Енріко Коломбарі

У дорослому футболі дебютував 1920 року виступами за команду «Піза», в якій провів шість сезонів, взявши участь у 134 матчах чемпіонату.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Торіно», до складу якого приєднався 1926 року. Відіграв за туринську команду наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Торіно», був основним гравцем команди. За цей час двічі виборов титул чемпіона Італії (один був анульований).

1930 року уклав контракт з клубом «Наполі», у складі якого провів наступні сім років своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «Наполі» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. У 1933 і 1934 роках ставав з командою бронзовим призером чемпіонату Італії. Брав участь у матчах розіграшу Кубка Мітропи 1934.

Протягом 1937—1938 років знову захищав кольори клубу «Піза».

Завершив ігрову кар'єру у команді «Савойя», за яку виступав протягом 1938—1939 років.

1928 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у її формі 9 матчів.

Розпочав тренерську кар'єру, ще продовжуючи грати на полі, 1938 року, очоливши тренерський штаб клубу «Савойя».

Протягом тренерської кар'єри також очолював команди «Емполі», «Тернана», «Вітторіо Венето», «Про Мольяно», «Тревізо», «Торрезе» та «Беллуно».

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Потенца», головним тренером команди якого Енріко Коломбарі був з 1953 по 1954 рік.

Помер 7 березня 1983 року на 79-му році життя у місті Піза.