Ераст Пармасто
Ера́ст Пармасто (ест. Erast Parmasto; 23 жовтня 1928, Нимме, Естонія — 24 квітня 2012[1]) — естонський міколог, академік Академії наук Естонії, професор Тартуського університету (1980), Заслужений діяч науки Естонської РСР, кавалер ордену «Знак Пошани» (1978). Також відомий як природоохоронець і популяризатор науки. У виданнях радянської доби може фігурувати як Ераст Хансович Пармасто.
Ераст Пармасто | |
---|---|
ест. Erast Parmasto | |
| |
Народився |
23 жовтня 1928 Нимме, Таллінн, Естонія |
Помер | 24 квітня 2012 (83 роки) |
Країна |
Естонія СРСР |
Національність | естонець |
Діяльність | ліхенолог, міколог, ботанік |
Alma mater | Тартуський університет |
Галузь | мікологія |
Заклад |
Інститут зоології і ботаніки Тартуський університет |
Посада | директор інституту, викладач |
Звання | професор, академік |
Ступінь | доктор біологічних наук |
Аспіранти, докторанти | Марет Саар[1] |
Членство | Академія наук Естонії |
Відомий завдяки: | філогенія грибів, мікофлора тропіків |
У шлюбі з | Ілмі Пармасто |
Діти | Анне, Тііна, Мадіс, Міріам, Індрек |
Нагороди |
Життєпис
Ераст Пармасто народився 23 жовтня 1928 року в Нимме поблизу Таллінна (нині цей населений пункт увійшов до естонської столиці). В 1947 році поступив на біологічний факультет Тартуського університету, який закінчив 1952 року[1]. Ще під час навчання в університеті почав працювати в Інституті зоології і ботаніки Академії наук Естонської РСР. Після отримання диплома про вищу освіту залишився в альма-матер, де з 1953 року читав курс мікології (з перервами). Однак з першим місцем роботи остаточно не порвав: у 1973, а також в період з 1981 по 1991 рік Ераст Пармасто працював в інституті завідувачем лабораторії мікології, а з 1985 по 1990 рік очолював його як директор.
Паралельно розвивав успішну наукову кар'єру: у 1956 році Ераст Пармасто отримав кандидатський ступінь, у 1969 — ступінь доктора біологічних наук. 1973 року став членом Виконавчого комітету Міжнародної мікологічної асоціації, у 1977—1983 роках обіймав у ній посаду віце-президента. Одночасно, з 1973 по 1981 рік, виконував обов'язки академік-секретаря Відділення хімічних, геологічних і біологічних наук Естонської академії наук, був членом її президіуму. Наприкінці трудової кар'єри (1987—1995 роках) викладав у Тартуському університеті, в якому отримав звання професора кафедри ботаніки та екології (1980). Крім того, він працював в старшим науковим співробітником Інституту сільського господарства і довкілля Естонського університету природничих наук, науковим співробітником Природничого музею Тартуського університету, був членом Наукової ради при Президенті Естонії (1995—2001). Під його керівництвом захищено 16 наукових дисертацій[1].
Протягом усього життя Ераст Пармасто приділяв увагу прикладним задачам природоохоронної справи, був активним популяризатором науки. Будучи молодим науковцем долучився до справи відновлення журналу «Eesti Loodus» («Природа Естонії»), редактором якого пропрацював з 1957 по 1961 рік. У 1973—1976 роках був головою Естонського товариства натуралістів, а в 1988 році нагороджений званням його почесного члена. Він також входив до редакційної колегії журналу «Новини АН Естонскої РСР. Біология», був членом бюро Міжвідомчої комісії з Червоної книги СРСР.
Колом його наукових інтересів була філогенія грибів, а з 1985 року — також і мікофлора тропічних регіонів. Ераст Пармасто зробив значний внесок у дослідження грибів В'єтнаму, приділяючи увагу видам, що руйнують деревину. Він є першовідкривачем декількох таксонів, в біномінальній номенклатурі їх позначають ім'ям Parmasto. Крім того, Ераст Пармасто займався пошуком і дослідженням грибів, придатних для промислового виробництва білків.
За участі цього науковця видано ряд академічних визначників грибів. Його перу належать близько 200 наукових і 100 науково-популярних статей. Науково-популярні публікації він зазвичай підписував псевдонімом Seenevana (Грибар), під яким був добре заний в країні. В Естонії за його ініціативи створений єдиний в країні спеціалізований Лійва-Путласький заповідник з охорони грибів. На честь Ераста Пармасто названо цілий ряд біологічних таксонів. За наукові досягнення науковець ще за життя був відзначений багатьма нагородами, почесними званнями і преміями (див. нижче).
