Еллі Байнгорн

Еллі Байнгорн народилась 30 травня 1907 року в Ганновері. Вона була єдиною дитиною в родині бізнесмена Генрі Байнгорна та його дружини Августи Бойт. Батько тримав у Ганновері магазин капелюхів. Дитинство дівчинки пройшло у районі, населеному представниками середнього класу. Відвідувала міську школу для дівчаток, а згодом — ліцей Шиллера. Останній вона кинула не закінчивши.

Восени 1928 року потрапила на лекцію німецького авіатора Германа Кьоля, що у квітні того року, разом з бароном Ґюнтером фон Гюнефельдом, здійснив переліт через Північну Атлантику Європа—США. Наступного дня Байнгорн пішла до ганноверського аероклубу з проханням зарахувати її в штат студентів, проте президент аероклубу відмовив, не вірячи в успіх жінок-авіатрис.

Еллі після цього поїхала на навчання до Берліна. Вона заплатила внесок із 2000 марок із власних накопичень. Батьки прагнень доньки не підтримували. Оселилася вона в кімнаті у Шпандау. Льотну підготовку проходила в аеропорту Берлін-Штаакен. Її інструктором був Отто Томсен, що також викладав Ганні Райч та Вернеру фон Брауну. За штурвал літака Еллі вперше сіла 2 листопада 1928 року, її перший самостійний політ відбувся за кілька тижнів. 4 червня 1929 року вона отримала сертифікат про закінчення навчання.

Її пристрастю стали тривалі перельоти. У 1931 році вона вилетіла до Західної Африки у Португальську Гвінею, щоб приєднатися до наукової експедиції. На зворотньому шляху відмовив двигун, і Еллі пішла на вимушену посадку в Сахарі. За допомогою кочівників-туарегів, вона приєдналася до каравану верблюдів у Тімбукту. Потім вона повернулася на місце аварії для ремонту деталей літака. Французька влада прислала Байнгорн на допомогу двомісний військовий літак, що і забрав її.

Наступний переліт льотчиці був до Австралії. Вона стала другою жінкою-пілотом, після Емі Джонсон, що дісталася цього континенту з Європи, пілотуючи літак самостійно. Через певний час політ був відновлений уздовж західного узбережжя Південної Америки.

Також Байнгорн писала статті та продавала фотографії, зроблені під час подорожей.

Еллі із чоловіком (зліва) та Фердинандом Порше

29 вересня 1929 року була запрошена Auto Union у Брно на гран-прі Чехословаччини, де нагороджувала переможця. Ним став Бернд Роземаєр. Гонщик дуже вразив її. Всю наступну ніч вони танцювали разом. 13 липня 1936 р. відбулося весілля. У листопаді 1937 року народився їхній син Бернд-молодший. Проте чоловік за кілька тижнів загинув, намагаючись перевершити швидкісне досягнення Рудольфа Караччіоли.

У 1941 році вийшла заміж вдруге за доктора Карла Віттмана і народила доньку Стефанію.

1979 року у віці 72 років здала свою ліцензію пілота.

Останні роки життя провела в Оттобрунні, поблизу Мюнхена. Її син жив поблизу, зробивши кар'єру лікаря-ортопеда. У 1968 році він одружився з графинею Мікаелою Кастелл-Рюденхаузенською.

Померла Еллі Байнгорн 28 листопада 2007 року у віці 100 років.

• Christoph Frilling: Elly Beinhorn und Bernd Rosemeyer — kleiner Grenzverkehr zwischen Resistenz und Kumpanei im Nationalsozialismus. Studien zu Habitus und Sprache prominenter Mitläufer. Peter Lang Verlag, Frankfurt am Main 2009, ISBN 978-3-631-58836-9.
• Christoph Frilling: Die Pilotin und der Rennfahrer — Elly Beinhorn und Bernd Rosemeyer auf Gratwanderung im Nationalsozialismus. Verlag W. Dietrich, 2009, ISBN 978-3-933500-10-6.
• Laurence Arthur Rickels: Into Africa. In: Nazi Psychoanalysis — Vol. 2. University of Minnesota Press, Minneapolis 2002, ISBN 978-0-8166-3698-3, стор. 82-87.
• Anne Commire: Beinhorn, Elly (1907−). In: Women in World History: A Biographical Encyclopedia. Gale, 2000, ISBN 978-0-7876-4061-3.
• Svoboda Dimitrova-Moeck: Women travel abroad 1925–1932 : Maria Leitner, Erika Mann, Marieluise Fleisser, and Elly Beinhorn: women's travel writing from the Weimar Republic. Weidler, Berlin 2009, ISBN 978-3-89693-534-2, стор. 209–243.

• Еллі Байнгорн-Роземейєр (англ.)
• Еллі Байнгорн-Роземейєр. До 100-річного ювілею (англ.)