Епсилон Візничого

ε Візни́чого — п'ята за яскравістю зоря у сузір'ї Візничого. Відома, як змінна зоря типу Алголя (EA за класифікацією Загального каталогу змінних зір). Серед відомих зір має один із найдовших періодів змінності, який становить близько 27 років. Затемнення триває у межах 640—730 діб (тобто, близько двох років). Крім того, один із компонентів пульсує з малою амплітудою та періодом близько 66 діб.

Також зоря відома своїми великими розмірами: радіус компоненти А за різними розрахунками становить від 135 до 190 радіусів Сонця.

Табличні дані
Спостережувані дані (на 2000 рік)
Сузір'я Візничий
Пряме піднесення (ПП) 05h 01m 58.13245s
Схилення (СХ) +43° 49′ 23.9059″
Видима зоряна величина +2.98 (середня, у фільтрі V); змінюється від +2.92 до +3.83
Характеристики
Спектральний тип F0 + ~B5V
Тип змінності (за Загальним Катаогом Змінних Зір) Тип Алголя (EA)
Індекси кольору
U−B +0.30
B−V +0.54
R−I 0.45
Астрометричні відомості
Радіальна швидкість -2.5 км/с
Власний рух ПП: −0.86±1.38 мас/рік

СХ: −2.66±0.75 мас/рік

Паралакс 1.53 ± 1.29
Відстань Близько 2000 світлових років (700 парсек)
Абсолютна зоряна величина -9.1
Деталі
Компонент А
Маса 2.2 — 15 M☉
Радіус 135-190 R☉
Світність (болометрична) 37,875 L☉
Температура 7750 К
Прискорення вільного падіння на поверхні 0.1 м/с2
Швидкість обертання (у проекції на промінь зору) 54 км/с
Компонент В
Маса 6 — 14 M☉
Радіус 3.9 ± 0.4 R☉
Температура 15 000 К
Прискорення вільного падіння на поверхні 100 м/с2
Орбіта
Період 9896.0 ±1.6 діб
Велика піввісь 18.1 ± 1.3 а.о.
Ексцентрисистет 0.227± 0.011
Нахилення 89°
Довгота висхідного вузла 264°
Аргумент періастру (вторинний компонент) 39.2 ± 3,4°
Момент проходження через періастр 34723±80 (Модифікована Юліанська Дата)
Інші назви та позначення зорі
Альмааз, Аль Анз, Хальдус, ε Aur, 7 Aur, BD+43 1166, FK5 183, HD 31964, HIP 23416, HR1605, SAO 39955.
Джерела даних
Каталог Гіпаркос (англ. Hipparcos Catalogue),

Каталог яскравих зір (англ. Bright Star Catalogue),

9-тий Каталог спектроскопічних орбіт подвійних зір (англ. 9th Catalog of Spectroscopic Binary Orbits), Variable Star Index (VSX)

Посилання на бази даних
SIMBAD data

Походження назви

ε Візничого — позначення за системою Байєра[24] частіше всього використовується астрономами.

В англійській мові зоря також відома під назвами «Almaaz», «Al Anz»[15][25], які походять від арабського الماعز (al-mācz)[15].

У китайській мові словом 柱 (Zhù), яке означає «стовпи», називають астеризм, що складається з е Візничого, ζ Візничого, п Візничого, υ Візничого, v Візничого, т Візничого, х Візничого і 26 Візничого. [26] Сама ε Візничого відома як 柱一 (Zhù yī, «Перша зірка стовпів»). [27]

