Нестор Кіршнер

Не́стор Кі́ршнер (ісп. Néstor Kirchner; нар. 25 лютого 1950, Ріо-Гальєгос — пом. 27 жовтня 2010, Ель Калафате) — президент Аргентини у 2003–2007 роках. За поглядами поділяв ідеї перонізму та соціалізму. До обрання на президентську посаду був губернатором провінції Санта-Крус з 1991 по 2003 та мером міста Ріо-Гальєгос з 1987 по 1991 роки. З 2009 року і до смерті був депутатом аргентинського парламенту.

Нестор Кіршнер
Néstor Kirchner
ісп. Néstor Kirchner
Нестор Кіршнер
Néstor Kirchner
Президент Аргентини
25 травня 2003 — 10 грудня 2007
Віцепрезидент Даніель Скіолі
Попередник Едуардо Дуальде
Наступник Крістіна Фернандес де Кіршнер
Депутат
10 грудня 1991 — 24 травня 2003
Губернатор провінції Санта-Крус
10 грудня 2009 — 27 жовтня 2010
Попередник Ектор Марселіно Гарсія
Наступник Ектор Ікасурьяга
Мер Ріо-Гальєгоса
10 грудня 1987 — 10 грудня 1991
Попередник Хорхе Марсело Сепернік
Наступник Альфредо Ансельмо Мартінес
Народився 25 лютого 1950(1950-02-25)[1][2][…]
Ріо-Гальєгос, Аргентина
Помер 27 жовтня 2010(2010-10-27)[3][1][…] (60 років)
Ель-Калафате, Санта-Крус, Аргентина
Похований
Mausoleum of Néstor Kirchnerd[4] : 
Відомий як адвокат, політик
Країна Аргентина[5]
Освіта Національний університет Ла-Плати (1976)
Політична партія Хустисіалістська
Фронт за перемогу
У шлюбі з Крістіна Фернандес
Діти Максімо і Флоренсія
Професія адвокат
Релігія християнство
Нагороди

honorary doctor of the Fudan Universityd (2004)

Підпис
Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах

Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 25 лютого 1950 року в Ріо-Гальєгос (Патагонія, Аргентина) у родині емігрантів. Батько — швейцарець, був першим зубним техніком в Ріо-Гальєгосі, підробляв на пошті телефоністом, де познайомився з напівчилійкою-напівхорваткою Марією Хуаною Остоїч, з якою невдовзі одружився. У них народилось три дитини — Алісія (майбутня міністр соціального розвитку), Нестор (майбутній президент Аргентини) і Марія Крістіна (у майбутньому стала фармацевтом).

Нестор у 1976 році закінчив Національний університет в Ла-Платі, отримавши диплом юриста. У 1975 одружився з однокурсницею Крістіною Фернандес. Після закінчення навчання повернувся до рідного міста та зайнявся адвокатською практикою. За часів військової диктатури йому доводилось часто переховуватись від влади у своїх друзів. Одного разу його заарештували, але за три дні відпустили.

У 1982 році він почав працювати в адміністрації провінції Санта-Крус, у 1987 році він очолив адміністрацію рідного міста, а у 1991 році став губернатором провінції Санта-Крус.

Здобув перемогу на виборах 2003 року над екс-президентом Аргентини Карлосом Менемом.

Президентство

Кіршнер прийняв бідну країну, де вирувала економічна криза. Аргентина — країна, яка була колись на одному рівні з розвиненими країнами Європи, виявилась охопленою економічними проблемами, боргами та корупцією.

Невдовзі після приходу до влади Кіршнер здійснив зміни в аргентинському Верховному суді. Він звинуватив деяких суддів у хабарництві і здійснив тиск на них, щоб вони пішли у відставку, також сприяючи усуненню двох інших. Замість більшості правих та консервативних суддів, він призначив нових, хто був за ідеологією ближче до нього, включаючи двох жінок (одна з них — загальновизнаний атеїст). Кіршнер також відправив у відставку багатьох генералів та адміралів, репутація яких була заплямована злочинами «брудної війни».

