Електромобіль

Електромобіль — автомобіль, що приводиться в рух одним або декількома електродвигунами з живленням від акумуляторів або паливних елементів тощо, а не двигуном внутрішнього згоряння.[1] Електромобіль слід відрізняти від автомобілів з двигуном внутрішнього згоряння і електричною передачею і від тролейбусів. Підвидами електромобіля вважаються електрокар (транспортний засіб для перевезення вантажів на закритих територіях) і електробус (автобус з акумуляторною тягою)[джерело?]

Електромобіль
Двигун (рушій) електродвигун
Хештег Elektroauto
Джерело енергії електрика
 Електромобіль у Вікісховищі
Tesla Model 3 Performance AWD (2019), одна з найпопулярніших моделей у світі станом на 2020 рік

Термін електромобільність (англ. Electro Mobility, E-Mobility) охоплює повністю електричні транспортні засоби, а також гібридні електричні транспортні засоби та автомобілі, які використовують технологію водневих паливних елементів.[2]

Станом на 2018 рік більшість розвинутих країн поставили за мету перейти на електромобілі. На червень 2017 в усьому світі було продано понад 2 млн електромобілів.[3] Nissan Leaf — найпродаваніший автомобіль із 300 000 проданих авто станом на січень 2018 року.[4] Другий — Tesla Model S із 213 000 поданих авто на грудень 2017.[5]

У 2020 році компанія Tesla Inc. другий рік підряд із великим відривом зайняла перше місце серед виробників електромобілів.[6] Найпопулярнішою моделлю стала Tesla Model 3 (0,5 млн авто).[7] Друге місце у Volkswagen із моделлю Volkswagen ID.3 і китайський BYD на третьому. Четверте місце у китайського авто Wuling Hongguang. Всього за рік було випущено 2,9 млн електромобілів, у 2021 році заплановано випустити 3,9 млн.

В Україні найпродаваніший електромобіль із 2017 року бу Nissan Leaf. Станом на 2021 рік на нього припадає близько 50 % електромобілів. Тобто близько 11 тис. із всього 23 тис. електромобілів в Україні на кінець 2020 року.[8]

Історія
  • Триколісний електромобіль Ґустава Трове, 1881 р.
  • Електромобіль Флокена, 1888 р.
  • La Jamais Contente, 1899 р.
  • Томас Едісон поруч з електромобілем Detroit Electric у 1913 році
  • Електричний вантажний автомобіль, 1943 (Швеція)
  • 1973 GM
  • Електроцикл спільного виробництва українських підприємств

XIX століття

Електромобіль з'явився раніше, ніж двигун внутрішнього згоряння.

На Першій міжнародній виставці електрики 1881 у Парижі презентували перший триколісний електромобіль Густава Трове, який розвивав швидкість 12 км/год при дальності ходу 14—26 км. Вперше у Німеччині у 1888 був розроблений електромобіль Флокена.

Першим у США електричним електромобілем можна вважати електричний чотириколісний екіпаж компанії Morrison Electric, створений у 1891 р. Екіпаж було оснащено електричним двигуном Siemens потужністю 4 кінських сили, з яким він міг розвивати швидкість до 32 км/год (20 миль на годину) і був розрахований на 6—12 пасажирів. Електричні батареї забезпечували запас ходу до 80 км (50 миль). Керування автомобілем здійснювалося за допомогою керма із запатентованим механізмом рейкової передачі. За всю історію компанією було виготовлено 11 таких екіпажів.[9]

Електромобіль La Jamais Contente («Вічно невдоволена», назва повинна була символізувати постійний потяг до досконалості) 29 квітня або 1 травня 1899 року встановив рекорд швидкості на суші — першим у світі подолавши бар'єр у 100 км/г, він досяг 105,882 км/г. Згодом відомий американський конструктор електромобілів Волтер Бейкер досяг швидкості 130 км/г. Електромобіль «Борланд Електрік» проїхав від Чикаго до Мілуокі (167 км) на одній зарядці, а наступного дня (після перезарядження) електромобіль повернувся до Чикаго своїм ходом. При цьому середня швидкість склала 55 км/год.

1898 року славетний конструктор Фердінанд Порше сконструював передньоприводний електромобіль «System Lohner-Porsche», який мав два мотор-колеса. Через два роки він представив повноприводну версію цього авто, оснащену чотирма мотор-колесами, названу «Toujours-Contente» («завжди задоволена») на Паризькому автосалоні 1890 р., де вона завоювала звання найкращого авто салону.

У 1889 у м. Елізабет (штат Нью-Джерсі у США) Ендрю Райкер створив компанію з виробництва механічних транспортних засобів «Riker Motor Vehicle Company» (укр. Компанія Механічних Транспортних Засобів Райкера) для виробництва електромобілів із електродвигунами власного виготовлення. У 1900 році компанія виробляла 4-місні криті електричні екіпажі, що мали на борту 48 акумуляторних елементів та два електричні двигуни на задніх колесах.[9]

Перша половина XX століття

У 1901 році Фердінанд Порше представив перше у світі гібридне авто Lohner-Porsche Mixte Hybrid, оснащене чотирма мотор-колесами, кожне з яких мало потужність 2,5-3,5 к.с. і могло на короткий час розвивати до 7 к.с. Але замість важких батарей як джерела енергії авто було оснащене двигуном внутрішнього згоряння, що виконував роль генератора.

Спочатку запас ходу і швидкість електромобілів та бензинових екіпажів були приблизно однаковими. Головним мінусом електромобілів була складна система підзарядки: оскільки тоді ще не існувало вдосконалених перетворювачів змінного струму на постійний, зарядку здійснювали вкрай складним способом — для зарядки потрібен був електромотор, що працював від змінного струму і крутив вал генератора, до якого були під'єднані батареї електромобіля. У 1906 р. було винайдено порівняно простий в експлуатації діодний міст (випрямляч струму), але суттєво це проблему підзарядки не вирішило.

У І чверті XX століття широко поширеними стали як електромобілі, так і автомобілі з паровою машиною — у 1900 році приблизно половина автомобілів у США були на паровому ходу, а 1910-х в Нью-Йорку як таксі працювало до 70 тисяч електромобілів. Значного поширення на початку століття отримали також вантажні електромобілі й електричні омнібуси (електробуси).

