Фрідріх Гельдерлін
Фрідріх Гельдерлін | ||||
---|---|---|---|---|
Friedrich Hölderlin | ||||
| ||||
Народився |
20 березня 1770 Лауффен-на-Неккарі | |||
Помер |
7 червня 1843 (73 роки) Тюбінген | |||
Поховання | Stadtfriedhof Tübingend | |||
Громадянство | німецьке | |||
Діяльність | поет | |||
Alma mater | Тюбінгенський університет і Єнський університет | |||
Мова творів | німецька | |||
Роки активності | 1797 — 1820 | |||
Напрямок | класицизм, романтизм | |||
Magnum opus | Lied der Freundschaftd | |||
Батько | Heinrich Friedrich Hölderlind | |||
Мати | Johanna Christiana Gockd | |||
Брати, сестри | Heinrike Breunlind | |||
Автограф | ||||
Сайт: hoelderlin-gesellschaft.de | ||||
| ||||
Фрідріх Гельдерлін у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Йоганн Християн Фрідріх Гельдерлін (нім. Johann Christian Friedrich Hölderlin; 20 березня 1770 — 7 червня 1843) — видатний німецький поет-романтик.
Біографія і творчість
Ще студентом Тюбінгенського університету Гельдерлін почав писати вірші, у формі та змісті яких помітне наслідування Клопштока. На молодого Гельдерліна також помітно вплинув Фрідріх Шиллер. У студентські роки його однокурсником та найкращим другом був Гегель, з яким у подальшому Гельдерлін кілька років листувався. У 1794—1795 Гельдерлін жив у Єні. 1794 року він відвідував лекції Фіхте в Єнському університеті. Тут, у центрі романтичного руху, він познайомився з представниками нового літературного напрямку; саме тут у Гельдерліна виявилися вперше ознаки іпохондрії. Болісний настрій посилився під впливом безнадійного й пристрасного кохання до Сюзетти Ґонтар, матері одного зі своїх учнів. Гелдерлін бачив у ній втілення фантастичного ідеалу жінки, що вже з наймолодших років був предметом його мрій. Згодом Гельдерлін зобразив її під ім'ям Діотіми у своєму романі «Гіперіон».
1798 року Гельдерлін поїхав з Єни, переїжджав з місця на місце і у 1802 р. повернувся на батьківщину з очевидними ознаками божевілля. Найбільший з творів Гельдерліна — епістолярний роман «Гіперіон», що є своєрідною сповіддю поета. Характерна риса роману — суто романтичне прагнення пов'язати філософію та поезію: Гельдерліна влаштовує тільки та наукова система, що пов'язана гармонією з ідеалом прекрасного. Ідеї, дотичні до поглядів Гельдерліна, пізніше розвиваються в філософських системах Шеллінга та Гегеля. У романі цікава й інша сторона: болісна мрійність і надзвичайно розвинене почуття витонченого створили в Гельдерліні відразу до сучасної дійсності; він зображує свій час і своїх співвітчизників картикатурними, а свій ідеал шукає під дорогим йому небом Еллади.
Крім «Гіперіона» в добробку Гельдерліна лишилася незакінчена трагедія «Смерть Емпедокла» — лірична поема у драматичній формі; перекази з Софокла — «Антігона» та "Цар Едіп " — та низка ліричних віршів. Лірика Гельдерліна пройнята пантеїстичним світоглядом: християнські ідеї з'являються ніби випадково; загалом, настрій Гельдерліна — настрій грека-елліна, що побожно схиляється перед величчю божественної природи. Вірші Гельдерліна багаті на ідеї та почуття, іноді піднесені, іноді ніжні та меланхолійні; мова його — надзвичайно музична, рясніє яскравими образами, особливо в численних описах природи.
Визнання і спадщина
«Гельдерлінівське відродження» — це важлива тенденція у світовій поезії другої половини XX — початку XXI століть. Це стосується як переказів та перекладів його віршів багатьма мовами, яким віддають свої сили в цей період найвидатніші поети, так і ширшого досвіду засвоєння поетики ранніх, романтичних, і пізніх його творів. Твори Гельдерліна не тільки по-новому перекладали і вивчали, але й публічно декламували (наприклад, у Берліні в експресіоністському «Новому клубі»).
Поезія, проза, переклади і сама постать Гельдерліна стимулювала до роздумів філософів і теологів (Вільгельм Дільтей, Карл Ясперс, Гайдеггер, Вальтер Беньямін, Моріс Бланшо, Аріс Фіоретос, Ганс Кюнг), філологів (Роман Якобсон, Петер Сонді), письменників (Стефан Цвейг, Георг Гейм, Петер Гертлінг та ін.).
Гельдерлін та музика
На вірші Гельдерліна писали музику, серед багатьох інших:
- Йоганнес Брамс
- Бенджамін Бріттен
- Вільгельм Кіллмаєр
- Гідеон Кляйн
- Дьєрдь Куртаг
- Ернст Кшенек
- Лігеті Дьордь
- Бруно Мадерна
- Луїджі Ноно
- Карл Орф
- Ганс Пфіцнер
- Макс Регер
- Вольфганг Рим
- Віктор Ульманн
- Вольфганг Фортнер
- Беат Фуррер
- Георг Фридрих Гаас
- Ганс Вернер Генце
- Пауль Гіндеміт
- Гайнц Голліґер
- Ріхард Штраус
- Ганс Айслер
Примітки
Література
- Наливайко Дмитро. Поетичний світ Гельдерліна // Гельдерлін Фрідріх. Поезії / З німецької. — К.: Дніпро, 1982. — С. 5—35. — (Перлини світової лірики).
- Гельдерлін «Повне зібрання творів» / «Sämmtliche Werke» вид. в 1846 р.;
- Гельдерлін «Поезія» / «Dichtungen» в 1884 р. (Тюбінген.), з біогр. нарисом Köstlin'a.
- Jung «Hölderlin und seine Werke» (1848);
- Litzmann «H's. Leben» (Берлін, 1890)
- Wilbrandt в «Führende Geister» (Bd. II, 1890).
Посилання
- Ф. Гельдерлін // Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму: Підручник / Наливайко Д.С., Шахова К.О.. — Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2001. — С. 45-51.
- Гельдерлін, Йоганн Хрістіан Фрідріх // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — А — К. — С. 366. — ISBN 966-692-578-8.
- Гельдерлін // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Поезія Фрідріха Гельдерліна (укр.)
- Гельдерлін Ф. Поезії (Серія: «Перлини світової лірики») (1982), переклад М. Бажана.
- Біографія Фрідріха Гельдерліна
- Офіційний сайт Гельдерлінівського товариства у Тюбінґені (мови: нім., фр., італ.)