Ернст Гюнтер Шенк

Ернст Гюнтер Шенк (нім. Ernst Günther Schenck; 3 серпня 1904, Марбург21 грудня 1998, Аахен) — німецький лікар і керівний співробітник центрального медичного апарату СС, оберштурмбаннфюрер резерву військ СС. Перебуваючи в останні дні війни в фюрербункері, одним з останніх бачив Адольфа Гітлера живим.

Ернст Гюнтер Шенк
нім. Ernst Günther Schenck
Псевдо Egon-Gernot Scherberg[1]
Народився 3 жовтня 1904(1904-10-03) або 3 серпня 1904(1904-08-03)[2]
Марбург, Гіссен, Гессен, Німеччина[2]
Помер 21 грудня 1998(1998-12-21)[3][2] (94 роки)
Аахен, Німеччина[2]
Країна  Німеччина
Діяльність хірург, викладач університету, наглядач концентраційного табору
Знання мов німецька
Заклад Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Учасник Друга світова війна
Членство СА
Роки активності з 1933
Військове звання оберштурмбаннфюрер
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[2]
Нагороди
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Біографія

Після отримання медичної освіти з 1930 року працював лікарем-асистентом в гайдельбергській клініці Людольфа Креля. У 1931-1934 роках був старшим науковим співробітником інституту медичних досліджень Товариства імператора Вільгельма.

У 1933 році вступив до лав СА, в 1937 році — в НСДАП. Був членом різних нацистських організацій, таких як Націонал-соціалістичний союз лікарів, Націонал-соціалістичний союз німецьких доцентів, Німецький робітничий фронт, Націонал-соціалістична народна благодійність та Імперський союз протиповітряної оборони. У 1937 році був референтом в головному управлінні охорони здоров'я НСДАП. У 1939 році вступив в СС.

Під час Другої світової війни працював в інституті харчування і траволікування в концтаборі Дахау, де створив велику плантацію лікарських рослин і винайшов вітамінні добавки для військ СС. У 1940 році був призначений інспектором з контролю харчування для військ СС. У 1941 році став також головним лікарем терапевтичного відділення лікарні в мюнхенському районі Швабінг, в 1942 році отримав посаду екстраординарного професора. У 1943 році брав участь у створенні штучних замінників жирів і білків для солдатів фронтових частин СС. Перед прийняттям замінників в раціон солдатів ці замінники були перевірені на 370 в'язнях з концтабору Маутгаузен; деякі з в'язнів загинули.

У 1944 році він був призначений інспектором з контролю харчування вермахту і отримав чин полковника медичної служби.

У квітні 1945 року надавав допомогу пораненим в шпиталі , організованому на території колишньої рейхсканцелярії, виконуючи обов'язки хірурга. Під час операцій Шенку асистував доктор Вернер Гаазе. У Гаазе був більший лікарський досвід, але він був ослаблений через туберкульоз, в результаті чого його допомога часто полягала в тому, що він лежачи давав усні вказівки Шенку. Увечері 1 травня 1945 року Шенк покинув фюрербункер в складі групи Вільгельма Монке.

Був захоплений в полон радянськими військами в підвалі на алеї Шенгаузер в Берліні о 10:30 ранку 2 травня 1945 року. Відомо, що незадовго до цього він намагався відрадити від самогубства Вальтера Гевеля, який перебував там же.

У 1953 році був звільнений, після чого повернувся в ФРН. Працював у фармацевтичній промисловості.

У 1963 році був засуджений за проведення експериментів над людьми, однак суд ФРН визнав його винним лише частково, звільнивши від тюремного терміну і лише довічно позбавивши прав займатися будь-якою медичною діяльністю.

Після цього Шенк заробляв написанням наукових праць і мемуарів.

Звання

За непідтвредженими даними, 20 квітня 1945 року Шенк був підвищений до штандартенфюрера резерву військ СС.

Нагороди

  • Залізний хрест 2-го класу — за заслуги на Східному фронті під час служби в Лейбштандарті.
  • Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
  • Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами

За непідтвердженими даними, також отримав Хрест Воєнних заслуг 1-го класу з мечами.

Бібліографія

  • Zur Frage der Sonder- und Konzentratverpflegung der Waffen-SS, SS-Wirtschafts-Verwaltungshauptamt, Amtsgruppe B, Druck: Metten & Co, Berlin SW 61 (ohne Jahrgangsangabe).
  • Grundlagen und Vorschriften für die Regelung der Krankenernährung im Kriege. Reichsgesundheitsverlag, Berlin u. a. 1940.
  • Patient Hitler. Eine medizinische Biographie. Droste, Düsseldorf 1989, ISBN 3-7700-0776-X.
  • Nie mehr nach Hause? Als Wissenschaftler, Sträfling und Arzt 10 Jahre in sowjetischen Gefangenen-, Arbeits- und Besserungslagern. Bublies, Koblenz 1997, ISBN 3-926584-45-9.
  • Prof. Dr. med. Theodor Gilbert Morell. Hitlers Leibarzt und seine Medikamente. Bublies, Schnellbach 1998, ISBN 3-926584-52-1.
  • Die Tablettenmacher, Nicolai, Berlin 1973, ISBN 3-87584-024-0. — під псевдонімом Егон-Гернот Шерберг.

Література

  • Stefan Reinecke: Der Arzt von Berlin. In: die tageszeitung. 15. September 2004.
  • Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. 2005, стр. 530

Посилання

Примітки

  1. Czech National Authority Database
  2. The Hitler Book: The Secret Dossier Prepared for Stalin — 2005.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.