Енциклопедія Брокгауза та Ефрона так описує електромобілі: «Найбільш багатообіцяючим типом автомобіля у майбутньому можна вважати електричний, але поки він ще недостатньо вдосконалений. Електричні двигуни не дають ні шуму, ні кіптяви, вони, безумовно, зручніші та досконаліші від усіх інших, але повинен везти своє джерело енергії: акумуляторну батарею, яка поки ще надто важка та неміцна. Тому неможливо возити з собою запас енергії на довгий шлях, а знову заряджати акумулятори та заміняти розряджені іншими можна лише за умови їзди у містах чи від однієї спеціально обладнаної станції до іншої. Існують уже більш легкі акумулятори Едісона, але вони ще не отримали поширення, оскільки, вірогідно, ще недостатньо вдосконалені своїм винахідником. Електричні А. було пущено в обіг Jeantaud і багатьма іншими з самого початку автомобілізму: на конкурсі 1904 р. у Парижі були навіть парадоксальні А. Жанто і Кріжера: газоліново-електричні, які діяли непогано. У ньому газоліновий мотор приводив у рух динамо-машину, яка давала струм для електричного двигуна; виявилося, що така електрична трансмісія поглинає відсотків на 20 менше енергії, ніж звичайна механічна та зручна для регулювання швидкості».

Друга половина XX століття

Відродження інтересу до електромобілів відбулося в 1960-ті роки через екологічні проблеми автотранспорту і особливо у 1970-ті через різке зростання вартості бензину у результаті енергетичної кризи 1973 р. Але після 1982 року інтерес до електромобілів знову впав через зміну кон'юнктури на нафтовому ринку.

Скандал з виробництвом електромобілів в США

Докладно про цю історію розповідається в науково-популярному фільмі «Хто вбив електромобіль?» / «Who killed electric car?» (Sony Classics, 2006 р. Сайт фільму Трейлер).

На початку 90-х років штат Каліфорнія був одним з найбільш загазованих регіонів США. Тому Каліфорнійським Комітетом Повітряних Ресурсів (CARB) було прийнято рішення — у 1998 році 2 % із продаваних у Каліфорнії автомобілів не повинні створювати вихлопів, а до 2003 року — 10 %. Компанія General Motors відреагувала однією з перших і у 1996 році почала серійний випуск моделі EV1 з електричним приводом, яка була призначена не для продажу, а для здачі в лізинг. Деякі автовиробники також почали продаж електромобілів в Каліфорнії. Основною масою користувачів EV1 стала голлівудська богема. Всього з 1997 року в Каліфорнії було продано близько 5500 електромобілів різних виробників. Судячи з їхніх відгуків, машина їм дуже подобалася, і наступним кроком повинен був стати початок масового продажу електромобілів.

Існує думка, що авто- і нафтовиробники домоглися скасування закону, розуміючи небезпеку того, що електромобілі могли витіснити звичайні автомобілі. CARB змінив вимогу нульової емісії на вимогу дуже низької. Коли сплив термін лізингу EV1 (у 2002—2003), компанія General Motors (всупереч своїм більш раннім запевненням) відмовилась подовжити його або продати автомобілі тим користувачам, які висловлювали таке бажання і були готові викупити машини; натомість майже всі зроблені електромобілі були вилучені у користувачів і знищені (тільки «Toyota» залишила власникам електричні RAV-4), окремі екземпляри було подаровано музеям. Формальною причиною вилучення електромобілів називалося нібито закінчення терміну служби акумуляторів. Промислове виробництво і продаж електромобілів основними автовиробниками в США були повністю припинені.

В останні роки у зв'язку з безперервним зростанням цін на нафту електромобілі знову стали набирати популярність. У репортажі CBS News «Could The Electric Car Save Us?» (англ.) повідомляється, що 2007 р. знову почалося розгортання промислового виробництва електромобілів. Особливе завзяття проявляють невеликі підприємства (такі як «Tesla Motors»), оскільки для них не страшне скорочення обсягу виробництва звичайних автомобілів. У зв'язку з цією тенденцією автор фільму «Хто вбив електромобіль?» у 2011 р. випустив продовження під назвою «Revenge of the Electric Car» («Помста електромобіля»).

XXI століття

В останні роки у зв'язку з безперервним зростанням цін на нафту електромобілі знову стали набирати популярність. У репортажі CBS News «Could The Electric Car Save Us?» (англ.) повідомляється, що у 2007 р. знову почалося розгортання промислового виробництва електромобілів.

22—23 травня 2010 р. перероблена в електромобіль Daihatsu Mira EV, творіння Японського клубу електромобілів, проїхала 1003,184 кілометри на одному заряді акумулятора.[10]

24 серпня 2010 р. електромобіль «Venturi Jamais Contente» з літій-іонними акумуляторами, на солоному озері у штаті Юта, встановив рекорд швидкості 495 км/г на дистанції в 1 км. Під час заїзду автомобіль розвивав максимальну швидкість 515 км/г[11].

27 жовтня 2010 р. електромобіль «lekker Mobil», конвертований з мікровену Audi A2, здійснив рекордний пробіг на одній зарядці з Мюнхена до Берліна довжиною 605 км в умовах реального руху дорогами загального користування, причому були увімкнені всі допоміжні системи, у тому числі опалення. Електромобіль з електродвигуном потужністю 55 кВт було створено фірмою «lekker Energie» на основі літій-полімерного акумулятора «Kolibri» фірми «DBM Energy». В акумуляторі було запасено 115 кВт•г, що дозволило електромобілю проїхати весь маршрут із середньою швидкістю 90 км/г (максимальна на окремих ділянках маршруту становила 130 км/г) і зберегти після фінішу 18 % від початкового заряду. Представник фірми «lekker Energie» стверджує, що акумулятор «Kolibri» здатен забезпечити сумарний ресурсний пробіг до 500.000 км[12].

29 листопада 2010 р. переможцем конкурсу «Європейський автомобіль року» вперше оголошено електромобіль Nissan Leaf[13].

→ Див. також Альтернативне автомобільне паливо (Електричні батареї)

Сучасне застосування
Екскурсійний електромобіль «Мерседес», дендропарк «Софіївка», Умань

2004 року в США експлуатувалося 55.852 електромобілі. Крім цього, в США експлуатується велика кількість саморобних електромобілів. Набори комплектуючих для конвертації автомобіля в електромобіль продаються в магазинах. Мінімальна вартість конвертації становить $1500.

Згідно з дослідженнями IDTechEx, індустрія електротранспорту досягне в 2005 році рівня продажу в $ 31,1 млрд у всьому світі (включаючи гібридний транспорт) . До 2015 року ринок електротранспорту зросте приблизно в 7 разів і досягне $ 227 млрд.

Світовий лідер з виробництва електротранспорту — Китай.

