Едуардо Каманьйо
Едуа́рдо О́скар Кама́ньйо (ісп. Eduardo Óscar Camaño, *17 червня 1946) — аргентинський політик, який виконував обов'язки президента Аргентини з 30 грудня 2001 по 2 січня 2002 року.
| Едуардо Каманьйо | |
|---|---|
| ісп. Eduardo Camaño | |
 Едуардо Каманьйо | |
| Міністр уряду провінції Буенос-Айрес | |
| 20 березня 2009 — 10 грудня 2011 | |
| Президент Аргентини (тимчасовий) | |
| 30 грудня 2001 — 2 січня 2002 | |
| Попередник | Адольфо Родрігес Саа |
| Наступник | Едуардо Дуальде |
| Спікер Палати депутатів аргентинського парламенту | |
| 10 грудня 2001 — 10 грудня 2005 | |
| Попередник | Рафаель Паскуаль |
| Наступник | Альберто Балестріні |
| Депутат | |
| 10 грудня 1997 — 10 грудня 2001 | |
| Мер Кільмеса | |
| 10 грудня 1987 — 10 грудня 1991 | |
| Попередник | Анібаль Фернандес |
| Наступник | Едуардо Відес |
| Народився |
17 червня 1946[1] (75 років) Буенос-Айрес, Аргентина |
| Відомий як | політик, адвокат |
| Громадянство |
 Аргентина |
| Політична партія | хустисіалістська |
| У шлюбі з | Грегорія Норберта Андрада |
| Професія | адвокат |
| Підпис |
 |
Біографія
Каманьйо був мером округу Кілмес з 1987 до 1991 року. До 2007 року він мав місце у палаті депутатів Аргентини від провінції Буенос-Айрес. Він був лідером більшості нижньої палати аргентинського парламенту з 2001 року. В результаті відставки Адольфо Родрігеса Саа і Рамона Пуерта він очолив виконавчу владу.
У подальші роки він створив пероністський блок з Едуардо Дуальде, який перебував в опозиції до президента Нестора Кіршнера. У 2007 році Каманьйо знову претендував на місце у парламенті, цього разу за списком анти-Кіршнерівського блоку. Але в результаті він поступився своїм місцем Рікардо Кукковілло, представнику Громадянської коаліції. [2].
Після цього Каманьйо став головою національної ради Хустисіалістської партії, що зробило його лідером партії разом із Дуальде і Кіршнером. У 2008 році, коли Кіршнер узяв на себе керівництво партією, він запропонував Каманьйо і Дуальде керівні посади, що могло об'єднати ворожо налаштовані одна до одної фракції всередині партії. [3]