Ернест Поль

Ернест Поль (пол. Ernest Pohl[комент. 1], 3 листопада 1932(19321103), Руда-Шльонська — 12 вересня 1995, Гаузах[1]) — польський футболіст німецького походження[2], що грав на позиції нападника та півзахисника. Відомий за виступами в польських клубах «Гурник» із Забже та «Легія», у складі яких ставав неодноразовим чемпіоном країни та володарем Кубка Польщі, а також у складі збірної Польщі. Триразовий кращий бомбардир чемпіонату Польщі. Володар рекорду Польщі за числом забитих м'ячів у чемпіонаті країни — 186 голів.[комент. 2] Його іменем у 2005 названий клубний стадіон «Гурніка» (Забже).[3][1]

Ернест Поль
Ернест Поль
Пам'ятний знак у Руді-Шльонській
Особисті дані
Народження 3 листопада 1932(1932-11-03)
  Руда-Шльонська, Польща
Смерть 12 вересня 1995(1995-09-12) (62 роки)
  Гаузах, Німеччина
Зріст 173 см
Вага 72 кг
Громадянство  Польща
Позиція нападник, півзахисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1949–1952 «Славія» (Руда-Шльонська) ? (?)
1952–1953 «Ожел» (Лодзь) ? (?)
1954–1957 ЦВКС (Варшава) 56 (43)
1957–1967 «Гурнік» (Забже) 205 (137)
1968-1969 «Полонія» (Нью-Йорк) ? (?)
1969–1970 «Вістула» (Гарфілд) ? (?)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1955–1965 Польща 46 (39)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1967–1968 «Гурнік» (Забже) (тренер)
1972-1975 «Гурнік» (Забже) (тренер)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Ернест Поль народився у Руді-Шльонській у 1932 році. За фахом він був гірничим техніком, проте працював також як інструктор з футболу. Розпочав виступи на футбольних полях у нижчоліговій команді зі свого рідного міста «Славія». У 1952 році Ернеста Поля призвали на військову службу, яку він проходив спочатку в клубі «Ожел» із Лодзі.[2] У 1954 році він перейшов до варшавського військового клубу вищого польського дивізіону ЦВКС, відомому пізніше як «Легія». У цей час у складі варшавської команди виступали низка гравців із Сілезії, зокрема Едвард Шимковяк, Люціян Брихчий, Генрік Кемпний. Усі вони склали основу команди, яка двічі поспіль у 1955 і 1956 роках вигравала і чемпіонат країни, і Кубок Польщі. Угорський тренер «Легії» Янош Штайнер відразу відчув бомбардирський хист Поля, і швидко зробив його одним із гравців основи. Нападник швидко виправдав довіру тренера, і вже в 1954 році він став одним із двох кращих бомбардирів польської першості. У першому виграному чемпіонаті варшавський клуб лише незначно випередив конкурентів, то в сезоні 1956 року перевага столичних армійців над суперниками була настільки значною, що вони перемагали інші команди навіть із двозначним рахунком. Зокрема, команду краківської «Вісли» «Легія» перемогла з рахунком 12-0, причому в цьому матчі Поль відзначився 5 забитими м'ячами.[4]

У 1957 році Ернест Поль став гравцем «Гурніка» із Забже. У цій команді нападник грав протягом 11 років. За цей час він додав до своїх досягнень 8 титулів чемпіона Польщі, у тому числі 6 разів підряд, а також ще й титул володаря Кубка Польщі. У сілезькому клубі він також відзначався своїми бомбардирськими якостями, ще двічі виграючи титул кращого бомбардира чемпіонату Польщі.[2] У 1962 році Поль також відзначився рідкісним досягненням — у матчі з краківською «Краковією» він забив 6 із 9 м'ячів своєї команди.[1] Усього за час виступів у вищому дивізіоні польського футболу нападник відзначився 186 забитими м'ячами, що тривалий час залишається кращим показником в історії чемпіонатів Польщі.[4] У 1964 році Ернест Поль отримав звання футболіста року за версією газети «Sport».[5]

Після закінчення виступів у «Гурніку» Поль ще протягом двох років грав у США за клуби польської діаспори «Полонія» (Нью-Йорк) і «Вістула» (Гарфілд), після чого завершив виступи на футбольних полях.[1]

Виступи за збірну

Ернест Поль ще 1955 року дебютував у складі національної збірної Польщі в товариському матчі зі збірною Румунії.[6] Усього в складі збірної футболіст зіграв 46 матчів, у яких відзначився 39 забитими м'ячами.[3] У складі польської збірної він брав участь в Олімпійських ігор 1960 року, на яких у матчі зі збірною Тунісу відзначився 5 забитими м'ячами[1], щоправда це не допомогло польській збірній пройти до наступного етапу змагань.

Після завершення футбольної кар'єри

Після завершення кар'єри професійного футболіста Ернест Поль з перервами працював у тренерському штабі «Гурніка». У 1990 році він виїхав на постійне проживання до Німеччини, куди раніше виїхали дві його дочки та дружина.[7] Помер Ернест Поль у німецькому місті Гаузах 12 вересня 1995 року.[1]

Вшанування пам'яті

У 2005 році іменем Ернеста Поля названий стадіон у Забже, який є клубною ареною місцевого «Гурніка», в якому провів більшу частину своєї кар'єри Ернест Поль.[3][1]

Титули і досягнення

Командні
«Легія» (Варшава): 1955, 1956
«Гурнік»: 1957, 1959, 1961, 1962/63, 1963-64, 1964-65, 1965-66, 1966-67
«Легія» (Варшава): 1954-55, 1955-56
«Гурнік»: 1964-65

Особисті

Примітки та коментарі

Коментарі
  1. У 1952—1990 використовувався варіант написання імені та прізвища в полонізованому варіанті Ernest Pol у рамках полонізації німецьких імен
  2. Згідно даних таблиць статистики по сезонах, на рахунку Поля 180 м'ячів, польські футбольні статистики натомість подають кількість 186 м'ячів.

Примітки
  1. 20 lat temu zmarł Ernest Pohl — piłkarz doskonały (пол.)
  2. ERNEST POHL — GWIAZDA GÓRNIKA ZABRZE (пол.)
  3. Ernest Pohl [ŚLĄSKI PIŁKARZ WSZECH CZASÓW] (пол.)
  4. Piłkarze, którzy tworzyli potęgę Legii Warszawa a potem Górnika Zabrze (пол.)
  5. Профіль нагороди на worldfootball (англ.)
  6. Ernest Pohl — profil Reprezentanta Polski (пол.)
  7. PAMIĘTAJMY O TYCH, KTÓRZY ODESZLI… (CZ. 3) (пол.)

Література
  • А. В. Савин. Мировой футбол: кто есть кто: Полная энциклопедия. — Москва : Эксмо, 2007. — С. 501. — 5 000 прим. — ISBN 978-5-699-22359-6. (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.