Крім цього, невеликі електромобілі спрощеної конструкції (електрокари, електронавантажувачі і т. д.) широко застосовуються для перевезення вантажів на вокзалах, в цехах і великих магазинах, а також у атракціонах. У цьому випадку всі недоліки, зокрема, малий запас ходу, висока собівартість і маса, перекриваються перевагами: відсутністю шкідливих викидів і шуму, що принципово важливо для роботи в закритих приміщеннях. Формально, такі машини не прийнято відносити до електромобілів.

Основний фактор, що стримує масове виробництво електромобілів — малий попит, обумовлений високою вартістю та малим пробігом від однієї зарядки[14]. Є думка, що широке поширення електромобілів стримується дефіцитом акумуляторів та їх високою ціною. Для вирішення цих проблем багато автовиробників створили спільні підприємства з виробниками акумуляторів. Наприклад, Volkswagen AG створив спільне підприємство з Sanyo Electric, Nissan Motor з NEC Corporation, і т. д.

У 2015 році в світі було 1 млн електромобілів, а вже у 2016 році їх було 2 млн.[15]

Найбільший відсоток електромобілів серед загальної кількості нових придбаних авто (20 %) — в Норвегії. Це досягнуто завдяки компенсаціям на придбання електроавтомобілів від уряду Норвегії. В середньому у світі електромобілі займають близько 2 % від загальної кількості нових авто. В той же час, в деяких країнах (Данія) процент електромобілів серед придбаних нових автівок навіть зменшився у 2016 через те, що були скасовані пільги на їх придбання. Крім того затримують ріст використання електромобілів недостатня потужність акумуляторів, якої в середньому вистачає на 100—150 км (чого явно недостатньо на далекі поїздки) і відсутність розгалуженої мережі зарядних станцій. Так на 2015 рік у світі було 1 млн приватних зарядних пристроїв, 162 000 публічних звичайних і 28 000 публічних швидких заряджальних станцій. За прогнозами IRENA, до 2030 року у світі буде 160 млн електромобілів. Вони будуть споживати 30 % виробленої електроенергії.[15]

Зручності електромобіля

Електромобілі відрізняються низькою вартістю експлуатації. Ford Ranger споживає 0,25 кВт*год на один кілометр шляху, Toyota RAV4 — 0,19 кВт*год на кілометр. Середній річний пробіг автомобіля в США становить 19.200 км (тобто 52 км на день). При вартості електроенергії в США від 5 до 20 центів за кВт*год, вартість річного пробігу Ford Ranger EV становить 240—1050$, RAV-4 — 180—970 $.

В Україні ціна електроенергії станом на січень 2016 року становила[16] 0,456 грн за кВт/год (близько 0,02 $ США), тому використання електромобілів суттєво економило бюджет. Для порівняння, в Росії вартість електроенергії істотно дорожча, але все одно в кілька разів менша за тарифи США, вона складає 2,7 руб. (0,12$) за кВт/год за денним тарифом, і приблизно 1,50 руб за кВт/год в нічний час[17].

Таким чином, вартість експлуатації електромобіля в Україні буде істотно нижчою, ніж у США. Враховуючи, що ціни на бензин в Україні[18] або Росії значно вищі ніж у США[19], то в теплу пору року витрати на енергоресурси для електромобілів будуть значно меншими.

Акумуляторні батареї служать близько трьох років, або 85.000-100.000 км пробігу.

ККД електродвигуна становить 90 % −95 %. У міському циклі автомобіль задіює близько 3 кінських сил двигуна. Міський автотранспорт може бути замінений на електромобілі.

Існує думка, що електромобілі відрізняються низьким рівнем шуму, що може створювати проблеми — пішоходи, переходячи дорогу, часто орієнтуються на шум автомобіля. У деяких країнах навіть пропонується штучно підвищити рівень шуму електромобілів. Зрозуміло, різкий шум працюючого потужного електродвигуна важко з чимось сплутати, шум електроприводів тролейбуса, електрокара, поїздів метро широко відомий.

Переваги електромобіля:

  • Відсутність шкідливих викидів;
  • Нижчі витрати на експлуатацію та технічне обслуговування автомобіля: не потрібна дорога коробка передач і мастила до неї, двигун вн.згоряння (в тому числі заміна масел, фільтрів, ремнів ГРМ) і його обслуговування, насосів високого тиску (якщо це диз.двигуни), паливних фільтрів, та ін.;
  • Простота конструкції і управління, висока надійність та довговічність екіпажної частини (до 20—25 років) у порівнянні зі звичайним автомобілем;
  • Тиха робота;
  • Можливість підзарядки від побутової електричної мережі (від розетки), але такий спосіб в 5—10 разів довший (триває близько 6 годин), ніж від спеціального високовольтного зарядного пристрою;
  • Електромобіль — єдиний варіант застосування на легковому автотранспорті енергії, що виробляється АЕС і електростанціями інших типів;
  • Масове застосування електромобілів змогло б допомогти у вирішенні проблеми «енергетичного піку» за рахунок підзарядки акумуляторів в нічний час.
  • Тесла Моторс презентувала ефективний автомобіль: 4.2 сек до 100 км/год, пробіг без підзарядки 400 км на швидкості 110 км/год, потужність двигуна 300 кВт. Їх патенти відкриті для популяризації електрокарів.

