Портрет Доріана Грея

Роман починається з огляду лордом Генрі Воттоном картини Безіла Голварда, на якій зображено привабливого юнака — Доріана Ґрея. Згодом приходить сам Доріан і зустрічає Воттона. Після того, як Доріан вислухав лорда Генрі з його поглядами на світ, у нього з'являється думка, що краса — єдина річ, задля якої варто жити. Він бажає, щоб портрет, намальований Безілом, старів замість нього. Під впливом лорда Генрі Доріан Ґрей починає вивчати свої відчуття. Одного разу в якомусь другорядному театрі він побачить акторку Сибілу Вейн, котра грає у п'єсі Шекспіра. Доріан знайомиться з нею ближче і, вражений її красою та грою у п'єсі, пропонує їй одружитися. Сибіла, яка називає його «Чарівним принцом» (англ. Prince Charming), швидко біжить додому сповістити про це свою матір. Її старший брат каже, що в разі, якби Доріан скривдив Сибілу, він уб'є його.

Доріан згодом запрошує Безіла та лорда Генрі подивитися, як Сибіла грає у «Ромео і Джульєтті». Проте Сибіла, яка раніше знала про любов лише із театральних виступів, несподівано втратила свої акторські здібності через почуття справжньої любові до Доріана і грала дуже погано. Доріан відмовив їй у шлюбі, кажучи, що вся її краса полягала у її чудовій грі в театрі, тож якщо вона більше не може грати, він більше не зацікавлений нею. Одного разу, повертаючись додому, Доріан помічає, що його портрет змінився. Оглянувши ретельно картину, Доріан врешті зрозумів, що його бажання сповнилося — хлопець на портреті тепер виражав ледь помітний усміх. Він буде старіти і змінюватися із кожним гріхом Доріана, тоді як його тіло, зовнішній вигляд, залишатимуться незмінними. Він вирішує помиритися із Сибілою, але зранку приходить лорд Генрі і сповіщає про самогубство дівчини, яка випила синильну кислоту. Наступні вісімнадцять років Доріан Ґрей експериментував із всіляким злом і гріхами, головно через вплив «отруйного» французького роману, подарунка лорда Генрі.

Однієї ночі Безіл перед своїм від'їздом до Парижа вирішив провідати Доріана і перевірити чутки про його аморальний спосіб життя. Проте Доріан спростовував їх. Він показав Безілу свій портрет, який, як виявилося, був дуже страшним, як і гріхи Ґрея. У приступі люті Доріан звинувачує художника в своїй долі і забиває його до смерті. Доріан шантажує свого старого друга Алана Чембелла, хіміка, і вимагає знищити тіло. Для того, щоб сховатися від свого злочину, Доріан втікає до притону курців опіуму. Трапляється так, що поряд був Джеймс Вейн, який почув, що хтось звертається до «Чарівного принца». Він переслідує Доріана і робить спробу застрелити його, але Доріан обманює його, сказавши, щоби той вивів його на світло і придивився, адже він надто молодий, щоби якимсь чином завдати шкоди Сибілі 18 років тому. Джейм відпускає Доріана, але якась жінка підходить до нього і каже, що Доріан не старіє вже 18 років.

За вечерею, однієї ночі, Доріан бачить, як брат Сибіли Джеймс Вейн підкрадається до нього, і лякається за своє життя. Однак, наступного дня, під час полювання, Джеймса випадково вбиває мисливець. Після свого повернення до Лондона Доріан приймає рішення, що відтепер він буде добрим і почне з того, що не буде розбивати невинного серця Гетті Мертон — дочки сільського вікарія. У своїй квартирі він цікавився, чи картина почала мінятися, відновлюватися, втрачаючи свій старечий образ, бо тепер Доріан Ґрей покинув свій аморальний спосіб життя. Він знімає покривало з портрета і бачить, що портрет не змінився, а став ще гіршим. Побачивши це, він почав шукати мотиви свого «акту милосердя», чи було це випадково, а чи пошук нового емоційного ексцесу. Він вирішив, що лише повна сповідь зможе очистити його, але, боячись її наслідків, він наважується знищити всі сліди своєї совісті. У приступі гніву він піднімає ніж, яким колись вбив Безіла Голварда і заганяє його у картину. Почувши пронизливий крик з кімнати Доріана Ґрея, його слуги знаходять на підлозі мертве і постаріле тіло Доріана, а картина відновлюється і стає такою, якою її намалював художник багато років тому.

