Едвард Ріттнер

Едвард Ріттнер (пол. Edward Rittner; 26 грудня 1845, Бурштин 27 вересня 1899, Відень) — польський правник, спеціаліст з канонічного і подружнього права, професор і ректор Львівського університету (1883—1884), міністр у справах Галичини, посол до Галицького крайового сейму.

Едвард Ріттнер
пол. Edward Rittner
Едвард Ріттнер
Портрет Едварда Ріттнера авторства Зиґмунта Айдукевича, 1897
Міністр у справах Галичини
17 січня 1897  30 листопада 1897
Монарх Франц Йосиф I
Прем'єр-міністр Казимир Фелікс Бадені
Попередник Леон Білінський
Наступник Германн Лебль
Посол Галицького крайового сейму
(VII скликання)
1 червня 1896  27 вересня 1899
Попередник Фелікс Погорецький
Наступник Еміль Міхаловський
Ректор Львівського університету
1883  1884
Попередник Броніслав Леонард Радзишевський
Наступник Людвік Клосс
Народився 26 грудня 1845(1845-12-26)
Бурштин
Помер 27 вересня 1899(1899-09-27) (53 роки)
Відень
Відомий як педагог, політик, canon law jurist, правник, педагог
Місце роботи Львівський національний університет імені Івана Франка
Країна Австрійська імперія і Австро-Угорщина
Національність поляк
Освіта Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Батько Ігнатій
Мати Кароліна
Діти Тадеуш Ріттнер
Нагороди
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Командор із зіркою ордена Святого Григорія Великого

Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 26 грудня 1845 року в Бурштині в сім'ї Ігнатія і Кароліни Ріттнерів. Навчався в гімназіях Бережан і Львова, а у 1864—1868 роках студіював право у Львівському університеті. Працював на урядовій і міській службі міста Львова, між іншим, як суплент канонічного права на Відділі права магістрату міста Львова (1872—1874). У 1870 році захистив докторат з прав у Львівському університеті, у 1873 році отримав габілітацію на підставі праці «Ist der Kirchenpatron zur Kirchenbaulast verpflichtet». Став доцентом на кафедрі канонічного права юридичного факультету Львівського університету, через рік — надзвичайним професором і керівником цієї кафедри, а 1877 року став звичайним професором. Двічі був деканом юридичного факультету (1879—1880, 1885), ректором (1883—1884) і проректором (1884—1885). У 1886 році переїхав до Відня, де працював радником Міністерстві освіти (1886—1893), потім був членом Державного трибуналу (1893—1895), міністром освіти (1895—1896) і міністром у справах Галичини (1897).

У 1881 році Едвард Ріттнер став дійсним членом Польської академії знань, у 1892 році став дійсним членом Академії знань у Празі. Львівський університет надав йому докторат honoris causa (1894).

Як спеціаліст із канонічного права займався питаннями сутності церковної влади, ієрархизації церковних урядів і становищ, розподіленням урядів. Досліджував співвідношення права Католицької церкви з державним правом і правом інших релігійних спільнот. Опрацював виборчу реформу, у якій запропонував загальне голосування у Галичині та розпорядження про обов'язок знання чеської мови для урядовців на теренах Чехії; проект цей стикнувся із опозицією з боку німецьких послів і в результаті привів до відставки кабінету Казимира Бадені (1897). В останні роки життя хворів на серце.

Був послом до Галицького крайового сейму V, VI і VII скликань (1882—1899). Під час VII скликання галицького сейму (1895—1901) 1 червня 1896 року Едвард Ріттнер замінив померлого Фелікса Погорецького, але не дожив до кінця скликання, бо 27 вересня 1899 року помер. На його місце в сеймі 21 листопада 1899 року обрано Еміля Міхаловського.

Син Едварда Ріттнера — письменник і драматург Тадеуш Ріттнер.

Нагороди

Публікації

  • «Celibat w Polsce» (1874)
  • «Die Regierungvorlagen zur Regelung der kirchlichen Verhaeltnisse» (1874)
  • «Das Eherecht bei den Civilisten» (1875)
  • «O poczuciu prawa w społeczeństwie» (1875)
  • «Glossen zu den Erkentnissen der Verwaltungsgerichtshofes in Kirchenangelegenheiten» (1876)
  • «Prawo kościelne katolickie» (1878—1879, 2 томи)
  • «Śluby cywilne w historycznym rozwoju» (1879)
  • «Projekt ustawy o konkurencyi kościelnej dla miasta Lwowa» (1880)
  • «Rozwody i małżeństwa siedmiogrodzkie» (1880)

Джерела

  • Biogramy uczonych polskich. Część I: Nauki społeczne, zeszyt 3: P-Z. — Wrocław 1985.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.