Еймсбері

Про стародавню історію місцевості навколо Еймсбері свідчить визначна пам'ятка давнини — Стоунхендж. Окрім того в околицях міста знайдено й інші пам'ятки кам'яної доби: численні скульптури, неолітичне селище тощо.

Стоунхендж

У період Залізної доби тут було городище, нині відоме як табір Веспасіана. Форт міг вміщувати до 1000 чоловік та, ймовірно, був оточений поселеннями й невеликими хуторами[3].

Документальних згадок про Римську епоху у цій місцевості майже немає, але розкопки виявили рештки романської архітектури, а також велике римське кладовище.[4] Вірогідно, що тут було римське поселення на березі річки Ейвон[5].

Є думка, що назва міста походить від імені Амвросія Аврелія, лідера британо-романського опору саксонському вторгненню у V столітті. Якщо це так, то він, вірогідно, використовував городище як фортецю.

У 979 році тут було засновано бенедиктинське абатство святих Марії та Мелора.[6] У 1177 король Генріх II розпустив монастир [7] й сумістив його з орденом Фонтевро.[8] 11 вересня 1291 року в абатстві було поховано Елеонору Прованську. Зрештою Еймсбері з усіма прилеглими землями перейшов у власність Едуарда Сеймура.[9]

Родина Сеймур володіла Еймсбері до 1675 року. Після цього право власності перейшло до роду Брюсів, а потім до лорда Карлтона, який заповів його своєму племіннику Чарльз Дуглас, 3-й герцог Квінсбері. У 1824 році землі Еймсбері придбала родина Антробас, вони перебували у власності родини до 1979 року[10].

Нині місто й передмістя активно розвиваються, що сприяє зростанню території та вдосконаленню транспортної мережі[11].