Еме Сезер

Народився в багатодітній негритянській родині; його батько був чиновником, мати — кравчинею. Читати його навчила бабуся, одна з небагатьох грамотний жінок Мартиніки. У 1919—1924 роках навчався в школі в Бас-Пуенте, потім у Фор-де-Франс. У 1931 році Сезер переїхав до Парижа, де, поступив до престижного ліцей Луї-ле-Гран (Lycée Louis-le-Grand), познайомився з Леопольдом Сенгором, який згодом став великим Сенегальским письменником і першим президентом країни; їхня дружба тривала до смерті Сенгора в 2001 році.

Разом зі студентами з африканських країн, які також вчилися в Парижі, Сезер почав випускати журнал «Чорний студент» (L'Étudiant noir, 1934). На сторінках цього видання він вперше виклав концепцію негритюду — єдності чорної раси, поневоленої і розкиданої по світу в результаті колоніальної експансії європейців. Незважаючи на демонстративний виклик офіційній колоніальній ідеології, негритюд спочатку мав радше культурний характер і служив для відстоювання цінностей африканських народів, придушуваних колонізаторами. Сам Сезер заявляв: «Я належу до раси тих, кого пригнічують» (Je suis de la race de ceux qu'on opprime). В 1935 році він вступив до Еколь нормаль і, відпочиваючи в Далмації, почав працювати над «Щоденниками повернення в рідну країну» (Cahier d'un retour au pays natal ) — твором, з якого почалася його слава (завершено в 1938). У цій написаній вільним віршем поемі Сезер відстоював гідність своєї раси. Завершивши освіту, він разом з дружиною Сюзанною Руссі повернувся на Мартиніку йстав працювати викладачем у Форт-де-Франс, у ліцеї, який колись сам закінчив.

Під час війни Сезер видавав журнал "Тропіки " (Tropiques), що гостро критикував вішістский режим; журнал проіснував два роки (1941–1943) і був закритий по вимогу цензури. У цей же період на Мартиніку переїхав засновник сюрреалізму Андре Бретон ; знайомство з ним справило величезний вплив на творчість Сезера і привело його до табору сюрреалістів. Нова манера письма з'явилася вже наступній збірці віршів «Чарівна зброя» (Les Armes miraculeuses, 1946). Сюрреалізм розглядався Сезером як революційне мистецтво, що руйнує панування традиції і дає абсолютну свободу самовираження.

У 1945 році, балотуючись від партії комуністів, Сезер був вперше обраний мером Форт-де-Франса. На своєму посту він перебував аж до 2001 року. Першим його успіхом було визнання за Мартинікою прав департаменту Франції (1946). У 1947 році Сезер стає одним із засновників журналу «Présence africaine», що виражає ідеологію панафриканізму, через рік виходить складена ним «Антологія негритянської і малагасійської поезії» з передмовою Жан-Поля Сартра, який благословив рух негритюду. У знаменитій «Промові про колоніалізмі»(1950) Сезер прямо ставив знак рівності між колоніалізмом і нацизмом. Вийшовши з комуністичної партії через розбіжності навколо десталінізації (1956), він вступив в партію прогресистської Мартиніки і успішно балотувався в Національну асамблею. За роки, проведені на посаді мера, Сезер багато зробив для економічного і культурного розвитку міста і всього острова, періодично висловлюючись про необхідність перетворення Мартиніки в незалежну державу. Післявоєнна творчість Сезера тісно пов'язана з темами расової і культурної ідентичності, боротьби за права африканських народів (п'єси "Трагедія короля Крістофа " (1963) і «Сезон у Конго» (1966), присвячена Патрісові Лумумбі, збірка поезій «Металеві кайдани» (1960)). Сезер помер від гострої серцевої недостатності у лікарні Фор-де-Франса і був удостоєний державного похорону, на якому був присутній президент Франції Ніколя Саркозі.

15 січня 2007 року за декретом міністра транспорту і туризму, Домініка Пербена, аеропорт в місті Фор-де-Франс «Ле Ламентен» було перейменовано в «Аеропорт Мартиніки імені Еме Сезера» (фр. Aéroport Martinique - Aimé Césaire).

