Ернст Енно

Ернст Енно
ест. Ernst Enno
Ернст Енно
Народився 8.6.1875.27.5
Валґута
Помер 7 березня 1934(1934-03-07)
Гаапсалу
Країна  Російська імперія
 Естонія
Діяльність поет
письменник
Alma mater Ризький технічний університет
Мова творів естонська[1]
Напрямок символізм
Діти Liki Toonad
 Ернст Енно у Вікісховищі

Ернст Енно (ест. Ernst Enno; *27 травня (8 червня) 1875(18750608), Валґута — †7 березня 1934, Гаапсалу) — естонський поет та письменник.[2]

Біографія

Ернст Енно народився в готелі Кєедса, у сім'ї кучера маєтку Валґута Прітса Енно. Своє дитинство Ернст Енно провів на фермі Соосааре поблизу Ринґу. У віці восьми років він почав відвідувати приходську школу в Лапетукме, а потім престижну гімназію імені Гуґо Треффнера та старшу школу в Тарту. Ернст Енно вівчав адміністрування підприємництва з 1896 до 1904 року в Ризькому політехнічному інституті. Упродовж періоду перебування в Ризі він працював журналістом. Після закінчення навчання Ернст Енно короткий час працював генеральним радником кредитної спілки у Валзі та в торговій компанії в Пярну. У 1902 та 1904 роках він працював видавцем газети «Postimees» у Тарту, а з 1923 по 1925 рік — видавцем естонського часопису для дтей «Laste Rõõm», та інших журналів. Згодом, з 1920 до 1934 року, працював офіцером-наставником у Ляенемаа. У 1909 році Ернст Енно одружився з художницею Елфріде Ольга Саул (померла у вигнані у Великій Британії в 1974 році).

Творчість

Творчість Ернста Енно була просякнута впливом буддизму та західного містицизму. Також у творчості Ернст Енно спостерігалося сильне тяжіння до символізму. Дитинство, проведене в сільській місцевості, історії, які розповідали його набожна матір та сліпа бабуся, мали формуючий вплив на його літературний доробок. Дім, дорога та туга є наскрізними елементами його поезії.

Видані твори
  • Uued luuletused (збірка поем, 1909)
  • Hallid laulud (збірка поем, 1910)
  • Minu sõbrad (1910)
  • Kadunud kodu (1920)
  • Valge öö (збірка поем, 1920)
  • Valitud värsid (антологія, 1937)
  • Üks rohutirts läks kõndima (книга для дітей, 1957)
  • Väike luuleraamat (поезія, 1964)
  • Rändaja õhtulaul (1998)
  • Laps ja tuul (2000)

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Aleksis Rubulis, Baltic Literature: a Survey of Finnish, Estonian, Latvian, and Lithuanian Literatures, University of Notre Dame Press, 1970, p79
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.