«Портрет…» задумувався як повість, яка мала вийти частинами на сторінках журналу «Ліппінкоттс монтлі меґезін». 30 серпня 1889 року, під час обіду в готелі Ленгема, редактор журналу Дж. М. Стоддарт домовився з Оскаром Вайлдом, Артуром Конаном Дойлом і Т. П. Ґіллом про публікацію їхніх творів. Конан Дойл невідкладно подав до друку свою кримінальну повість «Знак чотирьох», а згодом і другу книгу про Шерлока Голмса, проте Вайлд відзначився своєю неквапливістю і надіслав рукопис аж 7 квітня 1890 року, через сім місяців після запланованого терміну.

Літературна цінність «Портрета…» не залишила Стоддарта байдужим, однак, будучи редактором, він описав роман для видавця Джорджа Ліппінкотт такими словами: «у його теперішньому вигляді можна знайти низку речей, які б не схвалила жодна невинна жінка…». У попередньому варіанті Стоддарт разом із іншими редакторами вилучили з оригінального рукопису такі елементи: (i) уривки, що містили натяки на гомосексуальність та гомосексуальний потяг; (ii) усі згадки про книгу «Таємниця Рауля» та про її автора — Катуллу Сарацина; (iii) усі згадки слова «mistress» (коханка) стосовно Сибіл Вейн та Гетті Вейн, з якими зустрічався Доріан Ґрей.

20 червня 1890 року роман уперше надруковано на сторінках липневого видання журналу «Lippincott's Monthly Magazine». Невдовзі британські літературні критики засудили аморальність роману, а видавництво «В. Г. Сміт» навіть вилучило липневе видання журналу зі всіх своїх книжкових кіосків. Як наслідок, Оскар Вайлд вирішив приховати гомоеротичні елементи та розширив відомості про життя персонажів. У журнальному виданні (1890 р.) Безіл розповідає Лорду Генрі, як він «обожнює» Доріана та благає його «не забирати від нього цієї людини, що робить його життя привабливішим», концентруючи свою увагу на любові до Доріана, однак у книжковому виданні (1891 р.) Безіл зосереджує свою увагу на мистецтві, благаючи Лорда Генрі: «не забирати від нього цієї єдиної людини, що надає принади його мистецтву».

Оскар Вайлд розширив журнальне видання з тринадцяти до двадцяти розділів; водночас останній розділ журнального видання розділено на дві частини, що стали дев'ятнадцятим та двадцятим розділом книжкового видання 1891 року. Вайлдові текстові доповнення полягали у тому, щоб «розкрити Доріана як персонажа» та додати більше деталей про його походження, описати його «індивідуально-психологічне падіння якнайвичерпніше та якнайпереконливіше».

Книжкове видання 1891 року також містило вступ, в якому Вайлд звернувся до критиків, захищаючи у такий спосіб репутацію свого роману. Письменник також пояснює роль митця у суспільстві, говорить про мету мистецтва та важливість краси. Крім того, у вступі простежується Вайлдове зацікавлення даосизмом та філософією Чжуан-цзи.

В українському літературознавстві роман «Портрет Доріана Ґрея» знайшов як своїх прихильників, так і противників. Зокрема, літературний критик І. Федоренко на сторінках «Літературно-наукового вістника» висловив не дуже схвальну думку щодо роману, стверджуючи, що твір, насамперед писався задля гонорару:

«Природно, що річ, писана на замовлення, не могла бути на висоті інших його творів. Авторові згори визначено розмір повісті, чому й належить приписувати немалу кількість сторін, непотрібних для розвою акції, або що стоять просто на перешкоді їй[8].