Історія спостережень

1821—2009

Завдяки своїй яскравості зоря добре видна неозброєним оком. Але 1821 року астроном Йоганн Фрич (англ. Johann Fritsch) на основі своїх спостережень вперше помітив, що вона є змінною[джерело?]. Пізніше, з 1842 по 1848 роки її спостерігали німецький математик Едуард Хайс (англ. Eduard Heis) та прусський астроном Фрідріх-Вільгельм Аргеландер. Дані обох цих спостерігачів показали, що 1847 року зоря стала значно тьмянішою. Це привернуло їх увагу. ε Візничого значно пояскравішала, і повернулася до «нормального стану» наступного вересня. Завдяки тому, що до зорі була прикута значна увага, постійно з'являлися нові й нові дані. Дані спостережень показали, що ε Візничого змінювала свою яскравість не лише протягом тривалого періоду, а й показувала короткочасні зміни яскравості. Наступне затемнення відбувалися між 1874 і 1875 роками і, майже через тридцять років по тому, між 1901 і 1902 роками.

Ганс Людендроф, який також спостерігав зорю, вперше зайнявся її детальним вивченням. 1904 року він опублікував статтю під назвою «Дослідження змін блиску ε Візничого»[1]. У ній він зазначив, що зоря є затемнюваною змінною типу Алголя.

Телескоп Спітцер

На засіданні Американського Астрономічного Товариства у січні 2009 року Дональд Хорд (англ. Donald Hoard), член дочірнього проекту NASA — Наукового центру Спітцера (англ. Spitzer Science Center) при Каліфорнійському Інституті Технологій у Пасадені повідомив, що дані, отримані телескопом Спітцер під час більш ранніх спостережень, вказують на наявність у системі гарячого компоненту спектрального класу В, який на діаграмі Герцшпрунга—Рассела розташований на відгалуженні гігантів. За отриманими даними[джерело?], його маса становила 2,2–3,3 маси Сонця та він був оточений пиловим диском.

ε Візничого активно та цілеспрямовано спостерігався з 2009 по 2011 рік. Саме тоді відбувалося останнє затемнення. Наступне відбудеться у період з 2036 по 2038 роки.

Галерея
ε Візничого розташована поряд із Капеллою (α Візничого) — найяскравішою зорею сузір'я та однією з найяскравіших на небі Зображення системи орбіта відносно картинної площини Зображення системи під великим орбіти відносно картинної площини Вигляд системи в уяві художника. Вона складається із зорі спектрального класу F та гарячого супутника класу B, оточеного пиловим диском Картка околиць зорі ε Візничого. На ній показано саму зорю (хрестиком) та зорі порівняння (числами)

Джерела
  1. H. Ludendorff. Untersuchungen über den Lichtwechsel von ε Aurigae // Astronomische Nachrichten. — . — Т. 164, вип. 6—8. — DOI:10.1002/asna.19031640602. Процитовано 16.06.2016.

