Ель-Харра (лавове поле)

Ель-Харра (араб. حرة الحرة‎), також Харрат-еш-Шам (араб. حَرَّة ٱلشَّام‎)[1] або Чорна пустеля[2] — велика базальтова кам'яниста пустеля вулканічного походження на Близькому Сході. Займає площу близько 40 тис. км² в межах теперішніх Сирії, Йорданії, Ізраїлю та Саудівської Аравії. Рослинність місцевості складається переважно з акацієвого скребу та включень ялівцю на більшій висоті[3].

Ель-Харра
араб. حرة الحرة‎
Географічні межі Ель-Харри
Географічні межі Ель-Харри
Країни Сирія
 Ізраїль
 Йорданія
 Саудівська Аравія
ТипКам'яниста (лавове поле)
 Ель-Харра у Вікісховищі

Сліди перших людських поселень в Ель-Харрі датуються добою пізнього епіпалеоліту (близько 12 500 —9500 рр. до н. е.)[4] Одним з найбільш відомих поселень регіону є Шубайка-1 (заселена приблизно в 12 600 — 10 000 рр. до н. е.)[4][5], де були виявлені залишки найдавнішого хліба[6].

Геологія
Типовий пейзаж пустелі на сході Йорданії

Ель-Харра складається з вулканічних полів, утворених тектонічною активністю впродовж олігоцену та четвертинного періоду[7]. Поля Ель-Харри, що містять понад 800 вулканічних конусів і близько 140 дайк є найбільшими серед усіх вулканічних полів Аравійської плити[7][8]. Вулканічна активність в Ель-Харрі розпочалася за доби міоцену, а більш молодий етап виверження (на південно-східному кінці вулканічного поля) стався за пізнього плейстоцену і голоцену[9]. Епізоди вулканічних вивержень були також зафіксовані в письмових джерелах[10][11].

Географія
Вулканічне поле Ель-Харра з космосу

Північна (сирійська) частина пустелі утвлорена вулканічними полями Джебель-ед-Друз (Джебель-ель-Араб), Ель-Сафа та Діра-ель-Тулуль. ЇЇ кордони частково співпадають з історико-географічною областю Хавран, відомою ще з біблійних часів.

Йорданська частина вулкнічного поля проходить переважно східною провінцією Ель-Мафрак. Велика кількість базальту в навколишній місцевості сприяла утворенню особливої архтіектурної традиції регіону (місто Умм-ель-Джималь, пустельні замки тощо). За ініціативи уряду Йорданії, з 2019 року йорданська частина Ель-Харри входить до Попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[12].

Саудівська частина Ель-Харри простягається на 210 км завдовжки та 75 км завширшки в південно-східному напрямку. Вона досягає північного заходу долини Ваді-ес-Сірхан, закінчуючись на висоті 1100 м у горах Джебель-ель-Амуд (провінція Табук)[13][14], являючись одним з багатьох вулканічних полів, паралельних узбережжю Червоного моря.

Примітки
  1. Ibrahim, K. (1993). The geological framework for the Harrat Ash-Shaam Basaltic Super-Group and its volcanotectonic evolution. Jordan: Bulletin 24, Geological Mapping Division, Natural Resources Authority.
  2. Betts, Alison (1982). A Natufian site in the Black Desert, Eastern Jordan. Paléorient 8 (2): 79–82. ISSN 0153-9345. doi:10.3406/paleo.1982.4322.
  3. S.A. Ghazanfar, Vegetation of the Arabian Peninsula (Springer Science & Business Media, 1998) p 272.
  4. Richter, Tobias (2017). Natufian and early Neolithic in the Black Desert. У Enzel, Yehouda; Bar-Yosef, Ofer. Quaternary of the Levant: Environments, Climate Change, and Humans. Cambridge: Cambridge University Press. с. 715–722. ISBN 978-1-107-09046-0.
  5. Richter, Tobias; Arranz-Otaegui, Amaia; Yeomans, Lisa; Boaretto, Elisabetta (5 грудня 2017). High Resolution AMS Dates from Shubayqa 1, northeast Jordan Reveal Complex Origins of Late Epipalaeolithic Natufian in the Levant. Scientific Reports (англ.) 7 (1): 17025. ISSN 2045-2322. PMC 5717003. PMID 29208998. doi:10.1038/s41598-017-17096-5. Проігноровано невідомий параметр |doi-access= (довідка)
  6. Arranz-Otaegui, Amaia; Carretero, Lara Gonzalez; Ramsey, Monica N.; Fuller, Dorian Q.; Richter, Tobias (31 липня 2018). Archaeobotanical evidence reveals the origins of bread 14,400 years ago in northeastern Jordan. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.) 115 (31): 7925–7930. ISSN 0027-8424. PMC 6077754. PMID 30012614. doi:10.1073/pnas.1801071115. Проігноровано невідомий параметр |doi-access= (довідка)
  7. Al Kwatli, Mohamad Amer; Gillot, Pierre Yves; Lefèvre, Jean Claude; Hildenbrand, Anthony (1 вересня 2015). Morpho-structural analysis of Harrat Al Sham volcanic field Arabian plate (Syria, Jordan, and Saudi Arabia): methodology and application. Arabian Journal of Geosciences (англ.) 8 (9): 6867–6880. ISSN 1866-7538. doi:10.1007/s12517-014-1731-1.
  8. Krienitz, M.-S.; Haase, K. M.; Mezger, K.; Shaikh-Mashail, M. A. (1 серпня 2007). Magma Genesis and Mantle Dynamics at the Harrat Ash Shamah Volcanic Field (Southern Syria). Journal of Petrology (англ.) 48 (8): 1513–1542. ISSN 0022-3530. doi:10.1093/petrology/egm028. Проігноровано невідомий параметр |doi-access= (довідка)
  9. H. Stewart Edgell, Arabian Deserts: Nature, Origin and Evolution (Springer Science & Business Media, 21Jul.,2006) p329-330
  10. Geological Survey Professional Paper. U.S. Government Printing Office. 1989. с. 153.
  11. Peter Vincent, Saudi Arabia: An Environmental Overview (CRC Press, 2008) p22.
  12. Centre, UNESCO World Heritage. The Jordanian ḥarrah. UNESCO World Heritage Centre (англ.). Процитовано 26 липня 2021.
  13. U.S. Geological Survey Professional Paper (U.S. Government Printing Office, 1989) pA152
  14. Geological Survey Professional Paper, Volume 560, Part 1 (U.S. Government Printing Office, 1989)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.