Едвард Артур Мілн

Е́двард А́ртур Мілн (англ. Edward Arthur Milne; 4 лютого 1896 21 вересня 1950) — англійський астроном і математик, член Лондонського королівського товариства (1926).

Едвард Артур Мілн
Edward Arthur Milne
Народився 14 лютого 1896(1896-02-14)[1][2][…]
Кінгстон-апон-Галл, Велика Британія
Помер 21 вересня 1950(1950-09-21)[3][1][…] (54 роки)
Дублін, Ірландія[3]
Поховання Wolvercote Cemeteryd[4]
Країна  Велика Британія
Діяльність математик, доцент, астрофізик, астроном, фізик, викладач університету
Alma mater Триніті-коледж Кембриджського університету
Галузь астрофізика, математика
Заклад Кембриджський, Манчестерський, Оксфордський університети
Посада голова[1], голова[5], Beyer Chair of Applied Mathematicsd і Rouse Ball Professor of Mathematicsd
Звання професор
Відомі учні Arthur Geoffrey Walkerd
Членство Лондонське королівське товариство і Американська академія мистецтв і наук
Нагороди

Життєпис

Родився в Галлі. У 1914—1916 навчався у Триніті-коледжі Кембриджського університету. Потім до закінчення першої світової війни працював у Відділі протиповітряної оборони міністерства озброєнь. У 1919 продовжив навчання, в 1920 закінчив Триніті-коледж Кембриджського університету. Працював в Кембриджському університеті (у 1920—1924 був заступником директора Обсерваторії сонячної фізики, у 1921—1925 викладав астрофізику в університеті, з 1924 — також математику). У 1925—1928 професор прикладної математики Манчестерського університету, з 1928 — професор математики Оксфордського університету.

Основні наукові роботи відносяться до фізики зоряних атмосфер, теорії внутрішньої будови зірок, космології. У 1921—1929 вніс великий внесок у розвиток теорії переносу випромінювання в атмосферах зірок. Детально розробив теорію сірої атмосфери. Запропонував і досліджував інтегральне рівняння, що визначає залежність температури в атмосфері зірки від оптичної глибини (рівняння Мілна). Розробив модель утворення ліній поглинання в атмосферах зірок (модель Мілна—Еддінгтона). У 1923—1924 спільно з Р. Г. Фаулером на підставі теорії йонізації Саха встановив температурну шкалу зоряної спектральної послідовності (за максимумом інтенсивності ліній), отримав перші надійні оцінки температури і тиску в зоряних атмосферах. Розробляв теорію ефекту абсолютної величини. У 1929—1935 Мілн вніс істотний внесок у теорію внутрішньої будови зірок. Його роботи послужили відправним пунктом для багатьох наступних досліджень, а розроблений ним математичний апарат широко використовувався аж до недавнього часу (змінні Мілна U, V). У 1932 Мілн звернувся до проблем космології. Спираючись на власну концепцію «кінематичної теорії відносності», яка є альтернативою загальній теорії відносності, створив модель Всесвіту, побудовану на кінематичному підході до явища розбігання галактик. Він показав, що нестаціонарність однорідних та ізотропних моделей Всесвіту аж ніяк не пов'язана з особливостями загальної теорії відносності і може бути не тільки якісно, але і кількісно описана в рамках ньютонівської теорії гравітації. Систематичний виклад своєї теорії Мілн дав у роботах «Відносність, гравітація і будова світу» (1935), «Кінематична теорія відносності» (1948). Ряд досліджень присвячено фізиці верхньої атмосфери Землі (1920, 1923). Побудував (1925, 1926) теорію рівноваги хромосфери Сонця з урахуванням сили тяжіння і тиску в частотах ліній. Показав, що за певних умов рівновагу стає нестійкою і атоми можуть викидатися з Сонця. Цей механізм грає важливу роль в сучасних теоріях зоряного вітру. У роки першої та другої світових воєн Мілн отримав важливі результати в області балістики, поширення звуку, звукопеленгаціі.

Президент Лондонського математичного товариства (1937—1939), Лондонського королівського астрономічного товариства (1943—1945).

Книги

  • The White Dwarf Stars, Oxford: Clarendon Press, 1932.
  • Relativity, gravitation and world-structure, Oxford: Clarendon Press, 1935.
  • The Inverse Square Law of Gravitation, London: Harrison and Son, 1936.
  • The Fundamental Concepts of Natural Philosophy, Edinburgh: Oliver & Boyd, 1943.
  • Kinematic relativity; a sequel to Relativity, gravitation and world structure, Oxford: Clarendon Press, 1948.
  • Vectorial Mechanics, New York: Interscience Publishers, 1948.
  • Modern Cosmology and the Christian Idea of God, Oxford: Clarendon Press, 1952.
  • Sir James Jeans: A Biography, Cambridge University Press, 1952.

Відзнаки та нагороди

Кратер Мілн на Місяці названий на честь ученого. Також на його честь названо астероїд 11767 Мілн.

Примітки

  1. Архів історії математики Мактьютор
  2. SNAC — 2010.
  3. Милн Эдуард Артур // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Find a Grave — 1995.
  5. NNDB — 2002.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.