Ераст Пармасто був двічі одружений. Від першого шлюбу він мав дочок Анне і Тііну, а також сина Мадіса. Анне Пармасто стала відомою художницею. Вдруге Пармасто одружився зі своєю колегою Ілмі Пармасто (у дівоцтві Маасік). Від цього шлюбу мав дочку Міріам і сина Індрека.
Науковець пішов з життя 24 квітня 2012 року[1].
Визнання
- 1976 — медаль Карла Ернста фон Баєра
- 1978 — орден «Знак Пошани»
- 1982 — Державна премія Естонскої РСР
- 1985 — Заслужений діяч науки Естонскої РСР
- 1988 — почесний член Естонського товариства натуралістів
- 1993 — почесний член Американского товариства мікологів
- 1994 — Наукова премія Естонської Республіки[1]
- 1995 г. — почесний член Польського ботанічного товариства
- 1998 г. — орден Білої Зірки III ступеню[3]
- 2002 — Премія за наукові дослідження Естонської Республіки[1]
- 2003 — Почесний громадянин міста Тарту і кавалер Тартуської Великої Зірки
- 2008 — Природоохоронна премія Еріка Кумарі
Наукові праці
- Исследования природы Дальнего Востока / под ред. Э. Х. Пармасто. — Таллин, 1963. — 308 с.(рос.)
- Проблем изучения грибов и лишайников / под ред. Э. Пармасто. — Тарту, 1965. — 217 с.(рос.)
- Пармасто Э. Х. Определитель рогатиковых грибов СССР. Сем. Clavariaceae. — М.—Л., 1965. — 164 с.(рос.)
- Пармасто Э. Конспект системы кортициевых грибов. — Тарту, 1968. — 261 с.(рос.)
- Пармасто Э. Лахнокладиевые грибы Советского Союза. — Тарту, 1971. — 167 с.(рос.)
- Живая природа Дальнего Востока / под ред. Э. Х. Пармасто. — Таллин, 1971. — 240 с.(рос.)
- Järva L.; Parmasto E. Eesti seente koondnimestik. — Tartu, 1980. — 329 p.(ест.)
- Проблемы рода и вида у грибов / под ред. Э. Пармасто. — Таллин, 1986. — 194 с.(рос.)
- Бондарцева М. А., Пармасто Э. Х. Определитель грибов СССР. Вып. 1. Семейства гименохетовые, лахнокладиевые, кониофоровые, щелелистниковые / под ред. М. В. Горленко. — Л., 1986. — 191 с.(рос.)
- Parmasto E. Danh mục bước đầu các loài ná̂m Aphyllophorales và Polyporaceae s. str. Việt Nam. — Tan-lin, 1986. — 88 p.(в'єтн.)
- Parmasto E., Parmasto I. Variation of basidiospores in the Hymenomycetes and its significance to their taxonomy. — Berlin, 1987. — 168 p. — ISBN 3-443-59016-0. (англ.)
- Parmasto E. Hymenochaetoid fungi (Basidiomycota) of North America // Mycotaxon. — 2001. — Vol. 79. — P. 107—176.(англ.)
- Parmasto E. Pore fungi. — Tartu, 2004. — 224 p. — ISBN 9985-50-380-5.(англ.)
- Parmasto E. Ühe seenevana seenelood. — Tallinn, 2005. — 255 p. — ISBN 9985-3-1142-6.(ест.)
- Parmasto E. Eesti humanitaar- ja loodusteaduslikud kogud. — Tartu, 2008. — 239 p. — ISBN 9949-11-994-4.(ест.)
- Parmasto E. Ühe seenevana elupäevad. — Tartu, 2009. — 359 p. — ISBN 9985-77-357-8.(ест.)[1]
Таксони, названі на честь Ераста Пармасто
- Erastia Niemelä & Kinnunen, 2005
- Parmastomyces Kotl. & Pouzar, 1964 [= Sarcoporia P.Karst., 1894]
- Amylodontia parmastoi Nikol., 1967 [≡ Dentipellis parmastoi (Nikol.) Stalpers, 1996]
- Haplotrichum parmastoi G.Langer, 1998
- Hymenochaete parmastoi S.H.He & Hai J.Li, 2013
- Hyphodontia erastii Saaren. & Kotir., 2000
- Hypocrea parmastoi Overton, 2006
- Phanerochaete parmastoi Sheng H.Wu, 1990
- Tomentella parmastoana Suvi & Kõljalg, 2009
- Vararia parmastoi Boidin & Lanq., 1984
- Vuilleminia erastii Ghobad-Nejhad, 2012
Джерела
- Erast Parmasto [Ераст Пармасто]. etis.ee ((ест.)). Процитовано 31 травня 2020.
- IPNI. Parmasto.
- Teenetemärkide kavalerid [Лицарі ордена]. president.ee ((ест.)). Процитовано 31 травня 2020.