Також І. Федоренко зауважив певну амузикальність Вайлда в описах сцен, коли Доріан «віддається час від часу музиці». Рецензант, однак, повністю відкидає думку-закид, що Вайлд, мовляв, навмисно написав аморальний твір:

«Сі закиди неслушні. Уайльд ніколи й не думав писати “неморальної” книжки так само, як ніколи не думав про те, щоб написати “моральної[8]."

Дослідниця Ботнер Валентина Савелівна вважає, що роман, насамперед, виконує декоративну функцію та слугує тлом для парадоксів та естетських описів автора:

«Портрет Доріана Грея – золота парча», – стверджував сам автор. Він не створював повноправних характерів, насамперед його цікавила інтелектуальна гра, тонкі парадокси, словесні поєдинки[9].

Критик Є. Онацький так пояснює невгамовну популярність роману серед читачів:

«Портрет Доріана Грея», який називали «першим французьким романом англійської літератури», досі знаходить дуже численних читачів, що захоплюються розсипаними в ньому парадоксами, як дорогоцінними перлами. Приваблюють і романтизм «Портрету» з його містичною силою і жахлива трагедія роздвоєності людської натури[10].

Український письменник Євген Маланюк на сторінках «Книги спостережень» писав:

Доріана Грея за всі його злочини проти людей, проти суспільної етики й моралі не тільки не покарано, а, навпаки, шлях його життя був устелений трояндами та орхідеями, і він сяяв красою вічного юнацтва. Але удар ножа,направлений до твору мистецтва, в полотно портрета — влучив у серце оригіналу. І смерть не оборонила Доріана від помсти мистецтва: його знайшли старим і гидким біля портрета, що сяяв владною красою — назавше. Так мститься Демон Мистецтва, володар країни,що лежить поза межами добра і зла, але в межах мистецької моралі[11].

Перша спроба перекладу роману «Портрет Доріана Ґрея» належить українському письменнику «розстріляного відродження» Валер'яну Підмогильному, який трудився над українською версією твору, перебуваючи у засланні на Соловках, урочище Сардармох. Рукопис перекладу, однак, не зберігся, оскільки 1937 року письменника розстріляли. Також існує інформація про те, що «Книгоспілка» мала намір видати роман, але не встигла здійснити свій задум до початку репресій 1930-х років, коли кількість видань українською різко знизилась[12]. Нова спроба публікації роману відбулася аж через чверть століття. Перебуваючи в ув'язненні, Ростислав Доценко здійснив переклад твору українською. Опублікувати перше українське видання йому вдалось 1968 року в Києві, за що його «ледь не завернули назад у братню табірну Мордовію»[13]. 2007 року у статті «Оскар Вайлд на тлі українських сюжетів» Максим Стріха назвав переклад Р. Доценка «віртуозним» та «найбільшою подією української вайлдіани»[8]. Крім того, за часів Незалежності побачили світ ще три переклади роману — Олени Ломакіної (2015 р.), Миколи Дмитренка (2017 р.) та Миколи Кулінича (2018).

Переклад Ростислава Доценка:

