дамських та сімейних часописів. Спочатку найбільший успіх мали її збірки гуморесок під назвою «Комтесса Катруся» (Komtesse Käthe), яка за перші десять років витримала близько 30 видань. Заохочена цікавістю читачів до історій маленької графині, письменниця написала продовження «Комтесса Катруся у заміжжі» (Komtesse Käthe in der Ehe), яке користувалося не меншою популярністю. На початку 900-х років Евфемія Адлерсфельд перейшла до більш поважної тематики і щороку до самої смерті публікувала хоча б по одній книзі, але вони також не були позбавлені гумору, навіть при кримінальній чи любовній тематиці. З другого боку, мотиви детективного жанру були присутні в її творчості майже завжди, так само як і химерні, завдяки чому її романи насичені інтригою і напругою. Великим успіхом користувалися її романи «Сокільничі з Сокільників» (Die Falkner vom Falkenhof) — більше 40 видань, «Трікс» (Trix) — близько 70 видань, але найбільший успіх мав роман «Білі рози з Равенсбергу» (Die weißen Rosen von Ravensberg)

Цей бестселер свого часу був написаний у 1896 р. і витримав 120 видань, був двічі екранізований. Фантазія письменниці в ньому сягає вищої межі. Як завжди, з добрим і тонким гумором вона малює безконечну картину європейського суспільства у напружених психологічних стосунках. Дія роману відбувається в замку на морському узбережжі і вводить читача у інтернаціональне життя Флоренції, в якому разом зустрічаються німецький аристократ, італійський маркіз та молода багата американка. Глибока таємниця лежить у прибутті графині Іріс Ерленштайн, про долю якої головно і розповідається в романі. Проникливими очима авторки читач виразно бачить як в житті тісно сусідять любляче і ненависне, істинне і помилкове, він заглядає у прірву людської душі, але так само пізнає силу віри і кохання.

Тогочасна критика досить-таки ганила, навіть з елементами опльовування, творчість Евфемії Адлерсфельд, характеризуючи її як застарілий Бідермаєр-стиль. Однак десь з 1890-х років письменниця, з технічної точки зору писала ретельною, професійною прозою, яка виділялася у значно кращий бік на солодкуватому фоні інших німецьких письменниць. Однак «кіч» її творів був менше у літературній формі, як у зображенні картини станового суспільства. Усі літературні герої її публікацій часів Ваймарської республіки діють в рамках традиційного ще феодального порядку, з якого дух часу у великій мірі вже виріс. В часи « німецького економічного дива» до початку 80-х років її твори виходили під іншими назвами у наново редагованій і скороченій формі. Ескапічні моменти її творчості, тобто втеча у світ станового суспільства, у котрому пульсувала як аристократична, так і менш шляхетна кров, припадали до густу мрійливим читачкам, але вони не могли протидіяти рішучій переміні статевих ролей у суспільстві.

Творчість Евфемії Адлерсфельд була відзначена досить високо. Крім членства у Художньої академії Італії, вона була також почесним членом Паризького Товариста археологів, а з рук короля Вюртембергу Карла отримала золоту медаль для митців і науковців за біографічний роман «Марія Стюарт королева Шотландії» (Maria Stuart, Königin von Schottland).

• Lexicon der deutschen Dichter und Prosaisten des neunzehnten Jahrhunderts. Gearbeitet von Franz Krümer. Leipzig. Verlag von Philipp Reclam jun.