Недоліки електромобіля
  • Акумулятор за півтора століття еволюції так і не досяг характеристик, що дають змогу електромобілю на рівних конкурувати з автомобілем за запасом ходу і ціною, не зважаючи на значне вдосконалення конструкції. Наявні високоенергоємні акумулятори або занадто дорогі через застосування дорогоцінних або дорогих металів (срібло, літій), або працюють при дуже високих температурах (робоча температура натрій-сірчаного акумулятора > 300 °С). Крім того, такі акумулятори відрізняються високим саморозрядом. Одним з перспективних напрямків стала розробка нікель-металгідридних акумуляторів з оптимальним співвідношенням енергоємності та собівартості, перспективними вважаються акумулятори на основі поліпропілену, проте, фактично через патентні обмеження на електромобілях, як і століття тому, застосовуються свинцево-кислотні АКБ. Втім, енергоємність таких АБК збільшилася за XX століття в 4 рази (до 40—45 Вт • г/кг) і вони не вимагають обслуговування протягом усього терміну служби. Значно підвищити віддачу від акумуляторів дало змогу застосування електронних систем оперативного контролю за станом і зарядкою-розрядкою АКБ.
  • Акумулятори добре працюють під час руху електромобіля на постійних швидкостях і під час плавних розгонів. У разі різких стартів тягові АКБ втрачають багато енергії. Для збільшення пробігу електромобіля необхідні спеціальні стартові системи, наприклад, на конденсаторах, а також застосування систем рекуперації енергії (економія до 25 %).
  • Проблемою є виробництво та утилізація акумуляторів, які часто містять отруйні компоненти (наприклад, свинець або літій).
  • Близько 10 % енергії втрачається в коробці передач та інших елементах трансмісії. Для вирішення цієї проблеми компанія Mitsubishi Motor розробила колесо з вбудованим електродвигуном (мотор-колесо), що дало змогу відмовитись від експлуатації коробки передач. Система отримала назву Mitsubishi In-wheel motor Electric Vehicle (MIEV). Аналогічне мотор-колесо розробила Toyota. Прототип автомобіля Toyota Fine-T може повертати колеса перпендикулярно осі автомобіля, що дозволяє значно спростити паркування.
  • Частина енергії акумуляторів витрачається на охолодження або обігрів салону автомобіля, а також живлення інших бортових енергоспоживачів. Проте, обігрів салону може виконуватись за допомогою бензинової пічки (для цього встановлюється бак місткістю 3 л, а під переднім сидінням монтується обігрівальний пристрій). Робляться зусилля, щоб вирішити цю проблему з використанням паливних елементів, іоністорів і фотоелементів.
  • Для масового застосування електромобілів потрібне створення відповідної інфраструктури для підзарядки акумуляторів (зарядка на «автозарядних» станціях).
  • У разі масового використання електромобілів у момент їх зарядки від побутової мережі зростають перевантаження електричних мереж «останньої милі», що загрожує зниженням якості енергопостачання, ризиком локальних аварій.
  • Триваліший час заряджання акумуляторів в порівнянні з заправкою паливом. Проте, оскільки в найбільшій кількості випадків середній пробіг звичайного автомобіля у день становить близько 50 км, а найпростішого (навіть саморобного) електромобіля один заряд батарей достатній для пробігу мінімум 60 км, то тривала зарядка акумуляторних батарей (близько 6 годин) не створює незручностей. Незручності від тривалої зарядки існують у разі поїздок на великі відстані.
  • На щорічній сесії Німецького акустичного товариства, яка проводилася в Дармштадті, проблема генерованого електромобілем шуму, а точніше, майже повної його безшумності, викликала жваві дискусії, адже безшумність може стати фактором, який негативно впливатиме на безпеку дорожнього руху. В Японії прийнятий закон, який встановлює мінімальний рівень шуму для автомобілів з електроприводом. Прийняття аналогічних нормативно-правових документів планується також в Європі та у США.[20]

Інфраструктура зарядки електромобілів
Електрична зарядна станція Іоніті (Ionity) в Чернігові, 2021. Така станція досить типова для всієї України. Роз'єм IEC 62196 Type 2.

Режими заряджання визначені у стандарті IEC 61851.

Форми з'єднувачів та рознімань для зарядки електромобілів визначені у стандарті IEC 62196.

Електромобілі в Україні

Див. також Електромобілі в Україні

Nissan Leaf в Харкові — Екотаксі, 2016 рік. Це перша модель Nissan Leaf, вона основна в Україні.

Першим українським електромобілем вважається ЗАЗ-968 Електро. Експериментальну машину розробив Запорізький машинобудівний інститут 1973 року. Автомобіль мав електродвигун потужністю 4 кВт і систему рекуперації енергії — тобто, батареї підзаряджалися при гальмуванні. Батарея машини важила близько 400 кг, а на одній зарядці «Електрозапорожець» міг подолати 100 км. Через рік електромобіль отримав золоту медаль на Всесоюзній виставці науково-технічної творчості молоді. Його збиралися запустити в серійне виробництво. Але фінансування на ЗАЗ-968 Електро так і не виділили.[21]

У 1980-1981 роках на Горьковському автомобільному заводі на базі універсала ВАЗ-2102 був випущений електричний фургон ВАЗ-2801 — в кількості 47 одиниць. Більшість цих машин пішло в Україну, де вони працювали на різних підприємствах, зокрема на запорізькому «Гарант», яке займалося ремонтом телевізорів. Деякі з них залишились в експлуатації і до 2019 року.

Перші зразки оснащувалися електромотором на 12 кВт, а потім машину укомплектували більш потужним — на 25 кВт. Мотор живили нікель-цинкові батареї ємністю 125 Агод. вагою 380 кг. Останніх вистачало на пробіг в 110—130 км на швидкості 40 км/год. Максимальна швидкість становила 87 км/год. ВАЗ-2801 мав споряджену масу 1615 кг. Вантажопідйомність машини була невелика — 320 кг.[22]

У 1994 році Запорізьким автозаводом на базі ЗАЗ-110260 «Таврія» був випущений дослідний електромобіль ЗАЗ-1109, який у 1995 році отримав державну реєстрацію. Вага акумуляторної батареї становила 380 кг. Напруга — 84 В. Номінальна і максимальна потужність — 10-19 кВт. Максимальна швидкість — 100 км/год. Без підзарядки електромобіль проходив 140 км. Завод продав кілька партій кузовів електромобілів Німеччині та Швейцарії. До запуску електромобіля в серійне виробництво справа так і не дійшла через брак коштів на заводі.

2005 року Інститут електродинаміки і ЗАЗ розробили гібрид ЗАЗ 110206 «Таврія-Гібрид». Однієї ємності десяти батарей вистачало на 50 км пробігу, а з працюючим бензиновим мотором запас ходу збільшувався до 750 км.

Восени 2010 року у Києві вперше представлена нова розробка Запорізького автозаводу — ЗАЗ Ланос Пікап Елеткро. Автомобіль був призначений для обслуговування торговельних точок закритих для руху звичайних автомобілів, зони великих міст, курортів тощо. Ланос-Електро оснащений італійським електродвигуном 15 кВт і вісьмома акумуляторами, які забезпечують пробіг до зарядки орієнтовно 100 км. Один блок акумуляторів українського виробництва розміщений під капотом, інший у вантажному відсіку, де займає близько одного квадратного метру корисної площі.[23]

2016 року компанія Electric Marathon International презентувала в Монако електромобіль Synchronous. Машину представили як український електромобіль. Дизайн авто виконаний київською студією Prystrast, двигун «Слов'янка» — розробка одеської компанії EcoFactor, виготовлення кузова також проводилося в Одесі. Запас ходу на одній зарядці акумуляторів — 130—160 км. На даху автомобіля розміщені сонячні батареї. Synchronous розвиває швидкість 60-70 км/год. За словами розробників, зовнішній вигляд, що нагадує середньовічну карету, дозволяє електромобілю стати ідеальним засобом пересування в місті як таксі, шаттл для готелів і екскурсійне авто.

