Київський національний академічний театр оперети

Київський національний академічний театр оперети (Київська оперета) — оперетковий театр у Києві. Організовано у 1934 році як Державний театр музичної комедії УРСР, з 1966 року театр іменувався як Київський державний театр оперети, з 2004 року академічний, у 2009 році театру надано статус національного[1].

Київський національний академічний театр оперети
Київський національний академічний театр оперети
Київський національний академічний театр оперети

50°26′00″ пн. ш. 30°30′58″ сх. д.
Країна  Україна
Місто
Адреса
вул. Велика Васильківська, 53/3
Тип оперетковий театр
Статус академічний театр
Відкрито 1934
Колишні назви Київський театр музичної комедії
Національний зразковий театр
Репертуар класичні і сучасні музичні драми і комедії, мюзикли, костюмовані концерти і шоу-програми
Керівництво Богдан Струтинський
генеральний директор — художній керівник,
Вадим Прокопенко
головний балетмейстер,
Олександр Білозуб
головний художник
operetta.com.ua
Ідентифікатори і посилання


 Київський національний академічний театр оперети у Вікісховищі

Загальні дані

Театр розміщено у будівлі колишнього Троїцького народного дому, збудованого на початку ХХ-го століття на благочинні кошти.

Сучасна реконструкція театру проектувалася групою архітекторів Київського інституту Діпроміст під керівництвом лауреата Шевченківської премії Ернеста Бикова.

Адреса театру: вул. Велика Васильківська, 53/3, м. Київ-03150 (Україна).

Керівники

Репертуар і діяльність

В сучасності театр поряд з традиційними популярними оперетами здійснює також постановки мюзиклів, музичних вистав, музично-пластичних дійств, шоу-програм.

Майже кожного сезону колектив Київської оперети готує прем'єрну виставу (або й декілька прем'єр). 20082009 років (74-й театральний сезон) такими були оперета Імре Кальмана «Містер Ікс» та мюзикл «Лампа Аладдіна».

Творчий склад

Народні артисти України
Заслужені діячі мистецтв України
Заслужені артисти України
Заслужені працівники культури України
  • Жмура Ольга Марківна
  • Кравченко Зоя Борисівна
  • Цуркан Вадим Лауренційович — артист балету
  • Хабалікян Галина Миколаївна — начальник відділу
  • Ловінська Антоніна Петрівна — начальник відділу
  • Когут Оксана Володимирівна — комерційний директор
  • Собко Володимир Георгійович — начальник відділу
  • Сладкова Олена Геннадіївна — головний адміністратор
Заслужений юрист України
  • Листопадська Олена Євгенівна — заступник керівника
Заслужений економіст України
  • Залєвська Валентина Юріївна

Історія

Початок XX сторіччя

Саме в приміщенні Троїцького народного дому М. К. Садовський у 1907 році заснував перший стаціонарний театр в Україні. На сцені теперішньої оперети працювали корифеї українського театру початку ХХ ст. — його тодішньою примою була М. К. Заньковецька, свою акторську діяльність у 1916 році розпочав Лесь Курбас.

У 1917 році сама будівля театру зіграла важливу історичну роль, тут зібралися представники київського гарнізону для координації і керування процесом українізації підрозділів армії. На зібранні було створено Український військовий клуб ім. Гетьмана Павла Полуботка та визначено головне завдання — формування української армії.[4]

За часів Української Народної Республіки, театр отримав іншу назву Національний зразковий театр.[4]

Наприкінці 1920-х років у приміщенні був клуб металістів і спортивні зали. Лише 1934 року театр відновлено як Державний театр музичної комедії УРСР.

Першою виставою наново організованого Театру музичної комедії стала оперета «Продавець птахів» К. Целлера (прем'єра — 1 грудня 1935 року). Поряд з нею, в репертуарі театру були оперети «Летюча миша» Й. Штрауса, «Циганська любов» Ф. Легара, «Синя борода» Ж. Оффенбаха. 1938 року на сцені театру була вперше поставлена українська оперета «Весілля в Малинівці» О. Рябова.

В роки Другої світової війни театр було евакуйовано до Казахстану. Протягом багатьох років існування театру в ньому працювали такі актори як В. Новинська, Г. Лойко, М. Блашук, Л. Пресман, Д. Пономаренко, К. Мамикіна, Д. Шевцов та багато інших. Серед перших режисерів театру С. Каргальський, Б. Балабан, О. Барсегян. Довгий час головним диригентом театру був композитор та диригент Олексій Рябов — автор відомих українських оперет «Весілля в Малинівці» (1938 рік), «Сорочинська ярмарка» (1943 рік), «Червона калина» (1954 рік).

Троїцький народний будинок

Троїцький народний будинок Київського товариства грамотності (Київський державний академічний театр оперети), 1901—1902. Архітектор Г. Антоновський.

Діяло Київське товариство грамотності (1902—1908), очолюване педагогом громадсько-політичним діячем В. Науменком.

У діяльності товариства брали участь відомі діячі науки і культури, громадсько-політичного та державного життя.

Розміщувалися:

Діяло правління Українського товариства «Просвіта» на пам'ять про Т. Г. Шевченка (1907—1910), голови: Б. Грінченко (1906—1909), С. Тимошенко (1909—1910).

Глядачеву залу народного будинку товариство здавало в оренду театральним колективам.

Тут виступала оперна група антрепренера М. Бородая (1902—1907, з перервами). 1907—1917 працював перший стаціонарний український професійний театр під керівництвом М. Садовського, який проживав у цьому будинку (1907—1920).

Тут працювали відомі діячі культури:

До ангажементу запрошувалися солісти київської опери Г. Внуковський, Ф. Павловський, У хорі співав майбутній народний артист СРСР І. Козловський (1918). З театром співпрацювали композитори М. Лисенко та К. Стеценко. На сцені Театру Миколи Садовського проводила репетиції трупа Леся Курбаса і розпочав вистави Молодий театр (1916—1917).

Від української революції 1917-21

У вересні 1917 р. відбулося відкриття Українського національного театру (з 1919 р. — Народний театр). Театром керував актор, режисер, народний артист СРСР, Герой Праці П. Саксаганський (1918—1922).

З січня 1923 р. — Театр ім. М. Заньковецької, який в тому ж році виїхав з Києва.

У театрі працював Олімпійський комітет, який займався підготовкою і проведенням першої Олімпіади в Російській імперії (1913).

Діяло Товариство «Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка» (1917—1918); керівники клубу М. Міхновський, В. Павелко та інші.

Тимчасово працював Перший театр Української Радянської Республіки ім. Шевченка (травень-серпень 1919 р.).

З 1934 р. Державний театр музичної комедії УРСР ,1966 р. — Київський державний театр оперети (з 2004 р. — академічний).

В театрі працювали:

Художні керівники театру

Меморіальні дошки

  • в пам'ять зборів і мітингів демократичних організацій Києва 1905 р. (1947, замінена в 1979 р.);
  • в пам'ять утворення в 1905 р. перших профспілок робітників Києва (1925; скульп. Б. Кратко);
  • Миколі Садовському (1957; скульп. Е. Фрідман, арх. Д. Демидович);
  • Олексію Рябову (2007)[5] — (1899—1955) — українському композитору, скрипалю і диригенту, заслуженому діячу мистецтв УРСР.

Галерея

Див. також

Категорія Актори Київського національного академічного театру оперети.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.