Елпідіфор (Бенедиктов)
Архієпископ Елпідіфор (в миру Олексій Іванович Бенедиктов; 1800, с. Григорівське, Пошехонський повіт, Ярославська губернія — 31 травня(12 червня) 1860, Санкт-Петербург) — єпископ Російської Православної церкви, архієпископ Таврійський (7 січня 1860); викладач і ректор духовних семінарій, настоятель монастирів, єпископ, архієпископ.
| Архієпископ Елпідіфор (Бенедиктов) | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 7 січня — 25 травня 1860 | ||
| ||
| 29 березня 1851 — 7 січня 1860 | ||
| ||
| 6 листопада 1848 — 29 березня 1851 | ||
| Попередник: | Арсеній (Москвін) | |
| Наступник: | Євсевій (Ільїнський) | |
| ||
| 1 березня 1848 — 6 листопада 1848 | ||
| ||
| 2 лютого 1842 — 1 березня 1848 | ||
| Альма-матер: | Санкт-Петербурзька духовна академія | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Бенедиктов Олексій Іванович | |
| Народження: | 1800 Пошехонський повіт, Ярославська губернія, Російська імперія | |
| Смерть: | 31 травня 1860 Санкт-Петербург, Російська імперія | |
| Чернецтво: | 28 листопада 1829 | |
| Єп. хіротонія: | 2 лютого 1842 | |
Біографія
Народився в селі Григорівське Пошехонского повіту Ярославської губернії в родині священика. Спочатку навчався в Ярославській духовній семінарії, після закінчення якої в 1821 році вступив в Петербурзьку духовну академію. У липні 1825 року закінчив курс академії.
1 вересня призначений учителем Архангельської духовної семінарії, 17 вересня того ж року отримав звання кандидата богослов'я. 10 вересня 1827 удостоєний ступеня магістра. 1 жовтня 1829 призначений інспектором Новгородської духовної семінарії. 28 листопада 1829 пострижений в чернецтво; 1 грудня висвячений на ієродиякона, а 6 грудня — у ієромонаха.
14 квітня 1832 призначений ректором Курської духовної семінарії, а 22 травня того ж року возведений у сан архімандрита і визначений настоятелем Бєлгородського Миколаївського монастиря.
З 29 листопада 1833 року — настоятель Бєлгородського Троїцького монастиря.
30 квітня 1837 переміщений ректором в Воронезьку духовну семінарію і 21 травня призначений настоятелем Воронезького Олексіївського Акатова монастиря.
2 лютого 1842 хіротонізований у єпископа Острогозького, вікарія Воронезької єпархії. З 1 березня 1848 року — єпископ Харківський, а 6 листопада того ж року переміщений Подільську кафедру. З 29 березня 1851 — єпископ Вятський.
7 січня 1860 призначений на Таврійську єпархію з возведенням у сан архієпископа, але внаслідок хвороби поїхати в єпархію не зміг.
25 травня 1860 за проханням, звільнений на спокій. Помер 31 травня 1860 року. Похований в Олександро-Невській лаврі в Феодорівській церкві у правого кліросу.
Характеризувався як людина високоосвічена, чудовий проповідник, який мав ораторський талант, добрий архіпастир, людина скромна, тихий і правдивий. За пропозицією обер-прокурора графа Н. А. Протасова він склав «Герменевтику» для семінарського курсу.
Праці
- Четыре речи при некоторых особливых случаях войны с Англией, Францией и Турцией. — Вятка, 1856,1857. Собрание поучений: в 3 т. — 1859.
- Замечание на сочинения Стурдзы: (рукопись академической библиотеки № а 1/270). Слово в день святителя Николая // Некоторые упражнения студентов Санкт-Петербургской духовной академии VI учебного курса. — СПб., 1825, т. 1, с. 100; т. 3, с. 149.
- Рассуждение о поминовении усопших // Некоторые упражнения студентов Санкт-Петербургской духовной академии VI учебного курса. — СПб., 1825, т. 1, с. 100; т. 3, с. 149.
Література
- Багалей Д., Миллер Д. История города Харькова за 250 лет существования (с 1655 p.), тт. І — II. — Харьков, 1905, 1912.
- Родосский А. С. Біографическій словарь студентовъ первыхъ XXVIII-ми курсовъ С.-Петербургской духовной академіи. 1814—1869 гг. СПб., 1907, стр. 150—152.
- Толстой Ю. Списки архіереевъ и архіерейскихъ кафедръ іерархіи Всероссійской со времени учрежденія Святѣйшаго Правительствующаго Сѵнода (1721—1871 гг.). М., 1872, № 306.
- Строев П. М. Списки іерарховъ и настоятелей монастырей Российскія церкви. СПб., 1877, стр. 549, 801, 839, 966.
- Булгаков С. В. Настольная книга для священно-церковнослужителей. Киев, 1913, стр. 1398, 1408, 1413, 1416.
- Н. Д[урново]. Девятисотлѣтіе русской іерархіи 988—1888. Епархии и архиереи. М., 1888, стр. 56, 62, 67, 71, 78.
- Петербургский некрополь / Сост. Сайтов В. И.: в 4 т. — СПб., 1912—1913. Т. 2. — С. 126.
- Филарет (Гумилевский), архиепископ. Об архиепископе Елпидифоре Бенедиктове // Обзор русской духовной литературы. — 3-е изд. — СПб., 1884, стр. 488.
- Православный Собесѣдникъ. Казань, 1902, Июль-Август, стр. 169.
- «Христіанское Чтеніе». — СПб., 1851. — Апрель. — С. 283—292.
- Филарет, архиепископ Черниговский. Русский архив. — 1887. — Кн. 3. — Сс. 249, 252.
- Филарет, архиепископ Черниговский. Русский архив. — 1895. — Кн. 1, № 2. С. 195.
- Два письма архимандрита Виталия Щепетова к архимандриту Филадельфу Пузыне // «Русскій архивъ». — 1898. — Кн. 1. — С. 300.
- Жизнеописания отечественных подвижников благочестия XVIII и XIX веков: в 12 т. — М., 1903—1912. Т. 5. — С. 309.
- Православная богословская энциклопедия или Богословский энциклопедический словарь: в 12 т. / Под ред. А. П. Лопухина и Н. Н. Глубоковского. — СПб., 1900—1911. Т. 3. Сс. 898, 1183.
- Полный православный богословский энциклопедический словарь: в 2 т. / Изд. П. П. Сойкина. — СПб., б. г. — Т. 1, с. 593, 861; т. 2, с. 1823, 2271.
Посилання
- Елпідіфор (Бенедиктов) На сайті Російське Православ'я