Український електромобіль «Українська мрія» (Dream Motors) не зміг зібрати потрібну суму в 200 тис. грн на краудфандингу «На старті»[24]; також в Україні працюють поставники електрокарів з-за кордону, такі як «VoltGroup», «EcoCars», «Біо Авто» або «EcoElectro». Наразі популярність електромобілів не є великою також через відсутність налагодженої системи їх зарядки навіть у великих містах країни. На січень 2015 року в Україні діяло 40 електричних автозаправних станцій[25].

Вартість користування електромобілем в Києві в умовах цін на бензин і електрику в 2015 році складала приблизно 600 грн на місяць у порівнянні[26] з 6000 грн за бензиновий автомобіль. За січень-вересень 2015 року в Україні було зареєстровано[27] 231 автомобіль, найпопулярніші із них: Nissan Leaf та Tesla. Кількість електрокарів, зареєстрованих за цей період, є на 400 % вищою, аніж у 2014 році.

Електромобіль на території НКМЗ

Незважаючи на те, що в Україні ціна пального в 1.5-2 рази вища, ніж у сусідніх Росії та Білорусі[28], електромобілі наразі не поширені, хоча ентузіастів такого транспорту багато. Зокрема, київський завод причепів «Титан» займеться переробкою авто з ДВЗ на електромобілі, про що у жовтні 2012 р. заявив директор заводу, Олександр Туз, який є фанатом електромобілів і сам їздить на електромобілі[29]. Також на українському ринку дебютувала гонконзька компанія BIO Auto, що спеціалізується на виробництві електромобілів, зі своїми моделями EVA[30]. Компактні електромобілі мають запас ходу 100—120 км залежно від стилю їзди і характеру місцевості, можуть розвивати 70—80 км/год і заряджаються від звичайної розетки (110—220 В) за 7-8 годин. При цьому, експлуатація електромобілів практично нічого не коштує. За час зарядки BIO EVA споживають до 8 кВт-год, що еквівалентно 3-8 грн. Кілометр пробігу відповідно повинен обійтися в 3-6 копійок.

Станом на 2017 рік лише один автовиробник — Хюндай Мотор Україна — офіційно продавав свої електричні автівки. Із літа 2017 року покупцям пропонують дві моделі: IONIQ Electric та IONIQ Hybrid. Renault, BMW та Volkswagen планують найближчим часом розпочати офіційний продаж електромобілів в Україні. Натомість Nissan не планує офіційно презентувати і продавати свій Nissan Leaf, посилаючись на слабку інфраструктуру для електричних автомобілів. За даними Renault, із трьох міст України (де вони планують розпочати продаж електричних моделей) лише Львів має зарядні станції, які коректно заряджають автівки. Із 22 елетрозаправок 90 % станцій працюють коректно. У Києві і Одесі відповідно 63 станції і 17 станцій, з них відсоток станцій, які можуть якісно зарядити Renault Zoé — лише 65 %.[31]

2016 року Україна зайняла 5-те місце у світі за ринковою долею EV (4 %), обігнавши навіть США. За рік було продано 2500 електромобілів, більша частина з яких має більше 2 років віку (половина з них — Nissan Leaf).[32]

Динаміка кількості зареєстрованих електромобілів в Україні (більшість із них вживані Nissan Leaf[33]):[34]

  • 2012 — 7
  • 2013 — 50
  • 2014 — 77
  • 2015 — 488
  • 2016 — 1,706
  • 2017 — 3,265
  • 2018 — 4,214 (11 місяців)[35]

Загалом, станом на 1 січня 2019 року було зареєстровано 19,887 електромобілів і гібридних автомобілів. З них 10,717 машин — електромобілі, а 9,170 машин — гібриди.[36]

Станом на березень 2018 року кількість електрозаправок в Україні складає 1,559 станцій. З них компанії «Автоентерпрайз» належить — 1,417 станцій, «Go To-U» — 80, «Тока» — 62.[37]

У січні-березні 2018 року Україна імпортувала 1,744 транспортні засоби, оснащені виключно електричними двигунами.[38]

За даними «Укравтопром» за 2017 рік було продано лише 2697 електромобілів, що склало 1,94 % від загальної кількості проданих авто. За перші півроку 2018 було продано 1915 авто, щоб в 1,5 рази більше показників минулого року. Найпопулярніша модель — Nissan Leaf, 1282 автомобиля, далі — BMW i3 (129), Tesla Model S (95).[39]

Український автопром поки не створив конкурентноспроможний електромобіль, однак українські інженери за кордоном активно працюють у цій сфері. Одним з них є Андрій Джазовський, котрий уже другий рік створює і удосконалює електромобілі, проживаючи в Монако. Розроблена ним модель суперкару HIMERA-Q уже проходить останні випробування в Барселоні; в Україні також планується представлення авто. У червні 2018 ним також була представлена нова версія концепту Kugelp зі зміненим розміщенням сидінь, а також на меншу кількістю пасажирів. Електрокар має мотор на 3,3 кВт, що дозволяє подолати відстань у 180—200 км. Kugel замовила влада Монако (де відбувались розробки) та «екосело» під  Борисполем.[40]

З 1 січня 2020 року в Україні передбачається введення окремих номерних знаків для електромобілів, що матимуть текст зеленого кольору. Окрім того, буде введено нові дорожні знаки «для електромобілів», «окрім електромобілів», «станція зарядки електромобілів». Новий закон передбачає штрафи 340—510 грн за зупинку чи стоянку звичайних авто в місцях для електромобілів або створення перешкод водіям таких авто[41]. Відтепер електромобілі, електромопеди, електромотоцикли мають білу плашку з зеленими літерами та цифрами, а електротаксі, електробуси — зелені цифри на темно-жовтому тлі.[42]

Міністерство інфраструктури України обіцяє в найближче десятиліття забезпечити прискорене зростання різноманітного електричного транспорту. Затверджена Кабінетом міністрів Національна транспортна стратегія України до 2030 р. «Drive Ukraine 2030» була розроблена Мінінфраструктури разом з європейськими експертами в галузі транспорту за підтримки представництва ЄС в Україні та Єврокомісії. Йдеться також про тимчасове, до 1 січня 2028 р., скасування імпортного ПДВ на комплектуючі до електротранспорту та зарядних станцій. На цьому етапі передбачається початок масового виробництва електромобілів в Україні. Нарешті, третій компонент реформи передбачає запровадження до 1 січня 2033 р. нульової ставки ПДВ на вироблений в Україні електричний автотранспорт, комплектуючі до нього, зарядні станції та комплектуючі до них.[43]

У лютому 2021 року найпопулярнішим електромобілем другий місяць підряд став Chevrolet Bolt (132 шт) із 532, зареєстрованих у лютому. Друге місце у Nissan Leaf (129 шт), а третє у Tesla Model 3 (37 шт).[44]

Електромобілі в Росії

Перший в Росії електромобіль, переобладнаний зі звичайного автомобіля, створено Ігорем Корховим, його було допущено до участі в дорожньому русі й зареєстровано в ГІБДД 30 березня 2007 року. За розпорядженням мера Москви в 2007 в місті почалася дослідна експлуатація електромобілів. Було закуплено 8 малотоннажних вантажівок і 2 автобуси. В Петербурзі студенти Політехнічного університету створили перший у Росії сонячний електромобіль (СЕМ). За ніч його можна зарядити від звичайної розетки, а вдень він живиться від сонячних батарей[45].

