Електромобілі в Україні

Електромобілі в Україні почали з'являтися в 1930-х роках у вигляді експериментальних зразків. З того часу відбувалось кілька спроб запустити власний електромобіль у серійне виробництво, та через брак фінансування та відсутність попиту серед українців - вони були невдалі. З 2012 року в Україні почався ріст реєстрації переважно вживаних іноземних електромобілів.

Історія

В УРСР

1935 року у Києві автовідділом Головдортрансу був зібраний перший електромобіль на території сучасної України. Він був 4-місний та мав алюмінієву трубчату раму і кузов. Автомобіль був лише експериментом і не випускався серійно.[1] Всі колеса були підвішені на пневмобалонах, що було новинкою для тих часів. Джерелом енергії служили сім акумуляторних батарей загальною ємністю 112 А/год, які живили два електромотори потужністю 3 кВт кожен. Ці двигуни приводили в рух кожне колесо окремо, що дозволяло відмовитися від диференціала.[2]

Першими малосерійними електромобілями вважаються НАМИ–750 і НАМИ-751, що були розроблені у 19471949 роках Науковим автотракторним інститутом та збудовані на Львівському автобусному заводі в 1951 році у кількості 20 одиниць (по 10 одиниць кожної моделі). Запас ходу становив 50-60 км у НАМИ-750 та 60-70 км у НАМИ-751, максимальна швидкість складала відповідно 30 км/год та 35 км/год.

Вже 1973 року Запорізький машинобудівний інститут розробив експериментальну машину ЗАЗ-968 Електро. Автомобіль мав електродвигун потужністю 4 кВт і систему рекуперації енергії — тобто, батареї підзаряджалися при гальмуванні. Батарея машини важила близько 400 кг, а на одній зарядці «Електрозапорожець» міг подолати 100 км. Через рік електромобіль отримав золоту медаль на Всесоюзній виставці науково-технічної творчості молоді. Його збиралися запустити в серійне виробництво. Але фінансування на ЗАЗ-968 Електро так і не виділили.[3]

У 1980-1981 роках на Горьковському автомобільному заводі на базі універсала ВАЗ-2102 був випущений електричний фургон ВАЗ-2801 — в кількості 47 одиниць. Більшість цих машин пішло в Україну, де вони працювали на різних підприємствах, зокрема на запорізькому «Гарант», яке займалося ремонтом телевізорів. Деякі з них залишились в експлуатації і до 2019 року.[4]

Перші зразки оснащувалися електромотором на 12 кВт, а потім машину укомплектували більш потужним — на 25 кВт. Мотор живили нікель-цинкові батареї ємністю 125 А/год. вагою 380 кг. Останніх вистачало на пробіг в 110—130 км на швидкості 40 км/год. Максимальна швидкість становила 87 км/год. ВАЗ-2801 мав споряджену масу 1615 кг. Вантажопідйомність машини була невелика — 320 кг.[5]

В Україні

На початку 1990-х років Науково-виробничий центр Інформатика за підтримки уряду створив електромобіль Київ-1103. Конструктори використали тяговий авіаційний електродвигун потужністю 18кВт та вагою 11 кг. Акумуляторні батареї замовили в Ізраїлі, запас ходу електромобіля становив 200 км. В кінці 1990-х років припинилося фінансування проекту, розробку електромобіля припинили. Останній дослідний зразок Київ-1103 залишався у робочому стані до 2002 року.[6]

У 1991 році Запорізьким автозаводом на базі ЗАЗ-110260 «Таврія» був випущений дослідний електромобіль ЗАЗ-1109, який у 1995 році отримав державну реєстрацію. Вага акумуляторної батареї становила 380 кг. Напруга — 84 В. Номінальна і максимальна потужність — 12-25 кВт. Максимальна швидкість — 90—100 км/год. Без підзарядки електромобіль проходив 130-180 км. Завод продав кілька партій кузовів електромобілів Німеччині та Швейцарії. До запуску електромобіля в серійне виробництво справа так і не дійшла через брак коштів на заводі.[7]

2005 року Інститут електродинаміки і ЗАЗ розробили гібрид ЗАЗ 110206 «Таврія-Гібрид». Однієї ємності десяти батарей вистачало на 50 км пробігу, а з працюючим бензиновим мотором запас ходу збільшувався до 750 км.

Восени 2010 року у Києві вперше представлена нова розробка Запорізького автозаводу ЗАЗ Ланос Пікап Елеткро. Автомобіль був призначений для обслуговування торговельних точок закритих для руху звичайних автомобілів, зони великих міст, курортів тощо. Ланос-Електро оснащений італійським електродвигуном 15 кВт і вісьмома акумуляторами, які забезпечують пробіг до зарядки орієнтовно 100 км. Один блок акумуляторів українського виробництва розміщений під капотом, інший у вантажному відсіку, де займає близько одного квадратного метру корисної площі.[8]

2016 року компанія Electric Marathon International презентувала в Монако електромобіль Synchronous. Машину представили як український електромобіль. Дизайн авто виконаний київською студією Prystrast, двигун «Слов'янка» — розробка одеської компанії EcoFactor, виготовлення кузова також проводилося в Одесі. Запас ходу на одній зарядці акумуляторів — 130—160 км. На даху автомобіля розміщені сонячні батареї. Synchronous розвиває швидкість 60-70 км/год. За словами розробників, зовнішній вигляд, що нагадує середньовічну карету, дозволяє електромобілю стати ідеальним засобом пересування в місті як таксі, шаттл для готелів і екскурсійне авто.

Порівняльні характеристики історичних українських електромобілів

Рік випуску Назва Кількість впущених одиниць Потужність Максимальна швидкість Запас ходу
1 1935 Без назви, виробництво Головдортрансу 1 2х3 кВт н.д. н.д.
2 1951 НАМИ–750 10 3,2 кВт 30 км/год 50-60 км
3 1951 НАМИ–751 10 6 кВт 35 км/год 60-70 км
4 1973 ЗАЗ-968 Електро 1 4 кВт 60 км/год 100 км
-[9] 1980 ВАЗ-2801 47 12-25 кВт 87 км/год 110-130 км
5 1990-ті Київ-1103 1 18 кВт н.д. 200 км
6 1991 ЗАЗ-1109 декілька одиниць 12-25 кВт 90-100 км/год 130-180 км
7 2005 ЗАЗ 110206 Таврія-Гібрид 2 н.д. н.д. 50 км
8 2005 ЗАЗ Ланос Пікап Елеткро 1 15 кВт н.д. 100 км
9 2016 Synchronous 1 н.д. 60-70 км/год 130-160 км

Динаміка реєстрації електромобілів та електрогібридів в Україні

Рік Зареєстровано за рік (електромобілі)[10] Зареєстровано всього (електромобілі) Зареєстровано всього (електрогібриди) Зареєстровано всього
2012 10 н.д. н.д. н.д.
2013 39 н.д. н.д. н.д.
2014 45 н.д. н.д. н.д.
2015 341 н.д. н.д. н.д.
2016 1,504 н.д. н.д. н.д.
2017 3,749 н.д. н.д. н.д.
2018 5,908 10,717 9,170 19,887
2019 7,542 н.д. н.д. н.д.
2020 7,455 25,853 29,198 55,051
2021 8,541 33,522 н.д. н.д.

Див. також

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.