Енці

Е́нці (самоназва сомату або пе-бай; застаріла російська назва єнісейські самоєди рос. енисейские самоеды) — самодійський автохтонний народ у пониззі Єнісея на півночі Євразії (Росія).

Енці
Зразки традиційного енецького одягу
Кількість 253 особи
Ареал  Росія: 227 осіб (2002)
 Україна: 26 осіб (2001)
Близькі до: Ненці, Нганасани,
Самодійські народи
Мова енецька
ненецька і російська мови
Релігія православні
раніше — прибічники традиційних вірувань (шаманізм)

Етноніми

Етнонім енці є екзонімом, що штучно був запроваджений у 1930-ті рр. Г.Н.Прокофьєвим, і є похідним від енецького енете / еннече «людина, чоловік»[1].

Тундрові енці називали себе сомату, лісові — пе-бай (лісові баї), або за назвами родів.

Територія проживання і чисельність

Енці живуть переважно на території колишніх Усть-Єнісейського, Дудінського, Авамського районів Таймирського району (кол. Таймирський автономний округ). В наш час[коли?] енці проживають у декількох змішаних за національним складом поселеннях в гирлі Єнісея, а також декілька осіб у адміністративному центрі — містечку Дудінка.

Енці — одна з найнечисельніших корінних північних народностей. Динаміку змін чисельності російських енців ілюструє Таблиця чисельності енців (1926—2010), складена на основі даних, отриманих в ході переписів, однак слід обмовитись, що загалом енці не обраховувалися в переписах 1959 і 1979 років, і тому дані є оціночними і/або неповними[2]:

РікЧисельність,
осіб
1926378
195918 (?)
1962300 ~ 400[3]
1979бл. 300
1989209
2002237
2010 227

За даними перепису чисельності населення Росії 2010 року кількість ненців склала 227 осіб.

Після розпаду СРСР в Україні за даними перепису населення 2001 року виявилось, що в країні енцями себе назвали 26  осіб, з числа яких аж 18 (понад 2/3) вказали енецьку рідною мовою, тоді як російську такою вважали втричі менше (6 осіб)[4].

Т.ч. загальна кількість енців у світі (в Росії та Україні) — 253 особи.

Спорідненість, мова і релігія

Мовно і культурно енці близькі до інших самодійців, в першу чергу, ненців і нганасанів.

До сер. XX ст. енецька мова вважалась діалектом ненецької; за переписами 1959 і 1979 рр. енців ураховували в складі ненців або нганасанів. Зливаючись з ненцями і нганасанами, ененцька мова належить до самодійських мов уральської мовної родини.

Енецька мова поділяється два діалекти: тундровий і тайговий (лісовий, пебай). Енецькою володіють бл. 150 осіб. Усі носії мови є людьми старших поколінь. Для переважної більшості енців основними мовами спілкування є російська і/або ненецька мови. Мова є безписемною.

Вірники серед енців — православні; про давніші шаманістські вірування зберігаються лише неясні згадки.

Історія і субетонси

Тундрові енці (хантайські самоєди) платили ясак у Хантайському зимів'ї (зараз вони складають приблизно 2/3 усіх енців). Влітку вони кочували в тундрах між Єнісеєм і річкою Пурою; взимку ж відкочовували південніше в лісотундру між річкою Мала Хета і озером Пясіно. Ця група складалася з декількох великих родових об'єднань (Сомату, Бай, Муггаді) і мала самоназву сомату-онейеннече. Решта енців називали їх маду (родичі по дружині).

Лісові енці (карасинські самоєди) платили ясак у Карасинському зимів'ї і постійно кочували в лісовій смузі на південь від Дудінки. У їхній склад входили родові групи Муггаді, Ючі і низка родин групи Бай.

Етнографічну специфіку цих обох груп багато в чому втрачено, і зараз вони розглядаються як етно-територіальних підрозділів етносу.

Господарство і суспільство

Основні традиційні заняття енців — оленярство і мисливство (на оленів, хутрових звірів тощо).

Комплексне оленярсько-промислове господарство енців потребувало гнучкої системи організації соціуму, основи якого базувалися як на принципах спорідненості, так і на територіальних зв'язках.

Панівну роль у енецькому суспільстві відіграє чоловік — мисливець і оленяр. Жіноча активність зводиться до хатньої господарки.

Кількісний склад родин енців ніколи не був великим через високий рівень дитячої смертності. Більшою мірою віталось народження хлопчика/ів. При народженні йому давали ім'я—прізвисько, що було пов'язане з його зовнішністю, обставинами або ситуацією народження, порою року тощо.

Побут і культура

Основний тип житла енців — чум, водночас має низку відмінностей від загальносамодійського і є подібний на той, що побутує у нганасанів.

Вкупі з чумом, у енців і нганасанів побутував спільний комплекс вбрання. Історично він походить від розпашного одягу з вшитим нагрудником. Традиційне вбрання у 2 груп енців незначно різниться між собою, адже у південніших (лісових) енців більшого поширення набув ненецький одяг. Т.ч. більш архаїчним (первинним) є комплекс вбрання тундрових енців.

У енців був розвинутий усний фольклор — міфологічні казки, перекази, побутові історії і народні оповідання, записав і оприлюднив (видав) які, додавши також дані власних етнографічних розвідок і польових досліджень, російський етнограф Б.О.Долгіх.

Виноски
  1. Енці на www.ethnology.ru («Етнонаціональні спільноти Росії» (рос.)
  2. Енці на www.eki.ee, «Червона книга» народів Російської імперії (англ.)
  3. дані В.Васильєва
  4. Всеукраїнський перепис населення 2001 року / Національний склад населення, громадянство / Розподіл населення за національністю та рідною мовою (укр.)[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела і посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.