Станом на перший квартал 2017 року в Росії 920 електромобілів, що навіть менше, ніж в Україні.[46]

Електромобілі у Білорусі

У Білорусі поки що налічується лише кілька сотень електромобілів на всю країну. Однак уже цього року там буде створено власне велике виробництво електрокарів. 8 червня в китайському Ціндао білорусько-британське підприємство «Юнісон» і китайська компанія Zotye International Automobile Trading підписали масштабну угоду про організації в Білорусі виробництва китайських електромобілів. За планом, на білоруському заводі до 2022 р. має бути складено 30 тис. електромобілів марки ZOTYE. Електромобілі з білоруського підприємства будуть ексклюзивно поставлятися на ринки країн СНД, насамперед до Росії. На одній зарядці білоруська версія Zotye може проїхати до 280 км у звичайних умовах і до 130 км при температурі -20 градусів (тобто взимку). До кінця 2018-го в «Юнісон» обіцяють налагодити складання п'яти моделей електромобілів Zotye. У Білорусі підприємство «Белкомунмаш» уже налагодило серійне виробництво електробусів, які використовуються на регулярних міських лініях (поки що тільки в Мінську).

Електромобілі в Угорщині

В жовтні 2016 р. Угорщина виділила 2 млрд форинтів (6,5 млн євро) на компенсації у придбанні екологічно чистого транспорту. Зокрема, буде сплачуватись частина вартості електромобіля, але не більше ніж 5000 євро, компаніям, організаціям та приватним особам. За словами віце-секретаря з економічного розвитку Угорщини Іштвана Лепсена, проект покликаний вивести на дороги країни близько 50 тис. екодружніх автомобілів.[47][48]

Перспективи
Електромобіль Reva (Індія)

Деякі автовиробники не збираються випускати гібридні автомобілі, а відразу готові розпочати виробництво електромобілів. Вони відстали у наукових розробках, не можуть самостійно створити гібридний автомобіль, або вважають гібриди безперспективними. Наприклад, японська компанія Mitsubishi Motors у 2009 році розпочне промислове виробництво електромобілів на базі Colt. На ньому будуть встановлені літій-іонні акумулятори. Існуючі прототипи мають дальність пробігу 150 км.

Ведуться роботи над створенням акумуляторних батарей з малим часом зарядки (близько 15 хвилин), в тому числі і з застосуванням наноматеріалів. На початку 2005 року компанія Altairnano оголосила про створення інноваційного матеріалу для електродів акумуляторів. У березні 2006 а Altairnano і Boshart Engineering уклали угоду про спільне створення електромобіля. У травні 2006 року успішно завершилися випробування автомобільних акумуляторів з Li 4 Ti 5 O 12 електродами. Акумулятори мають час зарядки 10—15 хвилин.

Розглядається також можливість використання як джерел струму не акумуляторів, а іоністорів (суперконденсаторів), що мають дуже малий час зарядки, високу енергоефективність (більше 95 %) і набагато більший ресурс циклів зарядка-розрядка (до кількох сотень тисяч). Дослідні зразки іоністорів на графені мають питому енергоємність 32 Вт×год/кг, порівняну з такою для свинцево-кислотних акумуляторів (30—40 Вт*год/кг)[49].

Розробляються електричні автобуси на повітряно-цинкових (Zinc-air) акумуляторах[50].

У серпні 2006 року Міністр Економіки, Торгівлі і Промисловості Японії затвердив план розвитку електромобілів, гібридних автомобілів і акумуляторів для них. Планом передбачено до 2010 року почати в Японії масове виробництво двомісних електромобілів з дальністю пробігу 80 км на одній зарядці, а також збільшити виробництво гібридних автомобілів.

Toyota працює над створенням нового покоління гібридних автомобілів «Prius» (повний гібрид, plug-in гібрид, PHEV). У новій версії водій за бажанням може включати режим електромобіля, і проїхати на акумуляторах приблизно 15 км. Подібні ж моделі розробляє «Ford» — модель «Mercury Mariner» — пробіг в режимі електромобіля 40 км, і «Citroën» — модель C-Metisse — пробіг в режимі електромобіля 30 км та інші. Toyota вивчає можливість встановлення пристроїв для зарядки акумуляторів гібридів на бензозаправних станціях.

Пошта Японії, починаючи з 2008 року, планує придбати 21000 електромобілів для доставки поштових відправлень на коротку відстань[51]. В Японії найбільший відсоток електромобілів в загальній кількості автотранспортних засобів ніж у інших країнах світу.

В ході державного візиту Б. Обами до Китаю у 2009 р. Китай і США досягли компромісу щодо необхідності більш активної участі у вирішенні проблеми зміни клімату: США і КНР підписали угоду про спільну розробку електромобілів на суму 150 млн дол. США[52] За прогнозами PriceWaterhouseCoopers до 2015 року світове виробництво електромобілів зросте до 500 тисяч одиниць на рік[53].

Станом на 2017 рік світовим лідером із виробництва гібридних і електромобілів лишається Китай.[54] Так у 2016 році у Китаї було продано 400 000 автомобілів, в той час у США лише 160 000. Більшість електромобілів, проданих у Китаї, виготовлені також у Китаї. Китайський BYD займає перше місце із 15 %, Тесла лише Tesla — 11 %.[55] З 2018 році уряд Китаю планує видати закон за яким китайські автовиробники мають випускати не менше 8 % електромобілів або платити штраф. Чимало німецьких автовиробників планують випускати електричні автівки в КНР.[54] Всього у світі у середині 2017 року було 2 млн електромобілів.

Деякі фахівці стверджують, що бум на електромобілі почнеться лише після 2020 року, коли буде вдосталь інфраструктури для них.[54]

Згідно планів Єврокомісії, до 2030 року електромобілі повинні складати половину всього міського автотранспорту. Очікується, що такий перехід на електропривід дозволить значно знизити викиди шкідливих речовин в атмосферу і знизить рівень акустичного забруднення навколишнього середовища.[20]

Концепт-кари і прототипи
Прототип Eliica (Японія). Потужність 640 к. с. Швидкість до 370 км/год.