• Оскар Уайльд. Портрет Доріана Грея. Роман. Пер. з англ. і післямова Р. Доценка. К.: Дніпро, 1968. — 231 с. Серія «Бібліотека світової класики»
• Оскар Уайльд. Портрет Доріана Грея. пер. з англ. та прим. Ростислава Доценка. Київ: Дніпро, 1968. — 254 с. Серія «Шкільна хрестоматія».
• Оскар Уайльд. Портрет Доріана Ґрея. пер. з англ. та прим. Ростислава Доценка, вступ. слово, комент. О. В. Кабкова. Київ: Школа, 2003. — 254 с. Серія «Шкільна хрестоматія». ISBN 966-661-163-5
• Оскар Уайльд. Портрет Доріана Ґрея. пер. з англ. Ростислава Доценка, упорядник Л. Федорів. Львів: Червона Калина, 2004. — 238 с. Серія «Світ шкільного читання». ISBN 5-7707-0735-6
• Оскар Уайлд. Портрет Доріана Ґрея. пер. з англ. Ростислава Доценко ; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Харків: Фоліо, 2006. — 398 с. серія «Бібліотека світової літератури». ISBN 966-03-2616-5, ISBN 966-03-3359-5
• Оскар Вайлд. Портрет Доріана Ґрея. пер. з англ. Ростислава Доценка ; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Харків: Фоліо, 2006. — 398 с. серія «Зарубіжна класика». ISBN 966-03-3349-8
• Оскар Уайльд. Портрет Доріана Ґрея. пер. з англ. та прим. Ростислава Доценка. Київ: Школа, 2009. — 256 с. Серія «Шкільна хрестоматія». ISBN 966-661-163-5
• Оскар Вайльд. Портрет Доріана Грея. пер. з англ. Р. Доценко. — К. : Школа, 2009. — 250 с. — Серія «Бібліотека шкільної класики». — ISBN 978-966-661-918-4
• Оскар Вайлд. Портрет Доріана Ґрея. оновл. пер. з англ. Ростислава Доценка. — Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. — 316 с. : іл. — (Доросла серія). ISBN 978-617-585-031-2
• Оскар Вайлд. Портрет Доріана Ґрея. оновл. пер. з англ. Ростислава Доценка. — Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2014. — 315 с. : іл. — (Доросла серія). ISBN 978-617-585-031-2
• Оскар Вайлд. Портрет Доріана Ґрея. пер. з англ. Ростислава Доценко. Харків: Фоліо, 2015. — 398 с. ISBN 978-966-03-7066-1

Переклад Олени Ломакіної:

• Оскар Вайльд. Портрет Доріана Ґрея. пер. з англ. Олени Ломакіної.  — Київ: Знання, 2015. — 283 с.  — (English Library).  — ISBN 978-617-07-0226-5

Переклад Миколи Дмитренка:

• Оскар Уайльд. Портрет Доріана Грея. пер. з англ. Микола Дмитренко.  — Київ: KM Books, 2017. — 280 с. ISBN 978-617-7489-96-1 (КМ Класика), ISBN 978-617-7489-69-5 (Улюблені книжки)

Переклад Миколи Кулінича:

• Оскар Вайлд. Портрет Доріана Грея. пер. з англ. М. Кулінича . — Київ : Книголав, 2018 . — 237 с. ISBN 978-617-7563-15-9

• Доріан Грей, 2009 рік

• Роман екранізувався більше 25 разів, остання екранізація вийшла в прокат 09.09.09
• Сучасний британський письменник Вілл Селф запропонував в своєму романі «Доріан» («Dorian», 1992 р.) напівпародійну версію історії Доріана Ґрея. Час дії книги Селфа — 80-ті роки XX століття.
• Серед неологізмів, введених Дугласом Коуплендом в романі «Покоління X», є і такий:

Доріан-Ґрейство: бажання приховувати ознаки старіння тіла.

• Цей роман був написаний всього лише за три тижні.
• Існує хвороба «Синдром Доріана Ґрея» — культ молодості, страх перед фізичним зів'яненням і старінням.

• Оскар Вайлд. Портрет Доріана Ґрея. оновл. пер. з англ. Ростислава Доценка. — Київ, 2014. — 315 с. — ISBN 978-617-585-031-2.
• Максим Стріха. Оскар Вайлд на тлі українських сюжетів // Всесвіт.. — 2007. — Вип. №3-4. — С. 139–143.
• Янченко Ю. В. Творчість О. Уайльда в оцінках українських літературознавців. — 2010. — С. 135–142.
• Градовський, А., М. Галушко. Мистецтво-дзеркало, що відображає того, хто в нього дивиться, а не життя (метафора портрету в романі Оскара Вайльда Портрет Доріана Грея). // Літературознавство. Фольклористика. Культурологія. — 2012. — Вип. 11-12. — С. 145–151.
• Дзера, О. В. Біблійний інтертекстуальний простір роману Портрет Доріана Грея” О. Вайлда і його українського перекладу // Іноземна філологія. — 2013. — Вип. 125. — С. 159–167.