Проза

• 1939 Cahier d'un retour au pays natal, Revue Volontés n°20, 1939, Pierre Bordas 1947, Présence africaine, Paris, 1956.
• 1946 Les Armes miraculeuses, 1946, Gallimard, Paris, 1970
• 1947 Soleil cou coupé, 1947, Éditions K., Paris, 1948
• 1950 Corps perdu (gravures de Pablo Picasso), Éditions Fragrance, Paris, 1950
• 1960 Ferrements, Seuil, Paris, 1960, 1991
• 1961 Cadastre, Seuil, Paris, 1961
• 1976 Œuvres complètes (3 томи), Desormeaux, Fort-de-France, 1976

Поезія

• 1982 Moi, laminaire, Seuil, Paris, 1982
• 1994 La Poésie, Seuil, Paris, 1994. (повне зібрання поетичних творів).
• 2010 Sept poèmes reniés suivi de La Voix de la Martinique, édition bibliophilique (David Alliot éditeur), Paris, 2010

Драми

• 1958 Et les chiens se taisaient, Présence Africaine, Paris, 1958, 1997
• 1963 La Tragédie du roi Christophe, Présence Africaine, Paris, 1963, 1993
• Une saison au Congo, Seuil, Paris, 1966, 2001
• 1969 Une Tempête, d'après La Tempête de William Shakespeare : adaptation pour un théâtre nègre, Seuil, Paris, 1969, 1997

Есе

• 1948 Esclavage et colonisation, Presses Universitaires de France, Paris, 1948, réédition : Victor Schoelcher et l'abolition de l'esclavage, Éditions Le Capucin, Lectoure, 2004
• 1950 Discours sur le colonialisme, éditions Réclames, Paris, 1950 ; éditions Présence africaine, 1955
• 1987 Discours sur la négritude, 1987, Paris, Présence Africaine, 2004 (avec le Discours sur le colonialisme).

Історична розвідка

• 1962 Toussaint Louverture, La révolution Française et le problème colonial, Présence Africaine, Paris

Інтерв'ю

• 2004 Rencontre avec un nègre fondamental, Entretiens avec Patrice Louis, Arléa, Paris
• 2005 Nègre je suis, nègre je resterai, Entretiens avec Françoise Vergès, Albin Michel, Paris

Аудіозаписи

• 1994 Aimé Césaire, Hatier, Paris, Les Voix de l'écriture

Поезії Еме Сезера перекладав українською Михайло Москаленко. Див. журнал «Всесвіт», 1988, № 10.

• Негритюд

• Ernst-Peter Ruhe, Aimé Césaire et Janheinz Jahn. Les débuts du théâtre césairien. La nouvelle version de «Et le chiens se taisaient», Königshausen & Neumann, Würzburg 1990, ISBN 3-88479-515-5
• Josaphat B. Kubayand, The Poet's Africa. Africanness in the Poetry of Nicolás Guillén and Aimé Césaire, Greenwood Press New York 1990, ISBN 0-313-26298-5, ISSN 0069-9624
• Victor M. Hountondji, Le Cahier d'Aimé Césaire. Evénement littéraire et facteur de révolution, Éditions L'Harmattan Paris 1993, ISBN 2-7384-1965-8, ISSN 1242-5974
• Buata B. Malela, Les écrivains afro-antillais à Paris (1920—1960). Stratégies et postures identitaires, Paris, Karthala, coll. Lettres du Sud, 2008, ISBN 978-2-84586-979-0
• Buata B. Malela., Aimé Césaire. Le fil et la trame: critique et figuration de la colonialité du pouvoir, Paris, Anibwe, 2009, ISBN 978-2-916121-19-2
• Gregson Davis, Aimé Césaire, Cambridge University Press 1997, ISBN 0-521-39072-9
• Luciano C. Picanço, Vers un Concept de Littérature Nationale Martiniquaise. Évolution de la Litterature Martiniquaise au XXème Siècle — Une Étude sur l'Œuvre d'Aimé Césaire, Édouard Glissant, Patrick Chamoiseau et Raphael Confiant, Peter Lang Publishing New York 2000, ISBN 0-8204-5030-8, ISSN 1077-0186
• Karin Sekora, Der Weg nach Kem't. Intertextualität und diskursives Feld in Aimé Césaires Cahier d'un retour au pays natal, Königshausen & Neumann, Würzburg 2000, ISBN 3-8260-1673-4
• Patrice Louis, A, B, C …ésaire. Aimé Césaire de A à Z, Ibis Rouge Éditions, Martinique 2003, ISBN 2-84450-200-8

• Марина Столяренко: Негритюд як пошук самобутності у франкомовній літературі Карибських островів
• Aimé Césaire, poète de l'universelle fraternité — сайт, присвячений творчості й політичним ідеям Еме Сезера
• Pour regarder le siècle en face — виставка під егідою ЮНЕСКО, присвячена Еме Сезерові, 1998
• Aimé Césaire, l'art de la négritude — Мистецтво негритюду^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Hommage à Césaire — пам'яті Еме Сезера, сайт мерії Пор-де-Франс
• Jamais l'homme européen ne s’élance vers l'avenir — «Промова про колоніалізм»
• " Aimé Césaire, une voix pour l'histoire "
• Cahier d'un retour au pays natal ou la formation dialectique du Je césairien — сайт, присвячений творчості поета