Емануель Шлехтер
Емануель Шлехтер (псевд. Еман; 9 жовтня 1904 або 26 березня, Львів — 11 листопада 1943, Львів) — єврейсько-польський пісняр[1], автор текстів пісень, сценарист, сатирик, перекладач, співак, композитор і режисер.
| Емануель Шлехтер | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
9 жовтня 1904 Львів | |||
| Помер |
11 листопада 1943 (39 років) Львів | |||
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Польська Республіка | |||
| Національність | євреї | |||
| Діяльність | поет, пісняр | |||
| Мова творів | польська | |||
| Жанр | єврейсько-польський пісняр | |||
| Брати, сестри | Emil Szlechterd | |||
|
| ||||
Життєпис
Походив із полонізованої єврейської родини середнього достатку. Як доброволець (будучи ще гімназистом) боровся у війні з більшовиками 1920 року. Студіював право в Університеті Яна Казимира у Львові і водночас виступав у кабаре та театрах. Від початку був пов'язаний з Польським Радіо Львів, де виявив себе як мовний пурист, про якого колеги говорили: «більш польський, ніж поляки». Навіть прізвище своє записував згідно з польською транслітерацією: Szlechter. Близько 1933 року виїхав до Варшави.
Замордований окупантами разом з дружиною і сином у концентраційному таборі у Львові не пізніше 1943 р.
Доробок
У Варшаві став одним із найбажаніших авторів діалогів, сценаріїв, пісень. Брав участь у створенні майже тридцяти фільмів, в тому числі трьох фільмів Міхала Вашинського (Michał Waszyński) про львівських батярів — Щепка і Тонька. Його пісні і нині відомі у Польщі, хоча прізвище автора текстів залишається в тіні.
- «Кожен може кохати» («Każdemu wolno kochać»),
- «А мені шкода літа» («A mnie jest szkoda lata»),
- «Трішки щастя в коханні» («Odrobinę szczęścia w miłości»),
- «Сексепіл» («Sexapeal»),
- «На дев'яту домовився з нею» («Umówiłem się z nią na 9-tą»).
«Львівські» пісні:
- «Тільку ві Львові» («Tylko we Lwowie»)[2],
- «Серце батяра» («Serce batiara»),
- «Маю ґітару ві Львові куплену» («Mam gitarę kupioną we Lwowie», інша назва «Розспіваний Львів»(«Rozśpiewany Lwów») чи «Ми два обацвай») («My dwaj obacwaj»)[3].
Джерела
- Adam Redzik. Jak twórca szlagierów wszech czasów nie został adwokatem — Rzecz o Emanuelu Schlechterze (1904—1943). w 110. rocznicę urodzin i 70. rocznicę śmierci. «Palestra». 1–2, s. 245—255, 2014.
- Skocz do: a b c d e Schlechter, Emanuel. Biografia. W: Biblioteka Polskiej Piosenki [on-line]. [dostęp 2014-09-16].
- Skocz do góry ↑ Tak: T. Lerski, Emanuel Schlechter: wspomnienie o autorze lwowskich piosenek, «Rocznik Lwowski» 1999, s. 101—107; tenże, Emanuel Schlechter. Wspomnienie o autorze piosenek, «Piosenka» 2006, R. 1, z. 2, s. 95–98; tenże, Szlechter Emanuel, «Polski Słownik Biograficzny», T. XLVIII/3, z. 198, s. 352—353.
- Redzik, Emil Henryk Szlechter (1906—1995) — w dwudziestą rocznicę śmierci, «Palestra» 2015, nr 1-2, s. 216.
- Tomasz S. Lerski: Emanuel Szlechter. W: Polski Słownik Biograficzny. T. 48. s. 351—353.
- Redzik, Emil Henryk Szlechter (1906—1995) — w dwudziestą rocznicę śmierci, «Palestra» 2015, nr 1-2, s. 216.
- Redzik, Jak twórca szlagierów wszech czasów nie został adwokatem — rzecz o Emanuelu Schlechterze (1904—1943). W 110. rocznicę urodzin i 70. rocznicę śmierci, «Palestra» 2014, nr 1-2, s. 245—255.