Емілі Вотсон

Народилась 14 січня 1967 року в Лондоні.

Її батько був архітектором, мати — професором англійської мови. Емілі закінчила відділення англійської літератури Бристольського університету й намагалася вступити до Лондонської студії драматичного мистецтва, однак перша спроба виявилась невдалою. Три роки вона працювала офіціанткою та клерком, після чого її все ж таки прийняли до студії. У 1992 році її прийняли у трупу Королівського Шекспірівського театру, де вона грала невеличкі ролі, середи яких найбільш помітною була роль Віоленти у п'єсі Шекспіра «Все добре, що добре закінчується». Перший успіх до неї прийшов вже після виходу з трупи, у 1994 році, коли вона зіграла школярку Мері у п'єсі Ліліан Ґелман «Дитяча година».

У 1996 році Емілі дебютувала в кіно, де вона зіграла роль Бесс у культовій картині Ларса фон Трієра «Розсікаючи хвилі». За цю роль вона отримала приз «Фелікс» як найкраща акторка 1996 року, нагороди New York Film Critics Circle Award і London Film Critics Circle Award, а також була номінована на «Оскар» та «Золотий глобус». Потім вона знялася у фільмах «Боксер» (1996), «Гіларі і Джекі» (1998), «Колиска буде гойдатися» (1999). За роль віолончелістки Жаклін дю Пре у драмі режисера Ананда Такера «Гіларі і Джекі» вона в черговий раз була номінована на «Оскар» і «Золотий глобус».

Визначною була роль Мері О'Браєн у фантастичному бойовику-антиутопії "Еквілібріум" 2002-го року американського режисера Курта Віммера.

У 2005 році актриса узяла участь в озвучуванні анімаційного фільму Тіма Бертона «Труп нареченої», номінованого на «Оскар». У тому ж році на екрани вийшов трилер «У кожного своя брехня» з Томом Вілкінсоном та Рупертом Евереттом, а за роль у картині «Життя та смерть Пітера Селерса» Вотсон отримала номінацію на премію «Золотий глобус».

У 2006 році Емілі Вотсон знялася в фільмі «Міс Поттер» Кріса Нунана з Рене Зеллвегер та Юеном МакГрегором. Серед інших робіт Емілі варто виділити сімейну драму «Вау-Вау» з Гебріелом Бірном та Мірандою Річардсон, «Пропозиція» з Гаєм Пірсом, Ліамом Нісоном та Джоном Гертом, і «Водяний кінь: легенда глибин».

У 2008 році Вотсон з'явилась на великому екрані в режисерському дебюті прославленого сценариста Чарлі Кауфмана «Нью-Йорк, Нью-Йорк». Це стрічка про театрального режисера Кейдана Котарда (Філіп Сеймур Гоффман), життя котрого підкорене творчості, розумовим пошукам, жінкам та алкоголю.

Емілі Вотсон є ветераном лондонської театральної сцени. Серед її робіт — «Три сестри», «Дядя Ваня», «Дванадцята ніч, або Як вам завгодно» (дві останні поставлені режисером Семом Мендесом), «Веселі бідняки», «Дитяча година», «Все добре, що добре закінчується», «Приборкання норовливої» та інші.

У 2019 акторка знялася у британсько-американському мінісеріалі «Чорнобиль», відзначеному багатьма престижними нагородами в різних номінаціях[1].

У 1995 році Емілі вийшла заміж за актора Джека Вотерса, з котрим грала у Королівському Шекспірівському театрі. Восени 2005 року в них народилась дочка Джульєт, а у 2008 році син Ділан.

• Біографія Емілі Вотсон (рос.). Перевірено 27 січня 2011. .
• Біографія Емілі Вотсон (рос.). Перевірено 27 січня 2011. .
• Біографія Емілі Вотсон (рос.). Перевірено 27 січня 2011. .