Фото- та відеометеріали

Посилання та література
  1. Lutz, T. E.; Lutz, J. H. (June 1977). «Spectral classification and UBV photometry of bright visual double stars». Astronomical Journal 82: 431—434. Bibcode: 1977AJ…..82..431L. doi:10.1086/112066.
  2. Hoard, D. W.; Howell, S. B.; Stencel, R. E. (May 2010). «Taming the Invisible Monster: System Parameter Constraints for epsilon Aurigae from the Far-ultraviolet to the Mid-infrared». The Astrophysical Journal 714 (1): 549—560. arXiv: 1003.3694. Bibcode: 2010ApJ…714..549H. doi:10.1088/0004-637X/714/1/549.
  3. Guinan, E. F.; Mayer, P.; Harmanec, P.; Božić, H.; Brož, M.; Nemravová, J.; Engle, S.; Šlechta, M.; Zasche, P.; Wolf, M.; Korčáková, D.; Johnston, C. (2012). «Large distance of epsilon Aurigae from interstellar absorption and reddening». Astronomy & Astrophysics 546: A123. Bibcode: 2012A&A…546A.123G. doi:10.1051/0004-6361/201118567.
  4. Pavel Chadima; Petr Harmanec; Bennett; Brian Kloppenborg; Robert Stencel; Stevenson Yang; Hrvoje Bozic; Miroslav Slechta; Lenka Kotkova (2011). «Spectral and photometric analysis of the eclipsing binary epsilon Aurigae prior to and during the 2009—2011 eclipse». Astronomy & Astrophysics 530 (530): A146. arXiv: 1105.0107.Bibcode: 2011A&A…530A.146C. doi:10.1051/0004-6361/201116739.
  5. Hohle, M. M.; Neuhäuser, R.; Schutz, B. F. (April 2010). «Masses and luminosities of O- and B-type stars and red supergiants». Astronomische Nachrichten 331 (4): 349.arXiv: 1003.2335. Bibcode: 2010AN….331..349H. doi:10.1002/asna.200911355.
  6. Royer, F.; et al. (October 2002). «Rotational velocities of A-type stars in the northern hemisphere. II. Measurement of v sin i». Astronomy and Astrophysics 393 (3): 897—911.arXiv: astro-ph/0205255. Bibcode: 2002A&A…393..897R. doi:10.1051/0004-6361:20020943.
  7. Stefanik, Robert P.; et al. (March 2010). «Epsilon Aurigae: An Improved Spectroscopic Orbital Solution». The Astronomical Journal 139 (3): 1254—1260. arXiv: 1001.5011.Bibcode: 2010AJ….139.1254S. doi:10.1088/0004-6256/139/3/1254.
  8. SIMBAD Astronomical Database(Centre de Données astronomiques de Strasbourg). Retrieved 2012-07-18.
  9. «Variable Star Index (VSX)». Retrieved 25 August 2009.
  10. «Citizen Sky: The Star of Our Project». Retrieved 25 August 2009.
  11. Hopkins, Jeffrey L.; Stencel, Robert E. (2007). «Recent UBVJH Photometry of Epsilon Aurigae» 0706: arXiv:0706.0891. arXiv: 0706.0891.
  12. International Year of Astronomy. American Astronomical Society. 2008. Retrieved 13 January 2009. «Citizen Science: The International Year of Astronomy» (PDF).
  13. «System Properties Table (Citizen Sky)».
  14. Centuries-Old Star Mystery Coming to a Close, Whitney Clavin, Jet Propulsion Laboratory, 5 January 2010, accessed 6 January 2010
  15. «Almaaz». STARS. University of Illinois, Champaign–Urbana Campus. 2008. Retrieved 18 December 2008.
  16. «Uranus: Facts & Figures». Solar System Exploration. National Aeronautics and Space Administration. 2007. Retrieved 3 January 2009.
  17. «Star Spectral Classification». HyperPhysics. Georgia State University. 2001. Retrieved18 December 2008.
  18. «Database entry for Procyon AB». SIMBAD. Centre de Données astronomiques de Strasbourg. 2008. Retrieved 18 December 2008.
  19. «Database entry for Canopus». SIMBAD. Centre de Données astronomiques de Strasbourg. Retrieved 2008-12-18.
  20. Leggett, Hadley (24 August 2009). «Wired.com: Reach for the Citizen Sky». Retrieved25 August 2009.
  21. «Astronomy.com: Citizen Sky investigates Epsilon Aurigae». Retrieved 25 August 2009.
  22. «International Year of Astronomy: Citizen Sky Invites Public to Help Resolve a Stellar Mystery». Retrieved 25 August 2009.
  23. Citizen Sky Three-year citizen science project focused on Epsilon Aurigae
  24. «astronomical map.» Encyclopædia Britannica. 2009. Encyclopædia Britannica Online School Edition. 3 January 2009 <http://www.school.eb.com/eb/article-52796>.
  25. «Al Anz». Constellations and their Stars, Chris Dolan. University of Wisconsin–Madison. 2008. Retrieved 3 January 2009.
  26. (Chinese) 中國星座神話, written by 陳久金. Published by 台灣書房出版有限公司, 2005,ISBN 978-986-7332-25-7.
  27. (Chinese) 香港太空館 — 研究資源 — 亮星中英對照表, Hong Kong Space Museum. Accessed on line November 23, 2010.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.