Леон Білінський
Леон фон Білінський (нім. Leon Ritter von Biliński; 15 червня 1846, Заліщики, нині Тернопільської області, Україна — 14 червня 1923, Відень, Австрія) — австро-угорський і польський державний діяч, вчений-економіст. Міністр фінансів Цислейтанії в 1895—1897 і 1909—1911; загальноімперський міністр фінансів Австро-Угорщини в 1912—1915; міністр фінансів Польщі в 1919. Доктор права (1870[1]).
| Леон Білінський нім. Leon Ritter von Biliński | |||||
 Леон Білінський | |||||
 | |||||
| |||||
|---|---|---|---|---|---|
| 30 вересня 1895 — 30 листопада 1897 | |||||
| Попередник: | Ейген фон Бем-Баверк | ||||
| Спадкоємець: | Ейген фон Бем-Баверк | ||||
| |||||
| 10 лютого 1909 — 9 січня 1911 | |||||
| Попередник: | Адольф фон Йоркаш-Кох | ||||
| Спадкоємець: | Роберт Мейер | ||||
| |||||
| 12 лютого 1912 — 7 лютого 1915 | |||||
| Попередник: | Іштван Буріан фон Райеж | ||||
| Спадкоємець: | Ернест фон Кьорбер | ||||
| |||||
| 31 серпня 1919 — 9 грудня 1919 | |||||
| Попередник: | Станіслав Карпінський | ||||
| Спадкоємець: | Владислав Грабський | ||||
| Народження: |
15 червня 1846 Заліщики, нині Тернопільська область | ||||
| Смерть: |
14 червня 1923 (76 років) Відень, Австрія | ||||
| Країна: | Польща і Долитавщина | ||||
| Освіта: | Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка і Львівський національний університет імені Івана Франка | ||||
| Партія: | Польський клубd і Stronnictwo Prawicy Narodowejd | ||||
| Рід: | Q63532291? | ||||
| Автограф: |  | ||||
| Нагороди: |
| ||||
.svg.png.webp){kind=small}
Життєпис
Леон Білінський народився 15 червня 1846 року в м. Заліщиках (Королівство Галичини та Володимирії Австрійської імперії, нині Тернопільська область, Україна). Дід — Францішек Білінський, власник маєтності Гродзисько (Grodzisko) поблизу Лежайська. Батько — Віктор Білінський, матір — дружина батька Мальвіна з баронів Бруницьких[2].
Навчався в народних школах у Венявці (нині — Хмелівка) і Теребовлі, потім — у Бучацькій василіянській, Станиславівській цісарсько-королівській і Тернопільській (першій) гімназіях[1]. У 1862—1865 роках (за іншими даними, закінчив у 1868[1]) вивчав економіку в університеті Львова (тоді Лемберга), до 1871-го став професором. Обіймав у Львівському університеті різні адміністративні посади, у 1878—1879 роках — його ректор.
У 1892—1895 очолював Державну адміністрацію Австрійських залізниць. У 1900—1907 — президент Австро-угорського банку. У 1907—1914 — член Палати депутатів Рейхсрата, від 1900 — довічний член Палати панів (Heerenhaus). У Рейстаті очолював «Польський клуб» — об'єднання депутатів, які представляли польські землі, що входили до складу імперії. Займаючи посаду міністра фінансів Цислейтанії в кабінеті Бадені, в 1896 досяг угоди з Угорщиною про розподіл доходів державного бюджету. У 1911, під час роботи в кабінеті Бінерт-Шмерлінга, вступив у конфлікт з парламентом і був змушений подати у відставку.
Міністр фінансів Австро-Угорщини
20 лютого імператор Франц Йосиф призначив Білінського загальноімперським міністром фінансів (і одночасно, як і всі міністри фінансів з 1879, цивільним губернатором Боснії і Герцеговини). Діючи як глава цивільної адміністрації Боснії, Білінський конфліктував з військовим губернатором Оскаром Потіореком. Потіорек належав до «партії яструбів», із презирством ставився до сербів, що складали більшість населення, в той час як Білінський ставив за мету забезпечити їх лояльність до австро-угорської влади. В кінцевому підсумку цивільний губернатор не зміг перешкодити курсу Потіорека, який домігся закриття боснійського ландтагу і ліквідації сербських громадських об'єднань.
Незважаючи на свою помірковану позицію, в період Липневої кризи Білінський виступав за здійснення жорсткого тиску на Сербію. Після початку Першої світової війни пропонував свою кандидатуру в генеральні штатгальтери Галичини.
Австро-поляк
Білінський був прихильником реалізації «австро-польського» проекту — включення до складу Австро-Угорської імперії польських земель, що входили до складу Росії і надання об'єднаній Польщі широкої автономії, аж до створення Триєдиної монархії. На початку серпня 1914 пропонував оприлюднити від імені імператора і міністра закордонних справ Берхтольда декларацію про об'єднання Королівства Галичини і Лодомерії з Польщею, створення окремого уряду і ландтагу. Пропозиція зустріла різкий протест із боку головного союзника — Німеччини, а також глави уряду Транслейтанії Іштвана Тиси; в результаті реалізовано не було. Незважаючи на провал плану Білінського, ідея «триалізму» активно дискутувалася в австрійських правлячих колах аж до закінчення війни. Відмова від пропозицій Білінського викликала розчарування в колах австро-польського дворянства: керівництво Австро-Угорщини піддавалося звинуваченнями в зайвій поступливості по відношенню до Німеччини. Помер у 1923, похований поруч з дружиною в Тепліце (Чехословаччина).
