Елеонора Вюртемберзька

Елеонора Вюртемберзька (нім. Eleonore von Württemberg), (нар. 22 березня 1552 пом. 12 січня 1618) — принцеса Вюртемберзька з Вюртемберзького дому, донька герцога Вюртембергу Крістофа та принцеси Бранденбург-Ансбахської Анни Марії, дружина першого князя об'єднаного Ангальту Йоакіма Ернста, а після його смерті — ландграфа Гессен-Дармштадту Георга I.

Елеонора Вюртемберзька
нім. Eleonore von Württemberg
Елеонора Вюртемберзька
Портрет Елеонори пензля невідомого майстра, 1569
1-а княгиня-консорт Ангальту
Початок правління: 9 січня 1571
Кінець правління: 6 грудня 1586
Інші титули: ландграфиня-консорт Гессен-Дармштадту (1589—1596)

Попередник: не було

Дата народження: 22 березня 1552(1552-03-22)
Місце народження: Тюбінген, герцогство Вюртемберг
Країна: Священна Римська імперія
Дата смерті: 12 січня 1618(1618-01-12) (65 років)
Місце смерті: замок Ліхтенберг, Гессен-Дармштадт, Священна Римська імперія
Чоловік: 1) Йоакім Ернст
2) Георг I
Діти: Від першого шлюбу: Бернхард, Аґнеса Ядвіґа, Доротея Марія, Август, Рудольф, Йоганн Ернст, Людвіг, Сабіна, Йоакім Крістоф, Анна Софія
Від другого шлюбу: Генріх
Династія: Вюртемберзький дім, Асканії, Гессенський дім
Батько: Крістоф Вюртемберький
Мати: Анна Марія Бранденбург-Ансбахська

Авторка книг з медицини.

Біографія

Народилась 22 березня 1552 року у Тюбінгені. Була шостою дитиною та п'ятою донькою в родині герцога Вюртембергу Крістофа та його дружини Анни Марії Бранденбург-Ансбахської. Мала старшого брата Ебергарда та сестер Ядвіґу, Єлизавету, Сабіну й Емілію. Згодом сімейство поповнилося шістьмома молодшими дітьми, з яких вижили Людвіг, Доротея Марія, Анна та Софія.

Втратила батька у віці 16 років. Матір більше не одружувалася, проте невдовзі закохалася у ландграфа Гессен-Дармштадтського. Згодом перебувала під наглядом, як психічно хвора людина.

18-річна Елеонора була видана заміж за 34-річного князя Ангальту Йоакіма Ернста. Весілля відбулося 9 січня 1571 у Штутгарті. Наречений був удівцем і мав п'ятьох малолітніх дітей від попередньої дружини. Його змальовували як типового правителя епохи Відродження. Відзначали різнобічну освіченість князя, його майстерність у лицарських вправах, пристрасть до полювання, палку зацікавленість богословськими питаннями та м'який характер.[1] Основною резиденцією пари був замок в Дессау,[2] який до 1580 року розширювався. У подружжя з'явилося десятеро спільних нащадків:

Потрет Йоакіма Ернста, 1572
  • Бернхард (15711596) — полковник верхньосаксонської армії, одруженим не був, дітей не мав;
  • Аґнеса Ядвіґа (15731616) — була двічі одружена, мала дев'ятеро дітей від другого шлюбу;
  • Доротея Марія (15741617) — дружина герцога Саксен-Веймару Йоганна III, мала дванадцятеро дітей;
  • Август (15751653) — князь Ангальт-Пльоцкау, був одружений із Сибіллою Зольмс-Лаубахською, мав восьмеро дітей;
  • Рудольф (15761621) — князь Ангальт-Цербсту у 16061621 роках, був двічі одруженим, мав четверо дітей від обох шлюбів;
  • Йоганн Ернст (15781601) — одруженим не був, дітей не мав;
  • Людвіг (15791650) — князь Ангальт-Кьотену у 16051650 роках, був двічі одруженим, мав четверо дітей від обох шлюбів;
  • Сабіна (15801599) — одружена не була, дітей не мала;
  • Йоакім Крістоф (15821583) — прожив 1 рік;
  • Анна Софія (15841652) — дружина графа Шварцбург-Рудольштадту Карла Ґюнтера, дітей не мала.

