Еріх Деппнер

Син продавця. Після закінчення гуманістичної гімназії в Гальденслебені в 1929 році склав іспит на атестат зрілості. Вивчав юриспруденцію в університетах Марбурга, Галле та Мюнхена. У 1933 році здав перший державний іспит, а в 1937 році — другий.

У 1932 році вступив в НСДАП (партійний квиток № 1 254 844), в листопаді 1933 року — в СС (посвідчення № 177 571). 1 лютого 1937 року вступив на службу в СД. Навесні 1940 року очолив реферат III C1, який відає питаннями продовольства в недавно створеному Головному управлінні імперської безпеки.

В кінці травня 1940 року відряджений в айнзацгрупу, яка діяла в Нідерландах. Потім був переведений у відомство командира поліції безпеки і СД в Гаазі, де очолив відділ боротьби з опором. На цій посаді був відповідальним за страту 65 радянських військовополонених в квітні 1942 року. З липня по серпень 1942 року був комендантом концтабору Вестерборк, який був одним з двох транзитних таборів для депортації голландських євреїв в табори смерті. На цій посаді відповідав за депортацію євреїв в Аушвіц.

Після висадки союзників у Нормандії німці в терміновому порядку з міркувань безпеки доставили 1500 осіб із поліцейської в'язниці в Схевенінгені до концтабіру Герцогенбуш, де в'язні, заарештовані за діяльність в опорі, були поміщені в ізольований табір СД. В кінці 1944 року за наказом Деппнера без суду і слідства були страчені 450 бійців опору. У 1945 році Деппнер був відкликаний до Німеччини.

У травні 1945 року був заарештований радянськими військами, проте не був пізнаний і був відпущений як солдат в 1950 році. Згодом служив в Організації Гелена, а з 1956 року — в БНД. Деппнер очолював відділення, яке відповідало за шпигунство в Східному Берліні. Райнгард Гелен, який був знайомий з Деппнером, знав його в розвідці як Егона Дітріха, Ернста Бохерта і агента V-616.

Зліва направо:Вільгельм Гарстер, Карл Марія Демельгубер, Еріх Деппнер і Ганс Раутер.

У 1960 році проти нього було розпочато розслідування прокуратурою Мюнхена, що призвело до арешту і дев'ятимісячного попереднього ув'язнення. З 20 по 22 січня 1964 року по його справі проходив судовий процес у Мюнхені. Йому було пред'явлено звинувачення в страті 65 радянських військовополонених в квітні 1942 року в концтаборі Амерсфорт. На процесі Деппнер стверджував, що він виконував накази Вищого керівника СС і поліції в Голландії Ганса Раутера. В результаті суд виправдав Деппнера.

• Цивільний знак СС (№ 130 901)
• Почесний кут старих бійців
• Йольський свічник
• Спортивний знак СА в бронзі
• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в бронзі

• Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich. — Frankfurt am Main: Fischer Taschenbuch Verlag, 2007. — ISBN 978-3-596-16048-8.
• Yaacov Lozowick. Hitler's Bureaucrats: The Nazi Security Police and the Banality of Evil. — London: Continuum, 2002. — ISBN 0-8264-5711-8.
• Herman van Rens. Vervolgd in Limburg: Joden en Sinti in Nederlands-Limburg tijdens de Tweede Wereldoorlog. — Hilversum: Uitgeverij Verloren, 2013. — ISBN 978-90-870-4353-7.
• Michael Wildt. Generation des Unbedingten: Das Führungskorps des Reichssicherheitshauptamtes. — Hamburg: Hamburger Edition, 2002. — ISBN 3-930908-75-1.

• Нагороди Деппнера.