Ендостиль
Ендостиль (від дав.-гр. ἔνδον — «всередині» та στϋλος — «паличка») — борозенка, вислана миготливими і залозистими клітинами, розташована на черевному боці глотки у ланцетника, покривників і личинок міног — піскорийок. Ендостиль являє собою заглиблення, глибше у покривників та вистелене частково миготливими, частково залозистими клітинами. Клітини, розташовані на самому дні заглиблення, тобто на серединній лінії, мають довші волоски. У покривників бічні поверхні борозни несуть з кожного боку декілька поздовжніх смуг залозистих клітин.
Функція ендостилю полягає в тому, що залозисті клітини виділяють слиз, до грудочок якого приклеюються завислі у воді часточки їжі та разом з грудочками просуваються дією миготливого апарату до кишечника, тоді як вода через зяброві щілини та перибранхіальну порожнину витікає назовні. У кишководишних ендостиль представлений усім нижнім відділом передньої частини кишечника, що слугує для проведення їжі, тоді як вода іде до зябер по верхньому відділу. Крім того, ендостиль виробляє тиреоїдні гормони. У хребетних він перетворюється на щитоподібну залозу, що виконує ту ж функцію[1][2].
Примітки
- Crockford S. J. (2009). Evolutionary roots of iodine and thyroid hormones in cell-cell signaling. Integrative and Comparative Biology 49 (2): 155—166. PMID 21669854. doi:10.1093/icb/icp053.
- Наумов Н. П., Карташёв Н. Н. Зоология позвоночных. Ч. 1. Низшие хордовые, бесчелюстные, рыбы, земноводные. — М. : Высшая школа, 1979. — С. 27—28, 113.
Посилання
- Талпош В. С. Зоологія. Словник-довідник. Поняття, терміни. — Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2000. — 240 с. — ISBN 966-7520-47-1.