Е-гривня

Перші кроки щодо запровадження цифрової гривні було здійснено в 2016-му році, метою дослідження було вивчення можливостей НБУ зі створення робочого рішення для роботи цифрової валюти.

Вперше інформацію про можливість запровадження е-гривні було поширено НБУ наприкінці 2017-го року[4]. Національний банк підкреслював те, що він не ставить за мету створення ще однієї криптовалюти, а питання її емісії (централізоване чи децентралізоване) залежить від цільової моделі, яка буде обрана після тестування[5].

У 2018-му році НБУ провів закритий пілотний проєкт з тестування можливості використання е-гривні для проведення розрахунків. Проєкт передбачав упровадження платформи «Електронна гривня», випуск в обіг обмеженої кількості е-гривні та тестування операцій з її використанням працівниками Національного банку та компаній–учасників проєкту. Проєкт тривав з лютого по грудень 2018 року, за час його роботи було емітовано еквівалент 5443 грн[6]. Партнерами у тестуванні виступили компанії Deloitte, UAPAY, Attic Lab та Paycell, а також представники Світового банку[7][8]. Учасниками робочих груп було відкрито 121 е-гаманець.

Під час тестування доступ до гаманців здійснювався через мобільний додаток «Е-гривня» для смартфонів. В ході пілоту були протестовані різні операції, такі як:

• створення користувачами е-гаманців та їх поповнення е-гривнею,
• зворотній обмін на звичайні гривні,
• Р2Р-перекази між користувачами,
• перекази на рахунок благодійної допомоги воїнам Операції об’єднаних сил,
• торговельні операції, зокрема поповнення балансу мобільного телефону[8].

Увесь обсяг випущеної е-гривні обліковувався регулятором у складі грошового агрегату М0[3].

Відповідно до висновків НБУ, пілот е-гривні показав такі основні результати:

• е-гривня може стати альтернативою існуючим засобам та інструментам роздрібних платежів – готівці, платіжним дорученням, платіжним карткам та електронним грошам;
• е-гривню можна віднести до категорії «підривних інновацій»;
• подальший розвиток е-гривні може передбачати повну або часткову ідентифікацію користувача відповідно до принципу «знай свого клієнта» (know your client);
• у разі впровадження е-гривні за централізованою моделлю Національний банк виконуватиме невластиві для нього функції по роботі з фізичними особами;
• впровадження е-гривні неможливе без значних інвестицій та часу на модернізацію платіжної інфраструктури та популяризацію е-гривні як нового інструменту для населення з урахуванням вже існуючих звичок споживачів;
• як платформа для випуску та обігу е-гривні може використовуватися технологія розподілених реєстрів (DLT, блокчейн);
• упровадження е-гривні потребуватиме законодавчого врегулювання;
• е-гривня на платіжному ринку України може працювати за однією з двох альтернативних верхньорівневих моделей (схем) взаємодії учасників: централізованою або децентралізованою[7].

Національний банк продовжить вивчати можливість випуску е-гривні, зважаючи на отримані результати проєкту, сучасні потреби фінансового ринку і потенційний розвиток економіки. Разом з іншими учасниками українського платіжного ринку далі опрацьовуватимуться цільові бізнес-моделі е-гривні[9].