Йоакім Ернст пішов з життя 6 грудня 1586 року. За кілька років Елеонора взяла другий шлюб. 8 лютого 1589 у Штутгарті відбулися її заручини із ландграфом Гессен-Дармштадтським.[3]

Портрет Елеонори

У віці 37 років княгиня стала дружиною 41-річного ландграфа Гессен-Дармштадту Георга I. Весілля пройшло 25 травня 1589 у Дармштадті. Наречений також був удівцем і мав шестеро дітей від першого шлюбу. Отримав прізвисько Благочесний за вірність вченню Лютера, надзвичайну релігійність і дуже жорсткі моральні принципи. За його правління з країни були вигнані юдеї, проводилися полювання на відьом. Разом з тим, відзначався бережливістю і не залишив після себе боргів.[4] Резиденцією пари став новий ренесансний палац Дармштадта, оточений ровом і бастіонами.[5] Від 1594 року у палаці також містився притулок для сиріт. Мали мисливський замок Краніхштайн на північ від столиці.[6] Полюбляла родина також відбудований замок Ліхтенберг за «здорове повітря».[7][8] У подружжя народився єдиний син:

  • Генріх (15901601) — прожив 10 років.

Елеонора цікавилася різними галузями знань, у тому числі медициною. За допомоги лікаря Ребхольда, написала та видала шість книг з рекомендаціями щодо лікування хвороб. Друкувалася під псевдонімом «Lobesan», що у перекладі з давньонімецької означає похвальна, благочесна.

Георг помер у лютому 1596 року. Елеонора певний час мешкала при дворі свого зятя Фрідріха Вільгельма I, герцога Саксен-Веймару. Близько 1601 року повернулася до Гессен-Дармштадту й оселилася у замку Ліхтенберг, своїй удовиній резиденції.

Там і померла 12 січня 1618 року. Була похована 10 лютого 1618[3] у задній частині крипти під хорами міської церкви Дармштадта.[9]

Генеалогія

Генріх Вюртемберзький
 
Єлизавета Цвайбрюкенська
 
Альбрехт IV
 
Кунігунда Австрійська
 
Фрідріх I
 
Софія Ягеллонка
 
Карл I
 
Анна Саганська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ульріх Вюртемберзький
 
 
 
 
 
Сабіна Баварська
 
 
 
 
 
Георг Бранденбург-Ансбахський
 
 
 
 
 
Ядвіґа Мюнстенберзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Крістоф Вюртемберзький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна Марія Бранденбург-Ансбахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Елеонора
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

  1. Otto von Heinemann: Joachim Ernst, Fürst von Anhalt. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 14, Duncker & Humblot, Leipzig 1881, стор. 69–71 (нім.)
  2. Berent Schwineköper: Joachim Ernst. In: Neue Deutsche Biographie. Band 10, Duncker & Humblot, Berlin 1974, ISBN 3-428-00191-5, стор. 433 (нім.)
  3. Гессенські біографії. Ландгафиня Елеонора (нім.)
  4. Walther: Georg I:, Landgraf von Hessen-Darmstadt. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 8, Duncker & Humblot, Leipzig 1878, стор. 673 (нім.)
  5. Дармштадтський замок (нім.)
  6. Офіційний сайт замку Краніхштайн. Історія (нім.)
  7. Історія замку Ліхтенберг (нім.)
  8. Замок Ліхтенберг (нім.)
  9. Міська церква Дармштадта (англ.)

Література

  • Hans-Joachim Böttcher: Lobesan (eigentl.: Prinzessin von Württemberg ..., Eleonore)", in: Bedeutende historische Persönlichkeiten der Dübener Heide, AMF - Nr. 237, 2012, стор. 62–63.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.