Ентоні Г'юїш

Ентоні Г'юїш
англ. Antony Hewish
Ім'я при народженні англ. Antony Hewish
Народився 11 травня 1924(1924-05-11)[1][2][…]
Фовей, Корнуолл, Англія
Помер 13 вересня 2021(2021-09-13)[3] (97 років)
Країна  Велика Британія
Діяльність астроном, астрофізик, фізик, викладач університету
Alma mater Королівський коледж в Тонтон,
Кембриджський університет
Галузь фізика, астрономія
Заклад Кавендішської лабораторія в Кембриджі
Маллардська радіоастрономічна обсерваторія
Єльський університет
Аспіранти, докторанти Джоселін Белл Бернелл
Членство Лондонське королівське товариство, Американська академія мистецтв і наук, Індійська національна академія наукd і Європейська академія[4]
Нагороди Нобелівська премія з фізики (1974)

Ентоні Г'юїш (англ. Antony Hewish; 11 травня 1924(19240511), Фовей, Корнуолл, Англія13 вересня 2021) англійський фізик-радіоастроном, член Лондонського королівського товариства. Лауреат Нобелівської премії з фізики 1974 року (спільно з Мартіном Райлом) «за піонерські дослідження в області радіофізики» і «за визначальну роль у відкритті пульсарів».

Наукова біографія

Родився у місті Фовей (Корнуолл). Закінчив Кембриджський університет. У 1943—1946 перебував на військовій службі. З 1946 працює в Маллардській радіоастрономічної обсерваторії Кембриджського університету (з 1982-її директор), з 1951 також викладає в цьому університеті (з 1971 професор радіоастрономії). З 1977 — також професор астрономії Королівського інституту Великої Британії.

Наукові роботи відносяться до радіоастрономії. У ранніх роботах досліджував вплив іоносферних неоднорідностей на проходження радіохвиль через іоносферу. У 1964 відкрив явище мерехтіння радіоджерел малих кутових розмірів при проходженні їхнього випромінювання через хмари плазми в міжпланетному просторі, особливо поблизу Сонця (характерний період мерехтінь — порядку 1 с); показав, як характеристики мерехтіння пов'язані з параметрами неоднорідностей міжпланетної плазми і з кутовими розмірами джерела, і використовував явище мерехтіння для вивчення сонячної корони і оцінки розмірів самих малих радіоджерел. У ході цих спостережень студентка Кембриджського університету Дж. Белл, яка працювала під керівництвом Г'юіша, в липні 1967 відкрила джерела пульсуючого радіовипромінювання; незабаром Г'юішем і його співробітниками були відкриті ще три подібних об'єкта, названі пульсарами (перше повідомлення про відкриття опубліковано 9 лютого 1968). Г'юїш показав позаземне походження виявленого радіовипромінювання і першим припустив, що воно пов'язане з нейтронними зірками; оцінив відстані до пульсарів за величиною дисперсії швидкості імпульсів в міжзоряному середовищі і показав, що вони розташовані у нашій Галактиці.

Нагороди

Див. також

Примітки

Література

  • Колчинський І. Г., Корсунь А. А., Родрігес М. Г. Астрономи. Біографічний довідник. — Київ : Наукова думка, 1986.

Посилання

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.