Ерік Рудий
Ерік Рудий (Ейрік Рауді, ісл. Eiríkur rauði, іноді його іменують Еріком Рудим Торвальдсоном від давньоскан. Eiríkr rauði Þorvaldsson; 950—1003) — першовідкривач Гренландії, ісландський вікінг норвезького походження. Вважається першим європейцем, який заснував поселення в Гренландії.
| Ерік Рудий | |
|---|---|
| Eiríkur rauði | |
 | |
| Народився |
950
Норвегія |
| Помер |
1003 Браттаглід, Куяллек, Гренландія, Данське королівство |
| Країна | Норвегія |
| Національність | норвежець |
| Діяльність | мандрівник-дослідник, поселенець |
| Знання мов | давньоскандинавська |
| Конфесія | скандинавське язичництво |
| Батько | Thorvald Asvaldssond |
| Діти | Лейф Еріксон, Thorvald Eirikssond, Торстейн Ейрікссон і Фрейдіс Еріксдоттір |
| Волосся | руде[1] |
Син Торвальда Асвальдсона, батько Лейфа Еріксона та Фрейдіс Еріксдоттір. Прізвисько «Рудий» отримав через колір волосся і бороди. За деякими версіями, ще до сина Лейфа відвідував узбережжя Ньюфаундленду.
Під час правління Гаральда Прекрасноволосого Торвальд після вироку конунгового суду за скоєне ним вбивство разом з сім'єю був вигнаний з Норвегії і оселився в Ісландії. Ісландські землі в часи життя Еріка вже були зайняті. На одному з поєдинків за землю Ерік він убив людину, після чого ісландським судом був засудженим на вигнання на три роки. Але є й інші свідчення, що він скоїв два вбивства — у першому випадку він убив сусіда, який не хотів повернути взятого в борг човна, в іншому — помстився за своїх рабів, яких скарав на смерть інший вікінг.
У 982 році він зі своїми людьми відплив на захід. Нову землю він назвав Гренландією. У 986 році, після відбуття терміну покарання-вигнання повернувся в Ісландію і почав переконувати місцевих жителів переселятися на нові землі. Згідно з сагами він спорудив 30 кораблів, взявши зі собою велику кількість людей, відплив назад. Але досягли острова лише 14 суден з 350 людьми. Там він заснував перше поселення на Гренландії Ейстрінбіґґд (норв. Eystribyggd), до 1003 року воно досягло кількості у 5 тисяч мешканців.
За даними істориків, до кінця життя Еріка кількість поселенців у Гренландії становила близько п'яти тисяч чоловік. А в 1004 році Лейф Еріксон (Лейф в перекладі — Щасливчик), син Еріка Рудого, досяг узбережжя Північної Америки (за пів тисячоліття до Христофора Колумба). Лейф привіз до Гренландії католицького священика, який охрестив острів. Ерік на відміну від своєї сім'ї ніколи не похрестився і продовжував бути язичником до самої смерті.
Див. також
Примітки
Джерела
- Arnulf Krause: Die Welt der Wikinger. Campus-Verlag, Frankfurt a.M./ New York 2006, ISBN 3-593-37783-7, S. 179—182. (нім.)
- Hans-Jürgen Krüger: Erik der Rote und Leif der Glückliche. eine Biographie der Eriksfamilie. Bormann von Bockel, Hamburg 1990, ISBN 3-927858-05-6. (нім.)
- Tilman Röhrig: Erik der Rote oder die Suche nach dem Glück. Historischer Roman (= Bastei-Lübbe-Taschenbuch. Bd. 15511; Allgemeine Reihe). Bastei Lübbe, Bergisch Gladbach 2006, ISBN 3-404-15511-4. (нім.)
- Буайе Режи. Викинги: История и цивилизация. Пер. с фр. — СПб.: Евразия, 2012. — 416 с. — 3000 экз. — ISBN 978-5-91852-028-4. (рос.)
- Возгрин В. Е. Гренландские норманны // Вопросы истории. — 1987. — № 2. — С. 186—187. (рос.)
- Ингстад Хельге. По следам Лейва Счастливого. — Л.: Гидрометеоиздат, 1969. — 246 с. (рос.)