Всі сучасні електромобілі створені на основі концепт-карів. Для прикладу, «General Motors» в січні 2007 представив концепт «Chevrolet Volt», здатний проїжджати в режимі електромобіля 65 км. Через три роки почалося серійне виробництво цієї моделі, але у вигляді, значно зміненому порівняно з прототипом.

На Франкфуртському автосалоні було представлено електричний концепт-кар Trabant nT, покликаний відродити славетну марку Trabant. Незважаючи на вдалий дизайн та чудові технічні характеристики, а також готовність прототипу до серійного виробництва, проект не привабив інвесторів, і виробництво цієї моделі на даний час так і не стартувало через відсутність коштів.

Також відомим став прототип Eliica (Electric Lithium-Ion Car, електрична літійно-іонна машина), що дебютував у 2003 році під назвою KAZ як 8-місний 8-колісний концепт лімузина вагонної компоновки довжиною 6,7 м. Він встановив кілька світових рекордів швидкості. Згодом концепт-кар було доопрацьовано і у 2004 р. представлено публіці під назвою Eliica. Машина довжиною 5,1 м оснащена літій-іонним акумулятором і здатна розганятися до 100 км/г за 4 секунди, максимальна швидкість становить 370 км/г (рекорд продемонстрований на італійському автодромі Нардо). Також було анонсовано подальшу мету розробників — перевищити швидкість 400 км/г.

Див. також Електромобілі на сонячних батареях

Плани автовиробників

У 2017 році Tesla Inc. (США) планувала наростити випуск нової моделі Tesla Model 3 до 500 000 у 2018 році.

Урядові плани

Уряд Ірландії планує до 2020 року 10 % транспорту перевести на електроенергію[56].

Уряд Німеччини планує до 2020 року вивести на дороги країни 1 млн електромобілів, гібридних автомобілів і повних гібридів (PHEV)[57]. Серійне виробництво повинне було початися вже в 2011 році. До 2012 року на ці цілі з бюджету буде виділено 500 мільйонів євро.[58] Хоча станом на 2017 рік ці плани не було досягнути. Німеччина зайняла лише 4 місце за кількістю проданих електромобілів у 2016 році, позаду Норвегії (45 тис.), Великої Британії (37 тис.) та Франції (29 тис.) із 25 тисячами штук.[54]

Уряд Китаю планує почати випробування до 2012 року в 11 містах країни 60 тисяч автомобілів, включаючи електромобілі, гібриди і автомобілі на водневих паливних елементах[59].

Уряд Франції планував до 2012 року вивести на дороги країни понад 100 тисяч електромобілів[60].

Уряд Південної Кореї поставило за мету автомобілебудівним компаніям почати масове виробництво електромобілів до другої половини 2011 року[61].

Франція і Велика Британія прийняли закон, який забороняє продаж бензинових і дизельних автомобілів після 2040 року.[31] Китайський уряд прийняв закон, що зобов'язує автовиробників із 2019 10 % автомобілів випускати з електричними двигунами. Із 2020 року квоту піднімуть до 12 %. В той же час в Китаї було скасовано дотацію (до 9 тис. дол.) через її неефективність. Дотацію на купівлю електромобілів скасувала також Норвегія через брак електрозарядних станцій.[62] Перед цим так само вчинила Данія. В Норвегії на 2017 рік 1300 точок підзарядки, при 80 000 електро і гідбридних авто. Союз автомобілістів Норвегії рекомендував відмовитися від купівлі електромобілів, якщо його не планують заряджати вдома.[62]

Ізраїль планує заборонити всі бензинові та дизельні автомобілі з 2030 року та повністю прибрати податки на електромобілі.[63]

Ірландія планує заборонити всі бензинові та дизельні автомобілі з 2030 року. Кількість електромобілів планують збільшити до 1 млн шт. Станом на 2020 рік в країні було всього 10000 авто, що вдвічі менше, ніж в Україні. Крім того уряд Ірландії спонсорує будівництво зарядних станцій — до 75 % вартості станцій виділяє держава.[64]

Виробники електромобілів
Прототип Mitsubishi i MiEV (Японія)
Jaguar I-Pace EV400 AWD
  • Європа
    • BMW — Німеччина
    • Venturi — Франція
    • Renault — Франція
    • Modec — Велика Британія, вантажівки
    • Jaguar — Велика Британія
    • Lightning car — Велика Британія
    • БГ Кар — Болгарія, вантажівки
    • Think Global — Норвегія
  • Північна Америка
  • Азія
    • Mitsubishi — Японія
    • Nissan — Японія
    • BYD Auto, Tesla Inc., SAIC-GM-Wuling — Китай
    • ZAP Xebra Китай — США
    • REVA — Індія
    • Anadolu Group, BMC, Kok Group, Turkcell та Zorlu Holding — Туреччина[65]

