Ектор Сільва (уругвайський футболіст)

Ектор Сільва (ісп. Héctor Silva, 1 лютого 1940, Монтевідео — 30 серпня 2015, Монтевідео) — уругвайський футболіст та тренер, виступав на позиції нападника. Грав, зокрема, за клуби «Данубіо» та «Пеньяроль», а також національну збірну Уругваю.

Ектор Сільва
Особисті дані
Повне ім'я Карлос Ектор Сільва
Народження 1 лютого 1940(1940-02-01)
  Монтевідео, Уругвай
Смерть 30 серпня 2015(2015-08-30) (75 років)
  Монтевідео
Зріст 176 см
Громадянство  Уругвай
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1954-1958 «Каннілітас»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1957–1963 «Данубіо»  ? (?)
1963 →  «Серро»  ? (?)
1964–1970 «Пеньяроль»  ? (?)
1970–1972 «Палмейрас» 80 (16)
1972 «ЛДУ Кіто»  ? (?)
1972–1973 «Португеза Деспортос» 1 (0)
1973–1975 «Данубіо»  ? (?)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1958 Уругвай U-19  ? (?)
1961–1969 Уругвай 29 (7)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце
1979 «Данубіо»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Чотириразовий чемпіон Уругваю. Чемпіон Бразилії. Переможець Ліги Пауліста. Володар Кубка Лібертадорес. Володар Міжконтинентального кубка.

Клубна кар'єра

Народився 1 лютого 1940 року в місті Монтевідео. Вихованець футбольної школи клубу «Каннілітас»[1]. У дорослому футболі дебютував 1957 року виступами за команду «Данубіо», в якому провів шість сезонів. У 1963 році, за рік до завершення контракту з «Данубіо» перейшов в оренду до «Серро». Разом з новою командою взяв участь у найдовшому в історії «Серро» 2-місячному турне (з тавня по липень 1963 року) по Європі, Радянському Союзі та Африці.

До складу Пеньяроля» приєднався 1964 року, виступав у команді до 1970 року[2]. У 1964, 1965, 1967 та 1968 роках «Пеньяроль» вигравав чемпіонат Уругваю. У 1965 році вони також дійшли до фіналу Кубку Лібертадорес, в якому поступився аргентинському «Індепендьєнте». Сільва взяв участь у всіх трьох фінальних матчах. Наступного року «Орінегрос», під керівництвом Роке Масполі, виграв Кубок Лібертадорес, обігравши у фінальному матчі «Рівер Плейт», а в жовтні 1966 року на Міжконтинентальному кубку поступився мадридському «Реалу». Ектор вийшов на поле в першому фінальному поєдинку Кубку Лібертадорес. Після виступи за клуби з Монтевідео перейшов до «Палмейраса». У 1970 році визнаний найкращим гравцем чемпіонату Бразилії. У 1972 році грав за еквадорський «ЛДУ Кіто». Також грав за бразильську «Португезу»[3]. Футбольну кар'єру завершив 1975 року в складі «Данубіо».

Виступи за збірні

1958 року дебютував у складі юнацької збірної Уругваю (U-19), якій допоміг виграти юнацький чемпіонат Південної Америки. На турнірі зіграв три матчі, в яких відзначився 1 голом[4].

1961 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Уругваю.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1962 року у Чилі та чемпіонату світу 1966 року в Англії[5]. Але зіграв лише два матчі на чемпіонаті світу в Англії. Напередодні чвертьфінального поєдинку проти Німеччини виключений з заявки на участь в турнірі. Чемпіонат світу 1970 року пропустив через перелом ноги.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у її формі 29 матчів, в яких відзначився 7 голами.

Кар'єра тренера

У 1979 році тренував «Данубіо»[6].

Помер 30 серпня 2015 року на 76-му році життя у місті Монтевідео від серцевого нападу.

Досягнення
«Пеньяроль»
«Палмейрас»
  • Серія Б Бразилії (1):
    • Чемпіон (1): 1972

Примітки
  1. La 9 de luto (ісп.)
  2. Planteles Históricos (ісп.)
  3. Qué es de la vida de...
  4. Sudamericanos sub-20: 50's y 60's (ісп.)
  5. WORLD CUP 1966 (англ.)
  6. Castelli es el DT n°56 de Danubio (ісп.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.