Еріх Фрідерікі

8 березня 1905 року поступив на службу в піхоту. Учасник Першої світової війни, ад'ютант бригади, потім офіцер Генштабу. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. З 1 жовтня 1931 року — командир 11-го піхотного полку. З 1 жовтня 1933 року — комендант Лейпцига. З 1 травня 1935 року — офіцер для особливих доручень при головнокомандувачі сухопутними військами. З 1 жовтня 1935 року — військовий аташе в Угорщині і Болгарії (зі штаб-квартирою в Будапешті). З 12 жовтня 1937 року — командир 17-ї піхотної дивізії. З 1 квітня 1939 року — уповноважений вермахту в імперському протектораті і командувач військами військового округу Богемії і Моравії. З 27 жовтня 1941 по 1 липня 1944 року — командувач охоронними військами і начальник тилового району групи армій «Південь». 8 травня 1945 року взятий у полон англо-американськими військами. В 1947 році звільнений.

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест
• Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу з мечами
• Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 2-го класу з мечами
• Ганзейський Хрест (Гамбург)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Німецький хрест в сріблі (23 березня 1945)

• Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Hrsg.: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S. 118
• Klaus D. Patzwall und Veit Scherzer: Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt 2001, ISBN 3-931533-45-X, S. 541

• Біографія.