Ейвінд Фіннсон Губитель Скальдів

Ейвінд Фіннсон Губитель Скальдів (помер близько 990 року) — давньоскандинавський поет-співець, норвезький скальд.

Ейвінд Фіннсон Губитель Скальдів
Народився 910[1]
Помер близько990
Алстахьоуг, Нурланн, Норвегія
Країна Норвегія
Діяльність поет, скальд
Знання мов норвезька
Magnum opus Hákonarmáld і Háleygjatald
Діти Hårek av Tjøttad

Біографія

Ейвінд Фіннссон (тобто Син Фінна), на прізвисько Губитель Скальдів — один із останніх норвезьких скальдів, про яких є відомості в ісландській історії. Ейвінд був представником знатного північно-норвезького роду і родичем Харальда Прекрасноволосого. Ейвінд Фіннссон відомий як скальд норвезького короля Хакона Доброго (помер близько 960), сина Харальда Прекрасноволосого. Ейвінд був дружинником-скальдом. Він створив хвалебну пісню на честь хладирського ярла Хакона Могутнього (правитель Норвегії, 974—994). Прізвисько своє Ейвінд отримав тому, що він багато чого запозичив у своїх попередників. Проте у всіх скальдів є запозичення у попередників, і твори Ейвінд аж ніяк не менш оригінальні, ніж твори інших скальдів. Можливо Ейвінд був названий губителем Скальдів в тому сенсі, що він затьмарював своїх попередників. Ейвінд вважав за краще зберегти незалежність і усамітнився у своєму маєтку в Халогаланде (північна Норвегія)

Творчість

Творчість скальда була визнана його сучасниками. Якось Ейвінд склав драпу (хвалебну пісню) про всіх ісландців, яка так сподобалася в Ісландії, що кожен ісландець дав йому по срібній монеті. Потім з цього срібла зробили пряжку і послали Ейвінду, а той звелів розрубати її на частини і витратив срібло на купівлю худоби (тоді був голодний рік). Збереглися окремі віси Ейвінда, в яких відтворено його негативне ставлення до наступника Хакона — Харальда Сіра Шкура (помер близько 970), сина Ейріка Кривава Сокира. Віси, як і саги, не мають вигадки. Автор розповідає про те, що бачив, пережив. Але метафор, уособлень достатньо. Так у вісі «Коло Земне» говориться: «Усі сини Гуннхільд [тобто Харальд Сіра Шкура та його брати] славилися скупістю, і говорили, що вони закопують гроші в землю». У іншій вісі «Скелі» сокіл — руки (сокіл сидить на руці у мисливця). Посів полів Фюрі, просо Хрольва — золото (в долині річки Фюрі, близько Упсали, легендарний данський герой Хрольва Жердінка розсипав по землі золото, щоб зупинити свого переслідувача — шведського короля Адільса). Ейвінд створював спеціальні віси про хоробрість воїнів, віси про щедрість правителів. Хвалебні віси складав і з сумних приводів: коли помирав конунг, вождь, воєначальник або друг. Так Ейвінд губитель Скальдів присвятив пісню померлого конунга Хакона Доброго, його пораненим бійцям.

«Перелік Халейгів»

Уже в глибокій старості Ейвінд склав «Перелік Халейгів», генеалогічну хвалебну пісню на честь хладирського ярла Хакона Могутнього, який правив Норвегією з 974 по 994 рр.

«Промови Хакона»

«Промови Хакона» — хвалебна пісня, яку Ейвінд написав у еддичному стилі. Вона була складена незабаром після смерті Хакона Доброго в наслідування, як передбачається, «промов Ейріка» (іншої хвалебної пісні в еддичному стилі, складеної якимось норвезьким скальдом після смерті Ейріка Кривава Сокира). Це поминальна пісня, в якій оспівується остання битва Хакона на острові Сторд (близько 960 м) і його посмертний шлях в Вальгаллу. Після смерті Хакона до влади в Норвегії прийшли його противники, Харальд Сіра Шкура та його брати, сини Ейріка Кривава Сокира і Гуннхільд. Харальд намагався схилити Ейвінд на свою сторону, але отримав відсіч. У пісні «Речі Хакона» розповідається про те, як боги приймають Хакона у Вальгалла після битви, в якій він був смертельно поранений. Битва ця відбулася близько 960 року у Фітьяра на острові Сторд, в західній Норвегії. Проводирем ворожого війська (в значній частині данського) був Харальд Сіра Шкура, який після смерті Хакона став королем Норвегії. Розмір пісні — це так званий «діалогічний розмір» (один з двох еддичних розмірів); в ньому, зазвичай, у кожному третьому рядку алітерація тільки всередині цього рядка.

Див. також

Примітки
  1. OCLC. VIAF (Virtual International Authority File) — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.

Література
  • «Корни Иггдрасиля». — М.: Терра, 1997.
  • Снорри Стурлусон. Круг Земной. — М.: Наука, 1980.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.