Едуард Меріке

Едуард Меріке (нім. Eduard Mörike) — німецький поет, прозаїк, перекладач.

Едуард Меріке
нім. Eduard Mörike
Ім'я при народженні нім. Eduard Friedrich Mörike
Народився 8 вересня 1804(1804-09-08)[1][2][…]
Людвігсбург, Штутгарт, Баден-Вюртемберг[2][3]
Помер 4 червня 1875(1875-06-04)[2][1][…] (70 років)
Штутгарт, Німецька імперія[2][3]
Поховання
Pragfriedhof Stuttgartd : 
Країна  Німеччина
Національність німці
Діяльність поет, письменник, перекладач, парох, викладач університету, рисувальник
Alma mater Eberhard-Ludwigs-Gymnasiumd
Мова творів німецька[1]
Конфесія лютеранство
Мати Charlotte Möriked
Брати, сестри August Möriked
Автограф
Нагороди
 Едуард Меріке у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Роботи у  Вікіджерелах

Біографія

Батько був лікарем, мати — дочкою пастора. Батько помер в 1817 році. Едуард навчався в латинській школі в Людвігсбурзі, потім в семінарії в Бад-Урах, закінчив богословський факультет Тюбінгенського університету. Другом його студентських років був рано померлий поет Вільгельм Вайблінгер, який представив Меріке вже хворому Гельдерліну. Історія цього знайомства описана Германом Гессе в оповіданні «У Перселлевском садовому будиночку».

З 1826 Меріке служив помічником пастора в різних парафіях Баден-Вюртемберга, в 1834 році отримав нарешті пасторське місце в Клеверзульцбахе під Вайнсбергом. У 1851 році за станом здоров'я (він відрізнявся хворобливістю і схильністю до іпохондрії) вийшов у відставку, став викладати німецьку літературу в школі для дівчаток в Штутгарті, в 1866 році вийшов у відставку і тут.

Творчість

Належав до так званої швабської школи німецьких романтиків (Л. Уланд, В. Гауф та ін.) На багато з його віршів, які відрізняються рідкісною навіть для романтиків мелодійністю, написані пісні. Відома також його проза: роман «Художник Нольте» (1832), повість «Моцарт на шляху до Праги» (1856). Переклав Гомерівські гімни, вірші Анакреонта, Феокріта та інших грецьких поетів.

Популярність і визнання

Вірші Меріке були покладені на музику Р. Шуманом, І. Брамсом, Г. Вольфом, Х. Пфіцнером, М. Регера, Робертом Францом та ін. До образу придуманої Меріке в «Художника Нольтене» райської землі Орплід не раз звертався Хосе Лесама Ліма.


Переклади українською

Українською мовою Василієм Стусом була перекладена повість "Моцарт на шляху до Праги"[4].

Джерела

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Рубинова Е. Я. Мёрике // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 4. — С. 776.
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118583107 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Василь Стус. Критика. Особливості творчості В. Стуса

Поилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.