Моделі електромобілів

Див. також

Примітки
  1. Електромобіль — ВУЕ. vue.gov.ua. Процитовано 12 червня 2019.
  2. What is Electro Mobility (E-Mobility)? - Definition from Techopedia. Techopedia.com (англ.). Процитовано 31 травня 2019.
  3. There are more than 2 million electric vehicles on the road around the world. Ars Technica (en-us). Процитовано 12 травня 2018.
  4. Nissan delivers 300,000th Nissan LEAF (прес-реліз). Yokohama: Nissan. 8 січня 2018. Процитовано 14 січня 2018.
  5. Cobb, Jeff (22 січня 2018). Tesla Quietly Sold 200,000th Model S Last Year. HybridCars.com. Процитовано 23 січня 2018.
  6. Tesla зайняла майже 25 % світового ринку електромобілів за підсумками 2020 року, mind.ua, 2 березня 2021
  7. Tesla отчиталась о выпуске более 500 тысяч автомобилей по итогам 2020 года и запустила сборку Model Y на шанхайском заводе, ІТС, 2.01.2021
  8. Укравтопром рассказал, сколько всего электромобилей в Украине (23,3 тыс.) и назвал Топ-10 самых популярных моделей [инфографика], ІТС, 22.10.2020
  9. Електромобілі: історія завдовжки в століття. eco-live. 01.09.2011. Процитовано 15 січня 2021.
  10. Рекорди і досліди відкривають дорогу літієвим машинам майбутнього. Архів оригіналу за 1 червня 2013. Процитовано 15 листопада 2012.
  11. Venturi Streamliner Sets New World Speed Record 25 Aug 2010. Архів оригіналу за 2 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2012.
  12. 600 км без подзарядки: новые перспективы развития электромобилей
  13. назвали «Автомобиль года»
  14. електромобілі і через 15 років будуть коштувати дорожче звичайних. Архів оригіналу за 6 квітня 2010. Процитовано 27 березня 2010.
  15. Бурхливий розвиток електричного транспорту у світі. Конспект, 7 квітня 2017
  16. Тарифы на электроэнергию (Украина) - Январь 2016. index.minfin.com.ua. Процитовано 25 січня 2016.
  17. В Москве вводится многозоновый тариф на электроэнергию Архівовано 2 травня 2009 у Wayback Machine. // РБК
  18. Цены на бензин А 95 в Украине. index.minfin.com.ua. Процитовано 25 січня 2016.
  19. Конищева, Татьяна (№498 от 1 марта 2005 г.). Бензин за 33 цента. Российская Бизнес-газета. Процитовано 2 лютого 2010.
  20. DW: Осторожно - слишком тихий электромобиль!. korrespondent.net (рос.). Процитовано 31 травня 2019.
  21. Бум «зелених» машин в світі: чому Україна досі не виробляє електромобілі
  22. НОВИНИ Показали перші електромобілі в Україні (Фото)
  23. Нарешті! ЗАЗ представив дослідний зразок електричного Lanos 29.11.2010
  24. «DREAM motors». Доступний український електромобіль - Na-7Starte.com. Na-Starte.com. Процитовано 10 лютого 2018.
  25. Электромобили в Украине в 2015 году: сервис, зарядка, выгода в деньгах - ITC.ua. ITC.ua (ru-RU). Процитовано 25 січня 2016.
  26. 24tv.ua. Чи можливо перейти на електромобілі в українських реаліях: плюси і мінуси авто. Телеканал новин 24. Процитовано 25 січня 2016.
  27. 24tv.ua. Українці почали скуповувати електромобілі. Телеканал новин 24. Процитовано 25 січня 2016.
  28. Цены на бензин в Москве и других регионах России, стоимость бензина, статистика изменения цен, АЗС, заправки, сравнение. www.benzin-price.ru. Процитовано 25 січня 2016.
  29. Киевский завод «Титан» занялся переделкой бензиновых авто в электромобили
  30. В Україні почалася ера електромобілів[недоступне посилання з липня 2019]
  31. Чому електромобілі в Україні коштують так дорого, хто їх купує і коли все зміниться на краще, Микола Оліярник, НВ, 11 жовтня 2017
  32. Перемога: Україна на п'ятому місці в рейтингу «Головні електромобільні країни»
  33. Електромобілі в Україні стануть дорогим задоволенням, 2 листопада 2018, Motor Media Review
  34. У 2017 році в Україні зареєстрували вдвічі більше електромобілів
  35. Названо найбільш популярні електрокари в Україні
  36. НОВИНИ Стали відомі найпопулярніші в Україні гібриди і електромобілі
  37. Електрокаром по Україні: як і де зарядити авто, Економічна рпавда, 26 березня 2018
  38. ДФС підрахувала кількість імпортованих електромобілів
  39. За первое полугодие в Украине приобрели 1915 электромобилей, что в 1,5 раза выше прошлогодних показателей, ІТС, 9 липня 2018
  40. У червні в продажу з’явиться перша партія електрокарів Kugel, створених українцем. Tokar.ua (uk-UA). 16 квітня 2018. Процитовано 22 вересня 2018.
  41. Рада передбачила зелені номера для електромобілів. РБК-Украина (рос.). Процитовано 28 липня 2019.
  42. Перший зареєстрований електромобіль у Житомирі. zhytomyr.name (укр.). Процитовано 9 жовтня 2020.
  43. Електротранспорт України: можливості співробітництва. DT.ua. Процитовано 10 серпня 2019.
  44. У лютому ринок електрокарів «просів» на 20 % — асоціація, Економічна правда, 5 березня 2021
  45. Петербурзькі студенти винайшли перший у Росії сонячний електромобіль[недоступне посилання з липня 2019]
  46. ОФИЦИАЛЬНАЯ СТАТИСТИКА: В РОССИИ 920 ЭЛЕКТРОКАРОВ
  47. Угорщина компенсує близько 5 тис євро на покупку електромобіля. ecotown.com.ua. 14.10.2016. EcoTown
  48. Угорська "зелена" електроенергія: між майбутнім та минулим. euronews.com.
  49. SRCVivekchand; Chandra Sekhar Rout, KSSubrahmanyam, A. Govindaraj and CNRRao (2008). Graphene-based electrochemical supercapacitors. J. Chem. Sci., Indian Academy of Sciences. 120, January 2008: 9–13.
  50. Zinc-air bus project. Архів оригіналу за 23 травня 2010. Процитовано 27 березня 2010.
  51. Japan Post looking to switch fleet to electric cars
  52. Ходжаев А. Китай и США: к новому формату сотрудничества в посткризисном мире[недоступне посилання з липня 2019].
  53. PriceWaterhouseCoopers Projects Growth of Electric Car Market. Архів оригіналу за 2 грудня 2008. Процитовано 27 березня 2010.
  54. Ринок електромобілів: Китай лідирує, Німеччина подає надії. Deutsche Welle. Процитовано 6 травня 2017.
  55. На дорогах світу вже близько 2 мільйонів електромобілів — доповідь
  56. -have-10-of-all-cars-electric-by-2020-14080506.html Govt plan to have 10 % of all cars electric by 2020 / / Газета Belfast Telegraf. 26 листопада 2008
  57. Germany Aiming for 1M EVs and PHEVs by 2020
  58. Німеччина побудує мільйон електромобілів
  59. / 60-000-new-energy-vehicles-to-trial-run-in-11-cities.html 60,000 new-energy vehicles to trial-run in 11 cities
  60. Deja Vu for French Plug-In Plans
  61. http://joongangdaily.joins.com/article/view.asp?aid=2911076Lee Ho-jeong ' 'Gov't moves up electric car deadline Lee / / JoongAng Ilbo October 09, 2009
  62. СТИМУЛИРОВАНИЕ РЫНКА ЭЛЕКТРОМОБИЛЕЙ В ЕВРОПЕ «ЗАБУКСОВАЛО», CARGOX, 6.10.2017
  63. Ізраїль планує до 2030 року повністю перейти на електромобілі
  64. Ирландия профинансирует установку 1000 зарядных станций для электромобилей, HEvCARS, 29 АВГУСТА, 2019
  65. Туреччина розпочинає виробництво власних електрокарів. Tokar.ua (uk-UA). 5 липня 2018. Процитовано 12 липня 2018.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.