Кіршнер розсекретив архіви спецслужб, в яких містились відомості про нацистських військових злочинців, які знайшли притулок у країні після Другої світової війни. Також було скасовано амністію військовим, які скоїли жахливі злочини у 1976–1983 роках. Нестор Кіршнер відновив виплату зовнішнього боргу країни, вивів країну з «темної смуги» в історії.

У зовнішній політиці був прибічником «виважених» відносин з США, продовжив діалог з Великою Британією з питання Фолклендських островів, був прибічником потеплішання і стабілізації у стосунках з Альбіоном. Відносини з Європою за президентства Кіршнера стали прохолоднішими, Аргентина не погоджувалась із позицією ЄС у СОТ. Відводив центральну роль у розв'язанні міжнародних проблем Організації Об'єднаних Націй. Був противником розширення Ради безпеки ООН за рахунок Німеччини, Японії, Індії та Бразилії. Велику увагу Кіршнер приділяв боротьбі з тероризмом, виступив із засудженням терактів у Росії. Прихильник участі Аргентини у миротворчих операціях ООН (направив у «гарячі точки» 653 миротворців). Підтримував роззброєння й політику нерозповсюдження ядерної зброї. Засудив військову операцію НАТО в Іраку, вважаючи, що головну роль у врегулюванні конфлікту має відігравати ООН. Засуджував як палестинців, так і ізраїльтян у близькосхідному конфлікті. Був противником блокади Куби американцями.

Партія Кіршнера «Фронт за перемогу» виграла парламентські вибори 2005 року (набрала понад 40% голосів виборців).

Однак у 2007 році він заявив, що не буде балотуватись на пост президента Аргентини, незважаючи на підтримку понад 60% населення країни. Пішов у відставку з посту президента країни 28 жовтня 2007 року у зв'язку з обранням нового президента — його дружини Крістіни Кіршнер.

Критика

Незважаючи на високу народну підтримку, його критикували деякі журналісти й політологи. Вони звинувачували Нестора у зловживанні владою та зайвій централізації влади.

Після президентства

Після відставки він залишався впливовою постаттю «при буенос-айреському» дворі. 3 грудня 2009 року був обраний депутатом Національного конгресу. 7 лютого 2010 року у Нестора Кіршнера сталось блокування сонної артерії. Його було екстрено госпіталізовано та прооперовано.

У травні 2010 року Нестора Кіршнера було обрано генеральним секретарем Союзу південноамериканських націй на надзвичайному саміті цієї організації в аргентинському місті Кампана[6]. Як парламентар він разом із дружиною-президентом активно підтримував закон про легалізацію одностатевих шлюбів[7].

Помер 27 жовтня 2010 року у лікарні міста Ель-Калафате, провінція Санта-Крус. Похований у рідному місті Ріо-Гальєгос на півдні країни. Поховальну процесію очолювала його вдова, яку супроводжували кілька тисяч чоловік. У Бразилії та Венесуелі було оголошено триденний траур[8].

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. http://www.bbc.co.uk/news/world-latin-america-10627873
  4. Los restos de Néstor Kirchner descansan en un gran mausoleo // El País — Madrid: Grupo PRISA, 2011. — ISSN 1576-3757; 1134-6582
  5. http://www.nytimes.com/top/reference/timestopics/people/k/cristina_fernandez_de_kirchner/index.html
  6. Нестор Кіршнер "одностайно" обраний генсеком УНАСУР. latindex. 4 травня 2010 року. Архів оригіналу за 6 травня 2010. Процитовано 18 березня 2012.
  7. Boda gay: para Bergoglio es una “movida del Diablo” y Kirchner lo acusó de presión. El Cronista Comercial. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 18 березня 2012.
  8. В Аргентині поховали екс-президента (рос.). Частный Корреспондент. 30 жовтня 2010 року. Процитовано 18 березня 2012.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.