Жак Вільре

Справжнє ім'я — Жакі (Мохамед) Буфрура (Jacky (Mohamed) Boufroura), син алжирця Ахмеда Буфрура та француженки Анет Бонан († 2013). Батьки розлучилися, коли Жакі мав 9 місяців. Виховувався в Лоше, на батьківщині вітчима Раймонда[3] Вільре. Мав зведену сестру Жіслен (Ghislaine). Тільки пізніше, в підлітковому віці, Жак довідався, що Раймонд Вільре не є його біологічним батьком, а у віці сорока років він офіційно взяв прізвище Вільре.

Після двох років консерваторії міста Тур, Вільре у 1969 поїхав до Парижа, де вступив на акторський факультет Вищої національної консерваторії драматичного мистецтва, де його вчителем акторського мистецтва став Луї Сеньє, відомий французький актор театру та кіно.

Починаючи з 1970 Вільре актор театру Hébertot, у якому грав у багатьох постановках у Парижі, Ліоні, Реймсі.

В кіно дебютував у 1973 у стрічці Іва Буасе «Без подій» («R.A.S»). Першою помітною роллю став образ Сімона у фільмі Клода Лелуша «Добрі та злі» (1976), саме цей фільм став початком багаторічного співробітництва актора з режисером. Вільре знімався у 8 фільмах Лелуша. За фільм Лелуша «Робер і Робер» Вільре отримав першого «Сезара» за роль другого плану.

Хоча головним у житті актора Вільре вважав театр, бо саме там він не замикався у комедійному образі «недоука», як це було в кіно:

Спочатку я і не думав про кіно. Воно прийшло до мого життя само. Кіно дозволило мені зустрітися з чудовими людьми, але базою все одно залишається театр.

Із колоритною зовнішністю, що притаманна пересічному французькому селянинові, який полюбляє винце, Вільре міцно укорінився в амплуа актора другого плану, що не зменшило його попиту, як яскравої фігури народного типу.

У подальшому знімався у видатних режисерів: Анджея Вайди, Аріани Мнушкіної, Клода Зіді, Жан-Люка Годара, Анрі Вернея, Бертрана Бліє.

Після головної ролі у фільмі Клода Зіді «Дурний, але дисциплінований» Вільре став одним із провідних коміків Франції.

У 1981 в фільмі Жана Жіро «Суп з капустою» Жак Вільре з'явився з Луї де Фюнесом, для якого ця комедія була останньою.

Хоча не комедійних ролей було мало, та і в тих, що є, Вільре продемонстрував талант. Він міг бути сумним меланхоліком, і закоханим без взаємності, політиком.

Останньою роботою великого коміка була роль у фільмі «Хрещені батьки» (Les parrains) режисера Фредеріка Форстьє 2005 року. У тому ж році Жак Вільре пішов із життя.

Жак Вільре був одружений з акторкою й письменницгю Іриною Тарасовою. З якою жив з 1979 по 1998 рік і виховав її сина Олександра, як свою дитину. Олександр поспіль став музикантом і режисером.

Після розлучення через проблеми з податками у актора з'явилася депресія, яку гамував алкоголем. Намагався одружитися вдруге на африканській вдові Сені.

В останні роки страждав на діабет. Помер від внутрішньої кровотечі у центральній лікарні Евре. Похований на цвинтарі Перрюссон поблизу міста Лош поруч зі своєю бабусею по материнській лінії, яку вважав найближчою людиною в родині.

Ірина Тарасова-Вільре випустила книгу спогадів про Жака Вільре «Колись все буде добре» (Un jour, tout ira bien, 2005).

Сені теж написала книгу, яка вийшла у тому ж 2005 році «Моя біла дитинка» (Mon bébé blanc).

• Кавалер Ордену Почесного Легіону
• Кавалер Ордена мистецтв і літератури
• 1979  — «Сезар», номінація: Найкращий актор другого плану, фільм  — «Робер і Робер»[1]
• 1984  — «Сезар», номінація: Найкращий актор другого плану, фільм  — «Офіціант»
• 1999  — кінопремія «Сезар», номінація: Найкращий актор фільм  — «Вечеря з недоуком»[2].