Екватор (мюзикл)

В основу лібрето Олександр Вратарьов поклав історію 12-річного перебування в Новій Гвінеї відомого етнографа Миклухо-Маклая. Це, по суті, ніби сни Маклая, в яких він згадує найбільш яскраві і цікаві епізоди свого життя.

За задумом автора і розвитком сюжетної лінії, герої потрапляють то в бюргерську Німеччину, то до царського двору Санкт-Петербургу, то подорожують в Нову Гвінею. Все це відбувається в супроводі музики саме цієї країни[2].

Якщо проаналізувати рецензії на цей мюзікл, можна виділити і таку думку, що сам сюжет являє собою комбінацію з мотивів давно відомих поціновувачам жанру мюзікла творів. Насамперед таких, як рок-опери Ендрю Лллойда Уеббера і Олексія Рибникова. З рибніковської «Юнони і Авось» постановочна команда запозичила колоніальну тематику, образи російських моряків і імператорський двір. Основний персонаж мюзиклу до всіх подарованим йому авторами позитивних рис, отримав в навантаження ще й доблесті рибніковского Резанова і веберівського Месії. Мрійник, марить далекими мандрами. Ловелас, перед яким не може встояти жодна іноземка. Посланник Небес, що перетворює воду в вогонь і рухом руки нищівного тюремні ґрати[3].

• Композитор — Олександр Злотник
• Автор п'єси і текстів — Олександр Вратарьов
• Режисер-постановник — Віктор Шулаков
• Хореграф-постановник — Андрій Єрьомін
• Генеральний продюсер — Алан Холлі, партнерство Алана Холлі з української сторони здійснював продюсерський центр «Арт-Проект» зокрема — генеральний директор Сергій Герасимов[4]

Чоловічі партії

• Юрій Ковальчук / Денис Барканов — Маклай
• Олександр Тищенко (Алекс Луна, альтино) — Голос Південних морів
• Василь Бондарчук — Капітан Назимов
• Василий Лазарович (бас-баритон) — Олександр II

Жіночі партії

• Тетяна Ліберман (Тіна Кароль) — Маргарет
• Світлана Лобода — Мірана
• Тетяна Луканова — Княгиня Олена Павлівна
• Анна Іванюк, Наталя Іванюк — Близнюки

При постановці мюзиклу було зшито близько трьохсот коштовних костюмів з різного типу матеріалів (хутро, шкіра, натуральні тканини та розписані вручну). Ця кількість виникла через те, що деяким персонажам доводилось перевдягатися за виставу по сім і більше разів[5].

Існує думка, що персонаж, що періодично з'являється на подіумі (гермафродит в золотистому плащі) — це не лише алегоричний Голос південних морів, а свій замінник знакового образу з мюзиклу «Юнони і Авось» Олексія Рибникова — постаті Казанської Божої матері.[3]