Еміль Дюбуа-Реймон

Еміль Дюбуа-Реймон (7 листопада 1818, Берлін, Пруссія — 1896) — німецький фізіолог, засновник електрофізіології. Учень Йоганна Мюллера. Засновник Інституту фізіології в Берліні.

Еміль Дюбуа-Реймон
нім. Emil Heinrich Du Bois-Reymond[1]
Народився 7 листопада 1818(1818-11-07)[2][3][…]
Берлін, Королівство Пруссія[4][1]
Помер 26 грудня 1896(1896-12-26)[2][3][…] (78 років)
Берлін, Німецька імперія[4][1]
Поховання Französischer Friedhofd
Країна  Королівство Пруссія[1]
 Німецький рейх
Національність Гугеноти[1]
Діяльність лікар, фізіолог, викладач університету, фізик, зоолог, невролог
Галузь Електрофізіологія і фізіологія
Alma mater Боннський університет[1], Гумбольдтський університет Берліна і Französisches Gymnasium Berlind (1837)[1]
Науковий ступінь докторський ступінь[1] (1843) і професор (1846)
Науковий керівник Йоганн Петер Мюллер
Відомі учні Isidor Rosenthald і Eduard Hitzigd
Знання мов німецька[2][1] і французька[1]
Заклад Університет Фрідріха-Вільгельма і Berliner Akademie der Künsted
Членство Лондонське королівське товариство, Прусська академія наук[1], Петербурзька академія наук, Шведська королівська академія наук, Угорська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Національна академія деї Лінчеї, Російська академія наук, Баварська академія наук, Нідерландська королівська академія наук, Національна академія наук США, Deutsche Physikalische Gesellschaftd і Berlin Society for Anthropology, Ethnology, and Prehistoryd
Батько Felix-Henri du Bois-Reymondd[1]
Брати, сестри Paul du Bois-Reymondd[1]
Нагороди

медаль Гельмгольцаd (1892)

Почесний доктор Віденського університетуd

іноземний член Лондонського королівського товариства

Народився в Берліні в родині гугенотського походження. Мати походила з родини, серед предків якої були торговці, науковці та митці, що впродовж поколінь мешкали в Берліні. Натомість батько Еміля був бідний емігрант, що приїхав з франкомовного швейцарського кантону Невшатель.

Навчався в Боннському університеті.

Дюбуа-Реймон встановив наявність мембранного потенціалу спокою у нервах і м'язах, виявив відхилення від цього потенціалу спокою — потенціал дії.

1845 року спільно з Ернстом фон Брюке заснував у Берліні Німецьке фізичне товариство[5].

У філософському сенсі відстоював позитивізм та, разом з тим, обмеженість наукового методу. Він популяризував принцип «Ignorabimus» — є певні межі, за якими наука не може досягти надійного знання. Про це він писав у своїй праці «Межі науки» (нім. Über die Grenzen des Naturerkennens) у 1872 році.

Примітки
  1. Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. Bettelheim — B. — Vol. 1, 1896. — S. 125–131.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Encyclopædia Britannica
  4. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118527665 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. ADB: Brücke, Ernst von

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.