Нагороди і відзнаки
- Командорський хрест із зіркою ордена Відродження Польщі (2 травня 1923)[3]
- Великий хрест ордена Леопольда (Австро-Угорщина)
- Командорський хрест ордена Франца Йосифа (1887, Австро-Угорщина)[4]
- Орден Залізної Корони І ступеня (Австро-Угорщина)
- Почесна відзнака Австрійського Червоного Хреста І ступеня з військовою оздобою та звільненням від такси (1916, Австро-Угорщина)[5]
- Почесне громадянство міста Ряшів (1912).
Твори
- Studya nad podatkiem dochodowym (1870)
- Wzajemne czy akcyjne towarzystwa ubezpieczeń (1870)
- Procent a czynsz (1872)
- Wykład ekonomii społecznej (1873—1874, два томи)
- Ekonomija społeczna — jej rozwój (1874)
- O pracy kobiet ze stanowiska ekonomicznego (1874)
- O przesileniach giełdowych (1874)
- Podatek skarbowy (1875)
- Taryfa kolejowa (1875)
- System nauki skarbowej (1876)
- O istocie, rozwoju i obecnym stanie socjalizmu (1883)
- Wspomnienia i dokumenty (1924—1925, два томи)
Примітки
- Гуцал П., Ханас В. Білінський Леон… — С. 133.
- Głąbiński S. Biliński Leon (1846—1923)… — S. 97.
- Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921—1924. Prezydium Rady Ministrów. — Warszawa 1926. — S. 15.
- Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1918. — S. 164.
- Kronika. Wiadomości osobiste // Głos Rzeszowski, Nr 17 z 16 kwietnia 1916. — S. 4.
Джерела
- Гуцал П., Ханас В. Білінський Леон // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 133. — ISBN 966-528-197-6.
- Batowski H. Trialismus, Subdualismus oder Personalunion. Zum Problem der österreichisch-polnischen Lösung (1914—1918) // Studia Austro-Polnica. — Warszawa—Kraków, 1978.
- Bilinski (Biliński) Leon von. In: Österreichisches Biographisches Lexikon 1815—1950 (ÖBL). Band 1, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften. — Wien, 1957.
- Bittner L., Uebersberger H. Österreich-Ungarns Außenpolitik von der bosnischen Krise 1908 bis zum Kriegsausbruch 1914. Diplomatische Aktenstücke des österreichisch-ungarischen Ministeriums des Äußeren. Wien/Leipzig 1930, Band 6: 1. April bis 31. Juli 1913.
- Bosna i Hercegovina u uspomenama Leona Bilińskog. Institut za istoriju. — Sarajevo, — 2004. — ISBN 9958-9642-4-4.
- Czernin O. Im Weltkriege. — Berlin—Wien, 1919.
- Feldmarschall Conrad: Aus meiner Dienstzeit 1906—1918. Band 4: 24. Juni 1914 bis 30. September 1914. Die politischen und militärischen Vorgänge vom Fürstenmord in Sarajevo bis zum Abschluß der ersten und bis zum Beginn der zweiten Offensive gegen Serbien und Rußland. Wien/Berlin/Leipzig/München 1925.
- Fussek A. Österreich-Ungarn und die polnische Frage zu Beginn des Ersten Weltkrieges // Österreich in Geschichte und Literatur. — 1967. — № 11. — S. 5–9; hier: S. 7; und Heinz Lemke: Allianz und Rivalität. Die Mittelmächte und Polen im ersten Weltkrieg. Verlag Böhlau, Wien — Köln — Graz, 1977. — ISBN 3-205-00527-9.
- Głąbiński S. Biliński Leon (1846—1923) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — S. 97—98. (пол.)
- Jannen W. Jr. The Austro-Hungarian Decision For War in July 1914. In: Samuel R. Williamson, Jr, Peter Pastor (Hrsg.): Essays On World War I: Origins and Prisoners of War. New York 1983.
- Komjáthy Miklós (Hrsg.): Protokolle des Gemeinsamen Ministerrates der Österreichisch-Ungarischen Monarchie (1914—1918). — Budapest, 1966.
- Lemke H. Allianz und Rivalität. Die Mittelmächte und Polen im ersten Weltkrieg. Verlag Böhlau, Wien/Köln/Graz 1977, ISBN 3-205-00527-9.
- Rutkowski E. Briefe und Dokumente zur Geschichte der österreichisch-ungarischen Monarchie. Band 1: Der verfassungstreue Großgrundbesitz 1880—1899. Verlag Oldenbourg, München 1983. — ISBN 3-486-51831-3.