Едуард Вінтер
Едуард Вінтер (нім. Eduard Winter; 16 вересня 1896, Гроттау, Північна Богемія, Австро-Угорщина (нині Градек-над-Нисою Ліберецького краю Чеської Республіки) — 3 березня 1982, Берлін НДР) — німецький історик-славіст. Дійсний член АН НДР (1948).
Едуард Вінтер | |
---|---|
нім. Eduard Winter | |
Народився |
16 вересня 1896[1][2][…] або 18 вересня 1896[3] Австро-Угорщина або Hrádek nad Nisoud, округ Ліберець, Чехія[4][3] |
Помер |
3 березня 1982[1][2][…] (85 років) Берлін, НДР |
Країна | Австрія |
Діяльність | богослов, історик Східної Європи, педагог, письменник, викладач університету, історик, педагог |
Alma mater | Інсбруцький університет, філософський факультет Німецького університету в Празіd[4] і Faculty of Theology, German University in Pragued[4] |
Науковий ступінь | доктор філософії |
Знання мов | німецька[2] |
Заклад | Гумбольдтський університет Берліна і Університет Мартіна Лютера |
Членство | Академія наук НДР, Міжнародна академія історії наукиd, СС і Q1718130? |
Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини |
Конфесія | Католицька церква |
Нагороди | |
Біографія
Народився в м. Гроттау (нині Градец, Чехія) у сім'ї чоботаря.
Відвідував гімназію в Богемскої Ліпі, там же у 1915 р. отримав атестат. У роки Першої світової війни служив в австро-угорської армії.
Вищу освіту отримав в Інсбрукському університеті та Німецькому університеті Фердінанда в Празі (Чехія).
1934–45 — професор кафедри церковної історії та доцент кафедри історії філософії Німецького університету; керівник докторської дисертації I.Лисяка-Рудницького про політичні погляди М.Драгоманова. З 1939 член нацистської партії і СС, керівник Інституту духовної історії Східної Європи в складі Фонду Гейдриха в Празі, служив в СД.
1945 — співзасновник Iнституту науки і мистецтва у Відні, 1946–51 — професор кафедри східно-європейської історії в університеті Мартіна Лютера в Галле, 1948– 51 — ректор цього університету; 1951– 64 — професор кафедри східно-європейської історії університету Гумбольдта в Східному Берліні. Директор Iнституту історії народів СРСР АН НДР, очолював також відділ історії в Iнституті славістики АН НДР і робочу групу з історії слов'янських народів.
Брав участь у роботі багатьох міжнародних конгресів і конференцій, зокрема Слов'янського історичного конгресу (Зальцбург, Австрія, 1963), у відзначенні ювілею І.Франка в Україні (1964), в роботі Міжнародного форуму діячів культури в Києві. Iніціатор проведення в Берліні (1964) Міжнародного шевченківського симпозіуму, на якому виступив із доповіддю. На основі матеріалів з архівів Австрії, НДР, ФРН і СРСР досліджував з позицій марксизму-ленінізму історію релігії та культури народів Східної Європи, в тому числі України й Росії. В співавторстві з П.Кірхнером підготував до друку німецькомовні твори I.Франка (1963), разом з Г.Ярошем — збірник досліджень радянських і німецьких учених «Революціонер-демократ Тарас Шевченко. 1814—1861» («Der revolutionare Demokrat Taras Ševčenko. 1814—1861», Берлін, 1976).
Лауреат Національної премії НДР (1956).
Помер у м. Берлін.
Твори з української тематики
- Після подорожі по Закарпатській Україні в липні–серпні 1925 видав працю «Німці в Словаччині та на Підкарпатській Русі» / Die Deutschen in der Slowakei und in Karpathorussland. Münster: Aschendorff, 1926.
- Die jungen deutschen Sprachinseln in Galizien. Münster: Aschendorff, 1930.
- Nationale und religiöse Kämpfe in Galizien in der 2. Hälfte des 18. Jahrhunderts // Historisches Jahrbuch d. Goerres-Gesellschaft. H. 1/2 (1939). S. 27-34.
- Die Kämpfe der Ukrainer Oberungarns um eine nationale Hierarchie im theresianischen Zeitalter // Kyrios. Bd. 4, H. 2 (1939/40). S. 129-142.
- Byzanz und Rom im Kampf um die Ukraine. Prag, 1942 (український переклад: Візантія та Рим у боротьбі за Україну 955-1939. Прага: Юрій Тищенко, 1944 , link).
- Beiträge zur Geschichte und Kultur der Ukraine: ausgewählte deutsche Schriften des revolutionären Demokraten 1882-1915. Berlin (Ost): Akademie-Verlag, 1963.
- Der revolutionäre Demokrat Taras Ševčenko 1814-1861: Beiträge zum Wirken des ukrainischen Dichters und Denkers sowie zur Rezeption seines Werkes im deutschen und im westslawischen Sprachgebiet. Berlin (Ost): Akademie-Verlag, 1976.
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118633813 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- The Fine Art Archive — 2003.
- Studenti pražských univerzit 1882–1945
Джерела та література
- Герасимова Г. П. Вінтер Едуард // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.