Ехо і Нарцис

«Ехо і Нарцис» — давньогрецький міф[1] про кохання німфи Ехо до сина річкового бога Кефіса Нарциса. Його найвідоміша версія викладена в поемі давньоримського поета Овідія «Перевтілення»[2].

За свою балакучість німфа Ехо була покарана богинею Герою, яка позбавила її здатності починати розмову першою. Вона зустріла у лісі красеня Нарциса, закохалась в нього, але не змогла допомогти йому, коли той заблукав у лісі — коли Нарцис кричав, шукаючи дорогу, Ехо лише повторювала його слова. Побачивши її, Нарцис лишився байдужим, і Ехо померла від нерозділеного кохання - від неї залишився лише голос. За байдужість до німфи Афродіта покарала Нарциса. Якось стомившись на полюванні, він приліг біля струмка і, побачивши у ньому своє відображення, настільки закохався у нього, що не зміг зрушити з місця і помер, перетворившись на квітку-нарцис, квітку смерті.

Ехо і Нарцис у мистецтві

Міф про Ехо і Нарциса ставали сюжетом багатьох творів образотворчого мистецтва.

За сюжетом міфу Франческо Каваллі написав оперу «Безсмертні Ехо і Нарцис» (італ. Narciso et Ecco immortalati) (1642).

За сюжетом міфу Крістоф Глюк написав оперу «Ехо і Нарцис»[3] (фр. Echo et Narcisse), яка стала останньою у його житті (1779).

Див. також

Примітки

  1. Кун М. А. Легенди і міфи стародавньої Греції. Пер. з рос. Ю. О. Іванченко. Вид. 3-є. К., «Рад. школа», 1967
  2. http://ae-lib.org.ua/texts/ovidius__metamorphoses__ua.htm#02 Повний переклад «Метаморфоз» українською Андрія Содомори
  3. Gluck. Sämtliche Werke. Serie I, Band 10: Echo et Narcisse. Bärenreiter.

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.